Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" вересня 2011 р. Справа № 5023/6052/11
вх. № 5509
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Жельне С.Ч.
суддя Жиляєв Є.М.
суддя Лаврова Л.С.
при секретарі судового засідання Федорова Т.О.
за участю представників сторін:
прокурора - < Текст > позивача - ФО ОСОБА_3 особисто; 3-й особи - < Текст > відповідача - ОСОБА_2 - за довір. № 520 від 03.06.2011 р.; 3-й особи - < Текст >
розглянувши справу за позовом фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків в інтересах держави в особі< Текст > 3-я особа < Текст >
до Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" м. Харків 3-я особа < Текст >
про стягнення коштів у розмірі 28053,13грн.
Рішення виноситься 15.09.2011 р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Фізична особа ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь з Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" заборгованості з невиплачених дивідендів за 2005 - 2007 р. р. в розмірі 21500,34 грн., інфляційних втрат за період з 01 червня 2009р. по день виплати, але не менше 4209,76 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 1 червня 2009р. по день виплати, але не менше 1343,03 грн., збитків у вигляді неотриманої вигоди за період з 27.12.2006 р. по день подачі позову до суду, але не менше 1000,00 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Відповідач проти позову та просить суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись, що протоколи вищого органу товариства за результатами його діяльності у 2005 - 2007р.р. не містять в собі рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів, не визначають строку та порядку їх виплати, обсягу та розміру дивідендів на кожну акцію, а тому у виконавчого органу відсутній обов'язок щодо сплати дивідендів на користь всіх акціонерів, в тому числі і позивача. Відповідач також зазначає, що не ґрунтується на вимогах закону та положеннях статуту акціонерного товариства розрахунок, зроблений позивачем щодо розміру належних йому дивідендів, оскільки відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», вимог п. п. 6.1., 6.5., 6.7. розділу 6 Статуту ВАТ ШРБУ №33 в редакції, що була чинною у спірний період, питання про затвердження розміру дивідендів, визначення розміру дивідендів, що припадає на одну акцію відноситься до виключної компетенції вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів акціонерів. Щодо вимоги про стягнення суми збитків (не отриманої вигоди), то відповідач зазначив, що будь-яких доказів того, що позивач зазнав збитків саме з вини відповідача, так як і обґрунтованого розрахунку суми збитків, позивач не навів.
У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач уточнив суму позовних вимог, які підтримав під час розгляду справи та остаточно просив суд стягнути з відповідача 21500,34 грн. боргу з нарахованих та невиплачених дивідендів за 2005 - 2007 р. р.; інфляційні втрати за прострочене грошове зобов'язання: дивіденди за 2005 рік в розмірі 3093,70 грн. за період з 28.06.2007р. по 21.07.2011р. в сумі 1902,60 грн. та 3% річних із цієї суми боргу та за цей же період в розмірі 377,08 грн.; інфляційні втрати за прострочене грошове зобов'язання: дивіденди за 2006 рік в розмірі 13813,05 грн. за період з 28.03.2008р. по 21.07.2011р. в сумі 4958,87 грн. та 3% річних із цієї суми боргу та за цей же період в розмірі 1335,13 грн.; інфляційні втрати за прострочене грошове зобов'язання: дивіденди за 2007 рік в розмірі 4593,59 грн. за період з 19.10.2008р. по 21.07.2011р. в сумі 1419,41 грн. та 3% річних із цієї суми боргу та за цей же період в розмірі 379,79 грн.; збитки у вигляді не отриманої вигоди внаслідок порушення цивільних прав в сумі більше ніж 1000,00 грн. відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України; покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення процесу.
Відповідач заперечував проти уточненої позовної заяви позивача з підстав, викладених у відзиві на позов.
Враховуючи положення ст. 22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог та те, що позивачем надані докази відправки уточненої позовної заяви на адресу відповідача та докази сплати державного мита у встановленому законом порядку та розмірі, а також те, що в уточненій позовній вимозі ставиться питання лише про збільшення суми позовних вимог, колегія суддів вважає за можливе прийняти заяву до розгляду.
Позивачем також заявлено клопотання про виклик до суду третіми особами та як посадових осіб голову правління товариства Шевченко В.П., головного бухгалтера Коровай Г.В., колишнього голову наглядової ради товариства Іванюка П.П., голову загальних зборів товариства, що проводилися за результатами діяльності товариства за 2005 - 2007р.р. ОСОБА_1 Під час розгляду справи позивач наполягав на виклику зазначених посадових осіб з посиланням на те, що у протоколах загальних зборів є певні розбіжності та зазначені особи можуть дати з цього приводу відповідні пояснення. Представник відповідача заперечував проти клопотання позивача, посилаючись на його необґрунтованість та те, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на відповідних письмових доказах, які містяться у справі та цих доказів достатньо. Пояснення посадових осіб з цих питань, на думку відповідача, є недоцільними, оскільки відповідачем не спростовуються факти проведення зборів та прийняття відповідних рішень, відповідач заперечує щодо наявності відповідного права позивача, про яке він зазначає, що не може доводитися поясненнями посадових осіб. Крім того, відповідач зазначає, що залучення зазначених посадових осіб у процесуальному статусі третіх осіб, як це просить позивач, є неможливим з урахуванням того, що сторонами у господарському процесі можуть бути підприємства, установи та організації.
Суд, розглянувши зазначене клопотання, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Клопотання позивача не містить в собі належного обґрунтування правових підстав участі зазначених осіб у справі, а також не доведено, яким чином рішення за позовними вимогами позивача може вплинути на права та обов'язки голови правління товариства Шевченко В.П., головного бухгалтера Коровай Г.В., колишнього голови наглядової ради товариства Іванюка П.П., голови загальних зборів товариства, що проводилися за результатами діяльності товариства за 2005 - 2007р.р. ОСОБА_1 Між тим, відповідно до приписів ст. 27 ГПК України, необхідною умовою залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог є саме обґрунтоване припущення особи, що звернулася із таким клопотанням, що рішення господарського суду зі спору може вплинути на права чи обов'язки щодо однієї із сторін, з підтвердженням його доказами, а також, що у таких осіб є юридичний інтерес до даної справи. Будь - які докази з цього приводу позивачем суду не надані.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, судом встановлено наступне:
Відповідно до п.1.1. редакції Статуту ВАТ ШРБУ № 33, затвердженого протоколом №14 від 03.06.2006р. загальних зборів акціонерів товариство зареєстровано відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 30 серпня 1996 року №1638-П шляхом перетворення державного підприємства «Шляхове ремонтно - будівельне управління №33» Корпорації «Укравтодор» у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №686 від 7 грудня 1992 року «Про порядок перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства» та Указу Президента України «Про заходи по забезпеченню прав громадян при використанні приватизаційних майнових сертифікатів» від 26 листопада 1996 року №699/94.
Відповідно до п.7.2., 7.3., 7.4. редакції Статуту ВАТ ШРБУ №33 від 03.06.2006р. загальні збори є вищим органом товариства. До виключної компетенції загальних зборів загальних зборів акціонерів належить прийняття рішень про затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).
Відповідно до п.6.1., 6.5., 6.6, 6.8. редакції Статуту ВАТ ШРБУ №33 від 03.06.2006р. порядок розподілу прибутку і покриття збитків товариства визначається рішенням загальних зборів відповідно до чинного законодавства України і Статуту товариства. Загальний обсяг та розмір дивідендів на одну акцію затверджується загальними зборами за пропозицією наглядової ради. Загальні збори приймають рішення про форму і порядок виплати дивідендів відповідно до чинного законодавства України та Статуту товариства. На кожну просту акцію товариства нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі. Дивіденди виплачуються протягом 6 місяців з дати прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок акціонера або іншим чином за рішенням загальних зборів акціонерів. Право на отримання дивідендів мають особи, які є акціонерами на дату початку строку виплати дивідендів. Дивіденди нараховуються тільки на повністю оплачені акції.
Відповідно до Положення про порядок нарахування і виплати дивідендів у відкритому акціонерному товаристві «ШРБУ - 33», що затверджене загальними зборами акціонерів від 23.05.1997 р., рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами акціонерів АТ за поданням його правління. Прийняття рішення про виплату дивідендів означає, що дивіденди АТ об'явлені. Правління на підставі рішення загальних зборів акціонерів оголошує розмір дивідендів і дату початку їх виплати акціонерам, а також дату проведення дивідендного перепису. Дата початку виплати дивідендів - це дата, починаючи з якої акціонери можуть одержувати гроші способом, який передбачений проспектом емісії або рішенням правління АТ. Дата проведення дивідендного перепису - це дата, за станом на яку визначається перелік акціонерів, що мають право на одержання дивідендів. Правління проводить дивідендний перепис на підставі відомостей реєстру акціонерів АТ. До дивідендної відомості включаються лише акціонери, перехід права власності на акції яких проведений за реєстром акціонерів на дату перепису. Дивіденди виплачуються з об'явленої дати на підставі підготовлених відомостей і з врахуванням податку на прибуток по дивідендах. До початку виплати дивідендів на розрахунковому рахунку АТ повинна бути необхідна сумка грошових коштів.
Рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства Шляхове ремонтно - будівельне управління №33 від 27.12.2006р., що оформлено протоколом №15, визначено про затвердження річного балансу за 2005 рік та суми виплати дивідендів в розмірі 388,85 тис. грн. (питання третє поряду денного). Дані про наявність рішення про виплату дивідендів в протоколі загальних зборів акціонерів відсутні.
Рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства Шляхове ремонтно - будівельне управління №33 від 25.09.2007р., що оформлено протоколом №1, визначено про затвердження річного звіту підприємства за 2006 рік та суми виплати дивідендів в розмірі 173,6 тис. грн.(питання третє порядку денного). ). Дані про наявність рішення про виплату дивідендів в протоколі загальних зборів акціонерів відсутні.
Рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства Шляхове ремонтно - будівельне управління №33 від 18.04.2007р., що оформлено протоколом №1, визначено про затвердження річного звіту підприємства за 2007 рік та суми виплати дивідендів в розмірі 577,2 тис. грн. (питання третє порядку денного). Дані про наявність рішення про виплату дивідендів в протоколі загальних зборів акціонерів відсутні.
Актом №401-ХА від 29.09.2009р. Харківського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку під час розгляду звернень акціонерів з питань дотримання товариством законодавства при нарахуванні та виплаті дивідендів, встановлено, що у протоколах загальних зборів акціонерів у 2006 - 2008 р.р. при розгляді питання порядку денного «Обговорення та затвердження річного звіту підприємства та розподіл прибутку» зафіксовано рішення щодо дивідендів з таким формулюванням «сума виділена на виплату дивідендів …». При цьому в деяких протоколах зазначено, що сума виділена на виплату дивідендів з урахуванням податку на дивіденди (прибуток), в деяких не зазначено. До порядку денного загальних зборів товариства у 2006 - 2008 р. р. не вносилось питання: «строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів)», як це передбачено ст. 41 Закону України «Про господарські товариства». Всупереч останньої частини ст. 43 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори акціонерів приймали рішення з питання щодо дивідендів, не включеного до порядку денного. При прийнятті рішень про «виділення сум на виплату дивідендів» не визначався строк, форма та порядок виплати дивідендів, що є порушенням Рішення ДКЦПФР від 25.12.2001р. №386 «Про затвердження Положення по порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах», а також ст. 6.5. Статуту в частині прийняття загальними зборами рішення про загальний обсяг та розмір дивідендів на одну акцію за пропозицією наглядової ради.
Розпорядженням №73-ХА від 02.12.2009 р. уповноваженої особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідача у термін до 15.01.2010 р. зобов'язано усунути виявлені порушення, в тому числі зобов'язано у разі прийняття наступними загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів за результатами діяльності товариства за 2006 - 2008 р. р. передбачити строк і порядок їх виплати.
Розпорядженням №8-ХА від 10.02.2010р. уповноваженої особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідача зобов'язано усунути порушення законодавства про цінні папери та на наступних загальних зборах акціонерів у разі прийняття рішення про виплату дивідендів за результатами діяльності товариства за 2006 - 2008 р. р. передбачити строк їх виплати в межах терміну, передбаченого статутом товариства.
Рішенням правління ВАТ ШРБУ №33 від 18.01.2010 р., що оформлено протоколом №1/2, до порядку денного чергових загальних зборів акціонерів, що призначені на 23.04.2010р., було внесене питання «Про нарахування на виплату дивідендів за підсумками діяльності ВАТ у 2005 - 2008 р. р.» (питання 13 порядку денного).
Листом від 23.03.2010р. за вих. №107 з обґрунтуванням звернення вимогами пп. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181, відповідач звернувся до Харківської об'єднаної державної податкової адміністрації з клопотанням про узгодження питання про можливість нарахування та виплати дивідендів на користь акціонерів - власників іменних цінних паперів за результатами діяльності ВАТ в тому числі за 2005 рік в розмірі 388850,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів, за 2006 рік в розмірі 1736000,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів, за 2007 рік в розмірі 577200,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів, а всього в загальному розмірі 2702050,00 грн., враховуючи перебування всіх активів ВАТ у податковій заставі.
Листом від 02.03.2010 р. за вих. №2413/10/24-29 Харківської об'єднаної державної податкової адміністрації відповідачу відмовлено в узгодженні питання про можливість виплати дивідендів на користь акціонерів у сумі 2702050,00 грн.
Загальними зборами акціонерів від 23.04.2010р. Відкритого акціонерного товариства Шляхове ремонтно - будівельне управління №33, що оформлене протоколом №1, за питанням 13 порядку денного «Про нарахування та виплату дивідендів за підсумками діяльності ВАТ у 2005 - 2008 р. р.» прийняте наступне рішення - виправити у рішенні за питанням №3 (протокол № 1 від 25.09.2007 р.) порядку денного «Обговорення та затвердження річного звіту підприємства та розподіл прибутку за 2006 рік» арифметичну помилку, вирішивши таке: «Суму на виплату дивідендів 1736000,00 грн. за результатами діяльності ВАТ у 2006 році - затвердити». У зв'язку із тяжким фінансовим станом та відсутністю грошових коштів за період діяльності ВАТ 2005 - 2008 р.р. на користь акціонерів - власників іменних цінних паперів ВАТ: не здійснювати нарахування та виплату дивідендів за результатами діяльності ВАТ у 2005 - 2007 р .р., рішення про направлення яких прийняті: за 2005р. (протокол №15 від 27.12.2006р.) - в розмірі 388850,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів; за 2006р. (протокол №1 від 25.09.2007р.); - в розмірі 1736000,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів; за 2007р. (протокол №1 від 18.04.2008р.); - в розмірі 577200,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів;а всього в загальному розмірі за 2005 - 2007 р. р. - 2702050,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів; загальний обсяг та розмір дивідендів на одну просту іменну акцію за результатами діяльності за 2005 - 2007 р. р не визначати; форму, порядок та строки виплати дивідендів за результатами діяльності за 2005 - 2007 р. р. - не визначати; питання про можливість нарахування та виплати дивідендів за результатами діяльності у 2005р. - в розмірі 388850,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів; у 2006р.- в розмірі 1736000,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів; у 2007р. - в розмірі 577200,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів; а всього в загальному розмірі за 2005 - 2007 р. р. - 2702050,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів, винести на розгляд чергових загальних зборів акціонерів за результатами діяльності ВАТ за 2010 рік; за результатами діяльності ВАТ у 2008 році частину прибутку на виплату дивідендів на користь акціонерів - власників іменних цінних паперів - не направляти та дивіденди за цей період - не розподіляти.
До порядку денного чергових загальних зборів акціонерів відповідача, що призначалися на 27.05.2011 р., внесене питання 19, за яким пропонувалось прийняти рішення, за результатами якого: здійснити нарахування та виплату дивідендів за результатами діяльності Товариства у 2005 - 2007 р. р., рішення про направлення яких прийняті: за 2005р. (протокол №15 від 27.12.2006р.) - в розмірі 388850,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів; за 2006р. (протокол №1 від 25.09.2007р.); - в розмірі 1736000,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів; за 2007р. (протокол №1 від 18.04.2008р.); - в розмірі 577200,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів;а всього в загальному розмірі за 2005 - 2007 р. р. - 2702050,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів. Визначити, що право на отримання дивідендів за результатами діяльності Товариства у 2005 - 2007 р. р. в загальному розмірі 2702050,00 грн. без урахування необхідних податків та зборів, мають акціонері Товариства, що будуть включені до переліку осіб, складеному для проведення чергових загальних зборів акціонерів станом на 24 годину 23.05.2011р. Наглядовій раді на підставі переліку акціонерів, складеному для проведення чергових загальних зборів акціонерів, встановити дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, яка не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Визначити загальний обсяг та розмір дивідендів на одну просту іменну акцію за результатами діяльності за 2005р. - в розмірі 0,1054 грн.; за 2006 р. - в розмірі 0,4706 грн.; за 2007р. - в розмірі 0,1565 грн., а всього за результатами діяльності за 2005 р. - 2007 р. р. в загальному розмірі на одну просту іменну акцію - 0,7325 грн. Визначити наступні форму, порядок та строк виплати дивідендів власникам простих іменних акцій за 2005 - 2007 р. р.: грошова, готівкою через касу підприємства, поштовим переказом або в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок за заявою акціонера. Виконавчому органу Товариства в строк до 10.06.2011р. направити акціонерам повідомлення про виплату дивідендів за результатами діяльності Товариства за 2005 - 2007 р. р. з пропозицією про визначення способу їх отримання. Визначити строк прийняття заяв від акціонерів, , нараховані за результатами діяльності ВАТ за 2005 - 2007 р. р., із зазначенням способу отримання дивідендів з 01.07.2011 р. до 01.08.2011р. Визначити строк виплати дивідендів на користь акціонерів, нараховані за результатами діяльності ВАТ за 2005 - 2007 р. р., з 01.09.2011 р. по 01.11.2011 р. Таке рішення вищим органом акціонерного товариства не прийняте, про що свідчать дані протоколів лічильної комісії чергових загальних зборів акціонерів від 27.05.2011р.
Рішення загальних зборів акціонерів, що оформлені протоколами №1 від 23.04.2010 р. та № 2 від 27.05.2011 р. акціонерами, в тому числі і позивачем, не оскаржувалися.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 р. у справі №2а-2776/10/2070 за позовом відповідача до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції зазначено, що в протоколі загальних зборів ВАТ Шляхове ремонтно - будівельне управління №33 за №1 від 18.04.2008 р. зафіксоване рішення про «виділення сум на виплату дивідендів», але рішення про: «Строк, порядок та форма виплати частки прибутку (дивідендів)», як це передбачено ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» не ухвалювалось. Адміністративний суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», «Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах», що затверджене рішенням ДКЦПФР від 25.12.2001 р. № 386, зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 16.04.2001 р. №370/6658, рішення щодо виплати дивідендів повинно мати низку обов'язкових умов, при яких воно є належним та тягне відповідні правові наслідки, в тому числі податкові. Саме із такого рішення, прийнятого вищим органом акціонерного товариства випливають в тому числі і податкові зобов'язання. За рішенням суду скасоване податкове - повідомлення рішення про нарахування податку на прибуток на суму дивідендів згідно протоколу зборів від 18.04.2008р. в розмірі 577200,00 грн. з урахуванням того, що рішення про виплату дивідендів, визначення строку, форми та порядку їх виплати вищим органом товариства не приймалось, а зазначена сума не знайшла свого відображення у бухгалтерській звітності як сума заборгованості перед учасниками. Рішення адміністративного суду набрало чинності 07.12.2010 р. відповідно до ухвали колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивіденди) даної організації та активів а разі ліквідації останнього відповідно до закону.
Згідно ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про господарські товариства» прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Відповідно до ст. 159 ЦК України та ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів серед іншого належить: затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. №3480-1У прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює порядок створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.
Відповідно до п.1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями дивіденди - це платіж, який проводиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку із розподілом частини її прибутку.
Відповідно до п.2.1 ст. 2 «Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах», затвердженого рішенням ДКЦПФР від 25.12.2001 р. №386 затвердження порядку розподілу прибутку, строку і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), питання про затвердження розміру дивідендів належать до виключної компетенції вищого органу акціонерного товариства. Виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства (п.2.2. ст. 2 Положення). З метою визначення переліку інвесторів (акціонерів), які мають право на отримання дивідендів, акціонерне товариство на початок терміну виплати дивідендів повинно забезпечити складення при документарній формі випуску іменних акцій - реєстру власників іменних акцій, складеному реєстроутримувачем на дату початку виплати дивідендів; при бездокументарній формі випуску акцій - зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів, складеного депозитарієм на дату початку виплати дивідендів (п.2.7. ст. 2 Положення).
В п. 2.22 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що, розглядаючи справи зі спорів про стягнення сум дивідендів, господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту «д» частини 5 та части 6 статті 41 Закону України «Про господарські товариства» затвердження річних звітів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише при наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних акціонеру - позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати.
З урахуванням вищевказаних фактичних даних та приписів законодавства, судова колегія приходить до висновку, що для визнання обґрунтованими вимог акціонера про стягнення певної суми дивідендів, обов'язковими умовами є наявність у акціонерного товариства джерела на виплату дивідендів, а саме чистого прибутку за відповідний звітний період; відповідного протоколу вищого органу акціонерного товариства, яким оформлено рішення вищого органу товариства про виплату дивідендів та визначена сума дивідендів, яка підлягає сплаті на користь акціонерів; визначені строк, порядок та форма виплати дивідендів; визначені обсяг та розмір дивідендів на одну акцію, визначена дата складення переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів; складений перелік таких акціонерів із визначенням загального обсягу нарахованих на користь кожного акціонера дивідендів з урахуванням або без врахування суми податків на такі виплати. Крім того, для виплати дивідендів необхідною умовою є наявність грошових коштів на рахунку емітента для виплати суми дивідендів. Зазначене ґрунтується на положеннях «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», що затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. за №291 з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до якої, рахунок 67 «Розрахунки з учасниками» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо). На субрахунку 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» обліковують дивіденди, нараховані власникам простих та привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших, передбачених установчими документами, джерел. Зазначені обставини повинні бути доведені в порядку, визначеному ст. ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Судова колегія приходить до висновку, що протоколи загальних зборів акціонерів ВАТ ШРБУ № 33 за №15 від 27.12.2006 р., №1 від 25.08.2007 р., №1 від 18.04.2008р., на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не можуть бути підставою для стягнення з відповідача суми дивідендів, оскільки з них лише вбачається рішення про затвердження вищим органом акціонерного товариства сум на виплату дивідендів, але відсутні інші обов'язкові умови, необхідні для виникнення у виконавчого органу обов'язку щодо виплати дивідендів. Такий висновок суду ґрунтується також на висновках уповноваженої особи Харківського територіального управління ДКЦПФР, що викладені в розпорядженнях, виданих на адресу відповідача; постанові Харківського окружного адміністративного суду, що набрало чинності; протоколі вищого органу акціонерного товариства від 23.04.2010р. №1, згідно до якого питання про порядок нарахування та виплати дивідендів за результатами діяльності товариства у 2005 - 2007 р. р. в загальному розмірі 2702050,00 грн., рішення про направлення яких прийняті рішеннями від 27.12.2006 р. протокол №15, від 25.09.2007 р. протокол №1, від 18.04.2008 р. протокол №1, було предметом розгляду вищим органом товариства, але відповідного рішення прийнято не було; повідомленні державної податкової інспекції про неможливість узгодження питання про можливість виплати дивідендів на користь акціонерів у сумі 2702050,00 грн.; протоколі вищого органу акціонерного товариства від 27.05.2011 р. №2, відповідно до якого рішення про виплату дивідендів за результатами діяльності товариства у 2005 - 2007р. не прийнято. Судова колегія виходить також з того, що чинним законодавством, яке регулює порядок створення та діяльності господарських товариств, не обмежене право вищого органу акціонерного товариства та скасування або перегляд раніше прийнятих рішень, в тому числі і щодо виплати дивідендів. Так, з матеріалів справи вбачається, що станом на 2010 рік рішення загальних зборів акціонерів відносно дивідендів, які викладені у протоколах загальних зборів акціонерів ВАТ ШРБУ №33 за №15 від 27.12.2006 р., №1 від 25.08.2007 р., №1 від 18.04.2008 р., не реалізовані, оскільки не містили в собі всіх необхідних даних, а в подальшому вищим органом акціонерного товариства за цими питаннями прийняті інші рішення, що викладене у протоколах №1 від 23.04.2010 р. та №2 від 27.05.2011 р. Такі дії вищого органу акціонерного товариства здійснені у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільного права визначаються відповідно до закону або договору. Враховуючи, що строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків, так само як і визначення обсягу та розміру дивідендів на одну просту акцію, - є виключною компетенцією вищого органу акціонерного товариства, а отже не може бути передане іншим органам, в тому числі і щодо індивідуально визначеного акціонера. З огляду на таке, розрахунок позивача, що йому повинно бути сплачено заборгованість за дивідендами із розрахунку 0,7325 грн. на кожну акцію не ґрунтується на належних та допустимих доказах, якими в даному випадку мають бути лише рішення вищого органу акціонерного товариства про затвердження загального обсягу та розміру дивідендів на одну просту іменну акцію.
Будь - яких інших доказів, окрім власного розрахунку, щодо визначення розміру дивідендів, з якого вбачається, що за результатами діяльності відповідача у 2005 році позивачу повинно бути сплачено 0,1054 грн. на одну акцію, у 2006 році в розмірі 0,4606 грн. на одну акцію, у 2007 році в розмірі 0,1565 грн. на одну акцію, позивач не надав. Між тим, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків, визначення обсягу та розміру дивідендів на одну акцію належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, отже не може бути передане іншим органам, в тому числі індивідуально визначеному акціонеру. З огляду на зазначене прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) товариства на виплату дивідендів акціонерам або конкретно визначеному акціонеру, виходить за межі компетенції господарського суду (п.2.22 Рекомендацій ВГСУ від 28.12.2007р. №04-5/14).
Судова колегія погоджується із твердженням відповідача, що відповідно до положень законодавства, яке регулює діяльність господарських товариств, кожний акціонер позбавлений самостійного юридичного права на визначення (вирахування) належних йому дивідендів. За приписами діючого законодавства, таке право реалізується через відповідне рішення вищого органу акціонерного Товариства, саме до повноважень якого віднесене питання про визначення розміру дивідендів, на які може претендувати кожний конкретний акціонер, враховуючи розмір дивідендів розрахованих на одну акцію. На підставі рішення органу вищого органу товариства, виконавчий орган повинен забезпечити складення відповідного реєстру (дивідендної відомості), який повинен містити перелік акціонерів, що мають право на одержання дивідендів за відповідний період (п.3.1, 3.5., 3.9.,3.10, 3.11 Положення про порядок нарахування та виплати дивідендів у ВАТ ШРБУ №33). Здійснюючи відповідний розрахунок суми дивідендів, відносно яких заявлений позов, позивач фактично підмінює повноваження вищого органу товариства та виходить за межі прав наданих акціонеру відповідно зі ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.96р. №02-5/422 з подальшими змінами та доповненнями «Про судове рішення» рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сукупність досліджених судом доказів свідчать, що на час звернення позивача із позовом про стягнення нарахованих та не виплачених дивідендів за результатами діяльності Товариства у 2005 - 2007 р. р., дивіденди в розмірі 21500,34 грн. на користь акціонера ОСОБА_3, так само як і на користь інших акціонерів товариства, не нараховувались, оскільки рішення про їх виплату не приймалось. Питання нарахування певної суми для виплати її в якості дивідендів є компетенцією вищого органу акціонерного товариства - загальних зборів. Суд не може здійснювати нарахування дивідендів на користь певного акціонера або певної групи акціонерів, оскільки такій спосіб судового захисту порушеного права не передбачений законом та порушує права інших акціонерів господарського товариства. Так, переважне право на отримання частини прибутку надано лише власникам привілейованих акцій ( ч.7 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок»). Усі власники простих акцій мають рівні права на отримання дивідендів, якщо загальними зборами акціонерів прийнято рішення про спрямування прибутку (частини прибутку) на їх виплату, що виключає можливість прийняття рішення про нарахування і виплату дивідендів лише одному або частині акціонерів, які не є власниками привілейованих акцій.
З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення 21500,34 грн. нарахованих та не сплачених дивідендів за 2005 - 2007 р. р.
Позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає недоведеними позовні вимоги позивача в цій частині, оскільки сукупність наданих та досліджених в судовому засіданні доказів спростовують твердження позивача, що, починаючи з 28.03.2008 р. у відповідача виникло прострочення із виконання грошового зобов'язання на користь позивача, бо відповідного рішення, яке є обов'язковим для виконання, вищим органом акціонерного товариства не приймалось.
Щодо позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неотриманої вигоди у розмірі не менше ніж 1000,00 грн., то суд вважає їх також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, відповідно до вище зазначених положень законодавства для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно приписів ст. 22 ч. 2 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі N 42/266-6/492).
Будь-яких доказів того, що позивач зазнав збитків саме з вини відповідача, так саме як і обґрунтованого розрахунку суми збитків, - позивач суду не надав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог на зазначених вище правових підставах.
Судові витрати у справ у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити.
Головуючий суддя (підпис< Текст > Жельне С.Ч.
суддя (підпис< Текст > Жиляєв Є.М.
суддя (підпис< Текст > Лаврова Л.С.
повний текст рішення підписаний 20.09.11 року.