"13" вересня 2011 р.Справа № 12/71/5022-1045/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Френдій Н.А. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта", вул. Токова, 6, с. Драганівка, Тернопільського району, Тернопільської області, 47723
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 3011,61грн.
За участю представників від:
позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 04.08.2011р.)
відповідача: не з'явився
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Спільне українсько-польського товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3011грн.61коп. в якості оплати за поставлені м'ясопродукти.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по своєчасній та повній оплаті товару поставленого згідно розхідних накладних на виконання умов договорів №50 від 02.01.2009р. та №18 від 02.01.2010р., і не зважаючи на надіслану останньому претензію №3/05 від 04.05.2011р., борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за поставлені м'ясопродукти станом на день подання позову становить 3011,61грн.
Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали господарського суду Тернопільської області від 09.08.2011р. знаходиться в матеріалах справи), проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
У відповідності до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
02.01.2009р. між сторонами укладено договір №50 (надалі -договір №1), згідно умов якого (п.п. 1.1., 2.1.) продавець (позивач по справі) передає, а покупець (відповідач по справі) приймає у власність товари згідно виписаних накладних і оплачує їх вартість шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару.
Пунктом 8.1. договору №1 сторони встановили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р.
02.01.2010р. сторони на тих же умовах уклали договір №18 (надалі -договір №2), із терміном дії до 31.12.2010р.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договорів позивач по розхідних накладних №МВ-009397 від 30.12.2009р., №МВ-000091 від 05.01.2010р., №000177 від 12.01.2010р., №МВ-000218 від 13.01.2010р., №МВ-000285 від 16.01.2010р., №МВ-000332 від 19.01.2010р., МВ-000481 від 26.01.2010р., №МВ-00545 від 28.01.2010р., №МВ-000620 від 01.02.2010р., №МВ-000679 від 03.02.2010р., МВ-000806 від 09.02.2010р., №МВ-000885 від 12.02.2010р., №МВ-000948 від 16.02.2010р., №МВ-001080 від 23.02.2010р., МВ-001162 від 26.02.2010р.,№МВ-001466 від 10.03.2010р., №МВ-001590 від 16.03.2010р., №МВ-001679 від 19.03.2010р., №МВ-001819 від 25.03.2010р. передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3023грн.69коп.
За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
У п.п. 2.1. договорів №№1, 2 сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах відстрочення платежу, а саме продавець зобов'язався здійснювати оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару поставленого по договору виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, і не зважаючи на надіслану відповідачу претензію №3/05 від 04.05.2011р., яка залишена останнім без відповіді та виконання, станом на день розгляду справи сума основного боргу за договорами №50 від 02.01.2009р. та №18 від 02.01.2010р. складає 3011грн.61коп.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу у повному обсязі за отриманий згідно договорів товар суду не надав, відтак у відповідності до вимог ст.ст. 11, 509, 526, 530 ЦК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь спільного українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясовіта", вул. Токова, 6, с. Драганівка, Тернопільського району, Тернопільської області, 47723, код ЄДРПОУ 24627442, 3011грн.61коп. боргу за отриманий товар, 102грн.00коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236грн.00коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 16 вересня 2011р. через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7916
Суддя Н.А. Френдій