01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"29" серпня 2011 р. Справа № 21/096-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», м. Київ
до Селянського (фермерського) господарства «Мрія», Київська обл., с. Горобіївка
про стягнення 157 963,18 гривень
за участю представників:
від прокуратури: Безкоровайний Б.О. (посвідчення від 26.07.2011р.)
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №14/20-80-11 від 14.01.2011р.)
від відповідача: не з'явився
Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в особі Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Украгролізинг»(далі-ВАТ НАК «Украгролізинг»/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Мрія»(далі-СФГ «Мрія»/відповідач) про стягнення 157 963,18 грн., з яких: 152 801,42 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №10-08-353 бфл/52 від 14.07.2008р., 2 660,42 грн. пені, 514,92 грн. 3% річних та 1 986,42 грн. інфляційних втрат.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2011р. порушено провадження у справі №21/096-11 та призначено справу до розгляду на 03.08.2011р.
Разом з позовними вимогами заступником прокурора Київської області в інтересах держави в особі ВАТ НАК «Украгролізинг»заявлено про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Оскільки суду не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України, судом у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2011р. розгляд даної справи відкладено на 17.08.2011р.
17.08.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2011р. розгляд даної справи відкладено на 29.08.2011р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд
14.07.2008р. між ВАТ НАК «Украгролізинг»(далі-лізингодавець) та СФГ «Мрія» (далі-лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №10-08-353 бфл/52 (далі-Договір).
Пунктами 1, 3.4.3, 4.1, 4.2 та 8.1 Договору передбачено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.
Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
З моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу; винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів».
Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.
Судом встановлено, що протягом дії Договору позивач свої обов'язки виконав належним чином.
Так, 23.07.2008р. сторонами підписано Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки №5, а саме зернозбирального комбайну КЗС-9-1 «Славутич», зав. № 889 вартістю 670 000,00 грн.
Відповідно до додатку № 2 до Договору сторони погодили розмір сплати лізингових платежів за ним.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення лізингодавцем умов Договору.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, 07.09.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис №7032.
02.03.2011р. державним виконавцем складено Акт вилучення у боржника предметів зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу, відповідно до якого у відповідача було вилучено на користь позивача предмет лізингу за Договором.
Водночас, як зазначає позивач, фактично предмет лізингу був вилучений у відповідача 29.03.2011р. згідно Акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки, який підписаний та скріплений відбитком печатки позивача. Копії зазначених документів міститься в матеріалах справи.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку позовних вимог, за період з січня 2010р. по березень 2011р. відповідач мав сплати за Договором 340 549,36 грн., з яких:
- 139 069,88 грн. сума 6-го, 7-го, 8-го, 9-го та 10-го чергових платежів за Графіком, строк сплати яких настав 23.01.2010р., 23.04.2010р., 23.07.2010р., 23.10.2009р. та 23.01.2011р. відповідно;
- 19 316,67 грн., нарахованих за період користування відповідачем предметом лізингу за період з 24.01.2011р. по 29.03.2011р. (день вилучення предмету лізингу, зазначеного позивачем);
- 182 162,81 грн. різниця між залишковою вартістю предмету лізингу (351 417,61 грн.) та його ринковою вартістю на момент вилучення (169 254,80 грн.).
Втім, як зазначає позивач, відповідач свої грошові зобов'язання за Договором належним чином не виконав, сплативши 187 747,94 грн., які були зараховані позивачем в рахунок погашення 6-го, 7-го, 8-го, 9-го та 10-го чергових платежів за Графіком (139 069,88 грн.), 19 316,67 грн., нарахованих за період користування відповідачем предметом лізингу за період з 24.01.2011р. по 29.03.2011р. та частково, в розмірі 29 361,39 грн., в рахунок сплати різниці між залишковою вартістю предмету лізингу та його ринковою вартістю на момент вилучення, внаслідок чого за ним утворилось 152 401,42 грн. заборгованості.
Факт сплати відповідачем 187 747,94 грн. за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача за спірний період.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 152 401,42 грн. заборгованості за Договором, яка полягає у різниці між залишковою вартістю предмету лізингу та ринковою вартістю на момент його вилучення з підстав п. 8.5 Договору.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статей 173, 292 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»(далі-Закон), за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктами 1, 3.4.3 Договору передбачено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.
Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 8.5 Договору в разі одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії Договору або відмови від Договору, лізингоодержувач в тижневий строк зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно справному комплектному стані та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойки в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу з моменту одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії Договору до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем.
Зі змісту зазначеного пункту Договору, посилання на який покладено в основу обґрунтування позовних вимог, слідує, що у разі дострокового розірвання Договору у лізингоодержувача виникають наступні обов'язки:
- в тижневий строк повернути лізингодавцю предмет лізингу;
- сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів;
- сплатити неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу з моменту одержання письмової пропозиції лізингодавця про дострокове припинення дії Договору до моменту прийняття предмета лізингу лізингодавцем.
Натомість, обов'язок лізингоодержувача (відповідача) щодо сплати різниці між залишковою вартістю предмету лізингу та його ринковою вартістю на момент вилучення ані зазначеним пунктом Договору, ані іншими положеннями Договору не передбачений.
Інших підстав для стягнення з відповідачем різниці між залишковою вартістю предмету лізингу за Договором та його ринковою вартістю на момент вилучення позивачем не зазначено.
До того ж, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на обов'язок відповідача сплатити за Договором 19 316,67 грн., нарахованих за період користування відповідачем предметом лізингу за період з 24.01.2011р. (наступний день після 10-го чергового платежу) по 29.03.2011р. (день вилучення предмету лізингу, зазначеного позивачем) оскільки належним та допустимим доказом підтвердження факту повернення предмету лізингу лізингодавцеві за Договором є Акт вилучення у боржника предметів зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу, який складений 02.03.2011р., а не односторонньо підписаний позивачем Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 29.03.2011р.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність обов'язку у відповідача по сплаті 11 292,83 грн., нарахованих за період користування відповідачем предметом лізингу за період з 24.01.2011р. (наступний день після 10 чергового платежу) по 02.03.2011р. (день фактичного вилучення предмету лізингу).
Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи недоведеність позивачем наявності у відповідача обов'язку по сплаті різниці між залишковою вартістю предмету лізингу за Договором та ринковою вартістю на момент його вилучення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 152 401,42 грн. заборгованості за Договором, яка полягає у різниці між залишковою вартістю предмету лізингу та ринковою вартістю на момент його вилучення є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Крім того, оскільки у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 152 401,42 грн. заборгованості за Договором відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 660,42 грн. пені, 514,92 грн. 3% річних та 1 986,42 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 152 801,42 грн. заборгованості задоволенню не підлягають, тому що за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2011р. у справі №53/118.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 173, 292 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 02.09.2011р.