01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"06" вересня 2011 р. Справа № 25/082-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Ірпіньводоканал», Київська область, м. Ірпінь
до Кардіологічного санаторію «Ворзель»Національної академії наук України, Київська область, смт. Ворзель
про стягнення 37 936,98 грн.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 04.03.2011 № 335);
відповідача - не з'явився.
Комунальне підприємство «Ірпіньводоканал»(далі -Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Кардіологічного санаторію «Ворзель»Національної академії наук України (далі - Відповідач) про стягнення 37 936,98 грн., з яких: 33 535,16 грн. -основний борг, 1 417,20 грн. -пеня, 1 978,57 грн. -інфляційні втрати та 1 006,05 грн. -3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобов'язань за Договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації від 01.03.2005 № 24 за отримані з грудня 2010 року по липень 2011 року послуги.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2011 порушено провадження у справі № 25/082-11 та призначено її до розгляду на 04.08.2011.
Представник Позивача у судове засідання 04.08.2011 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, вимоги ухвали суду від 20.07.2011 виконав повністю.
У судове засідання 04.08.2011 Відповідач явку своїх повноважних представників не забезпечив, відзив на позовну заяву не надіслав, вимоги ухвали суду від 20.07.2011 не виконав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2011 розгляд справи відкладено на 06.09.2011.
Представник Позивача у судове засідання 06.09.2011 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
У судове засідання 06.09.2011 Відповідач явку своїх повноважних представників не забезпечив, відзив на позовну заяву не надіслав, вимоги ухвал суду від 20.07.2011, 04.08.2011 не виконав.
Згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, керуючись законом, суд -
Між Комунальним підприємством «Ірпіньводоканал»(за договором - Водоканал) та Кардіологічним санаторієм «Ворзель»Національної академії наук України (за договором - Абонент) укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації від 01.03.2005 № 24 (далі - Договір), відповідно до якого Водоканал бере на себе зобов'язання забезпечувати Абонента послугами з постачання питної води, на господарчі та виробничі потреби, прийом стічних вод в систему каналізації, від господарчих і виробничих потреб (пункт 1. Договору).
Згідно пункту 4. Договору, сторонами погоджено, що знаття показань з лічильника здійснюється не рідше одного разу на місяць представником Водоканалу разом із представником Абонента.
Відповідно до пункту 6. Договору Абонент зобов'язаний додатково оплачувати кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі, колодязі в розмірі, передбаченому нормами БНІП 2.04.03-85 згідно з пунктом 15.9.а, 6 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України».
Пунктом 8. Договору встановлено, що Абонент зобов'язується оплачувати зазначені у пункті 1. послуги регулярно один раз на місяць, до 5 числа місяця, наступного за звітним. Форма і порядок розрахунків -платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Водоканалу.
Відповідно до пункту 8. Договору розрахунки за використану Абонентом воду та прийняті від нього стоки здійснюються згідно з розділом 12 «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст та селищ України»та чинним законодавством України за затвердженими тарифами без будь-яких додаткових узгоджень з Абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.
Пунктом 16. Договору визначено, що строк дії Договору з 01.03.2005 по 01.03.2006.
Згідно пункту 17. Договору встановлено, що Договір вважається продовженим на новий термін за такими ж умовами, якщо за 1 місяць до закінчення його дії, ні одна із сторін не заявить про припинення його дії.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Дослідивши Договір (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), з урахуванням положень статті 180 Господарського кодексу України, статей 638 - 639, 901 -907 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що Договір є укладеним, так як сторони в належній формі дійшли згоди щодо усіх істотних умов Договору, що засвідчено підписами повноважних представників сторін та скріплено їх печатками.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач вказує на те, що Відповідачем в порушення вимог чинного законодавства неналежно виконувались умови Договору в частині сплати наданих Позивачем послуг, в зв'язку з чим починаючи з грудня 2010 року до липня 2011 року у Відповідача виникла заборгованість, яка постійно збільшувалась, та яка станом на 01.07.11. становить 33 535,16 грн. про що свідчать рахунки, що виставлені Позивачем, в яких зазначається кількість наданих послуг, тариф, по якому має проводитися оплата, і сума до сплати (а.с. №№ 19 -25, Т.1).
Тарифи, згідно яких проводилось нарахування оплати послуг в 2010 році, та які зазначались у вказаних вище рахунках, були встановлені рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 31.08.09. № 196.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем на адресу Відповідача 26.08.2010 було надіслано претензію від 26.08.2010 № 933 з вимогою щодо погашення Відповідачем суми боргу станом на 01.08.2010 у розмірі 32 234,26 грн. У відповідь Відповідач розрахувався із своїм боргом станом на 01.12.2010, про що свідчить довідка, видана Публічним акціонерним товариством Державний Ощадний Банк України, підписана вповноваженими особами та скріплена відбитком печатки, а інша сума боргу залишилася несплаченою.
11.05.2011 за № 804 Позивач направив Відповідачу досудове попередження ну суму боргу 32 615,63 грн., що склалася за ним станом на 01.05.2011 і додав платіжну вимогу-доручення від 10.05.2011 № 4 на зазначену суму. У відповідь, Відповідач надіслав Позивачу лист від 17.05.2011 № 56, в якому просив дозволу щодо сплати боргу в шість етапів: з травня по жовтень 2011 року, однак, свого зобов'язання по розрахунку із боргом Відповідач не виконав, поточні платежі продовжував не сплачувати, а в рахунок боргу сплатив тільки один раз в травні 2011 року, що підтверджується довідкою, виданою Публічним акціонерним товариством Державний Ощадний Банк України, підписаною вповноваженими особами та скріплену відбитком печатки.
Листами від 03.06.2011 № 883 та від 05.07.2011 № 1014 Позивач неодноразово звертався щодо необхідності розрахунків до Відповідача, проте, відповіді не було отримано, а борг залишився несплаченим.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що Позивачем у відповідності до умов Договору надавались відповідачу відповідні комунальні послуги, що підтверджується залученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями довідок (а.с. №№ 12-18, Т.1) та рахунків: № 4300 від 15.06.2011., № 3654 від 17.05.2011., № 2951 від 19.04.2011., № 1917 від 15.03.2011., № 907 від 16.02.2011., № 296 від 25.01.2011., № 9157 від 15.12.2010, на підставі яких виставлялась оплата зазначених послуг, які Відповідач сплатив лише частково, внаслідок чого у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем у розмірі 33 535,16 грн.
Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене, на підставі письмових доказів і пояснень представника Позивача, що були предметом дослідження та оцінки судом, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 33 535,16 грн. основної заборгованості за надані послуги за Договором є доведеною, обґрунтованою, Відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що Відповідач припустився прострочення по платежах, Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 1 417,20 грн. -пені, 1 978,57 грн. -інфляційних втрат та 1 006,05 грн. -3 % річних.
У зв'язку з порушенням Відповідачем строків виконання грошового зобов'язання за Договором, Позивачем заявлено стягнення 1 417,20 грн. пені відповідно до пункту 11. Договору.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 11. Договору, в разі несвоєчасної оплати платежів або за необґрунтовану відмову повністю або частково сплачувати рахунки Водоканалу Абонент виплачує Водоканалу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний перерахунок пені, відповідно до якого розмір пені складає 1 923,92 грн.
Зважаючи на здійснений судом перерахунок та у зв'язку з відсутністю у суду достатніх правових підстав для виходу за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 1 417,20 грн.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи судом перевірено правильність здійсненого Позивачем нарахування інфляційних втрат, встановлено, що їх обчислення невірне та здійснено власний перерахунок із застосуванням середнього індексу інфляції за період, що вказаний Позивачем, з урахуванням того, що індекс інфляції - це показник, який визначається Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць.
Відповідно до здійсненого судом перерахунку, вірний розмір інфляційних втрат становить 906,33 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив власний перерахунок 3 % річних, відповідно до якого розмір 3 % річних становить 365,77 грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, досліджені судом докази та пояснення представника Позивача у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення 33 535,16 грн. основної заборгованості, 1 417,20 грн. пені, 906,33 грн. інфляційних втрат та 365,77 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кардіологічного санаторію «Ворзель»Національної академії наук України (08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. Леніна, буд. 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03534305) на користь Комунального підприємства «Ірпіньводоканал»(08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. III Інтернаціоналу, 1а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03362471) 33 535 (тридцять три тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 16 коп. основної заборгованості, 1 417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) грн. 20 коп. пені, 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 77 коп. 3 % річних, 906 (дев'ятсот шість) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 132 (сто тридцять сім) грн. 42 коп. державного мита та 85 (вісімдесят п'ять) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 06.09.2011.