01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" вересня 2011 р. Справа № 25/095-11
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гермес”, м. Краматорськ, Донецька область
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Жоравське”, с. Жоравське, Яготинський район, Київська область
про 137 438,25 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гермес”, (далі -Позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Жоравське” (далі -Відповідач) про стягнення 137 438,25 грн. заборгованості, з яких 40 000,00 грн. основної заборгованості, 3 957,80 грн. пені, 2 714,43 грн. інфляційних втрат, 766,02 грн. 3% річних та 90000,00 грн. штрафу.
Разом з позовними вимогами позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Оскільки, позивачем не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, у відповідності до ст. 66 ГПК України, судом у задоволенні зазначеної вимоги позивача відмовлено.
08.09.2011 року через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 174 від 08.09.2011 року) від позивача надійшла телеграма в якій він просить розглянути справу без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений ухвалами суду від 05.08.2011р. та від 23.08.2011р., відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір купівлі -продажу від 15.04.2010р. № 102 (далі -договір), відповідно до умов якого, продавець -позивач зобов'язується передати у власність покупця -відповідача партію товару, що йому належить, а покупець зобов'язується цей товар прийняти та оплатити (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2 договору відомість про товар:
- найменування -гумисол наливом супер;
- одиниця виміру -літри;
- кількість -6000,00;
- ціна, грн. -15,0000;
- сума, грн. -90000,00.
Суму 90 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 15 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору встановлено, що покупець проводить оплату за товар зазначений у розділі 1 договору: 90 000,00 грн. -відстрочка платежу 229 календарних днів, кінцевий строк оплати 30.11.2010 року.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що за порушення терміну оплати товару, передбаченого п. 3.1 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що за відмовлення покупця оплатити товар, та за прострочення оплати понад 30 днів, останній сплачує на користь продавця штраф у розмірі 100% від вартості поставленого товару.
Сплата штрафу і пені не звільняє винну сторону від виконання своїх договірних зобов'язань в натурі (п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 9.2 договору передбачено, що договір діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.
На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 15.04.2010р. № ГС 0415/016, завірена копія якої долучена до матеріалів справи поставив, а відповідач на підставі довіреності серії ЯПИ № 210968 від 15.04.2010р., копія якої знаходиться в матеріалах справи, отримав товар на загальну суму 90 000,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар здійснив частково, за таких обставин за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 40 000,00 грн. -різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 04.02.2011 року з вимогою сплатити заборгованість. В підтвердження надіслання претензії позивач надав до суду повідомлення про вручення поштового відправлення № 0773300008495, з якого вбачається, що повноважена особа відповідача отримала зазначену кореспонденцію 18.02.2011 року. Завірена копія повідомлення залучена до матеріалів справи.
Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення. Отже станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 40 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 40000,00 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар позивач посилаючись на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з 06.12.2010р. по 27.07.2011р. в розмірі 2 714,43 грн. та 3% річних з простроченої суми за період з 06.12.2010р. по 27.07.2011р. в розмірі 766,02 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі п. 5.1 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 3 957,80 грн.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” вiд 22.11.1996р. № 543/96-ВР визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.
Судом був зроблений перерахунок пені з врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, що складає: 40000,00 х 15,5% х 181 днів прострочення / 365 х 100% = 3 074, 52 грн.
Таким чином, арифметично вірна сума пені за розрахунком суду за вищевказаний період становить 3 074,52 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 957,80 грн. підлягає задоволенню у розмірі 3 074,52 грн.
Також позивач на підставі пункту 5.2 договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 100 % від вартості поставленого товару.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За розрахунком позивача штраф складає 90 000,00 грн. Розрахунок штрафу відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40 000,00 грн. заборгованості, 2 714,43 грн. інфляційних втрат, та 766,02 грн. 3% річних, 3 074,52 грн. пені та 90 000,00 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Жоравське” (07733, Київська область, Яготинський район, с. Жоравка, вул. Шкільна, 3, код ЄДРПОУ 03755696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Гермес” (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, код ЄДРПОУ 19380560) 40 000 (сорок тисяч) грн. заборгованості за поставлений товар, 3 074 (три тисячі сімдесят чотири) грн. 52 коп. пені, 2 714 (дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 02 коп. - 3% річних, 90000 (дев'яносто тисяч) грн. штрафу, 1 364 (одну тисячу триста шістдесят чотири) грн. 93 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В інших позовних вимогах відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.О. Саванчук
Повне рішення складено 13.09.2011.