01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" серпня 2011 р. Справа № 8/099-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Київ», ідентифікаційний код: 25272811, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Зої Космодем”янської, 17,
до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112», ідентифікаційний код: 22202218, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Щолківська, 2,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 01.08.2011 року за №03-У;
від відповідача: ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності від 22.07.2011 року, -
товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Київ»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112», яке є правонаступником прав та обов'язків дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»Мостобудівельний загін № 112, (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 11.01.2010 року за № 7 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 9994,16 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 16 коп.).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору від 11.01.2010 року за № 7 не повністю здійснив оплату поставленого Позивачем товару, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 9994,16 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 16 коп.), з якої основний борг у сумі 7508,32 грн. (сім тисяч п'ятсот вісім гривень 32 коп.), пеня у сумі 1431,52 грн. (одна тисяча чотириста тридцять одна гривня 52 коп.), інфляційні нарахування у сумі 788,57 грн. (сімсот вісімдесят вісім гривень 57 коп.), три проценти річних у сумі 265,75 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень 75 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2011 року порушено провадження у справі №8/099-11 та призначено останню до розгляду на 02.08.2011 року.
01.08.2011 року до суду через канцелярію суду за вхідним номером 10494 надійшов відзив Відповідача на позов, відповідно до якого Відповідач позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити повністю мотивуючи свою позицію відсутністю у Відповідача заборгованості перед Позивачем взагалі.
02.08.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 12.07.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 12.07.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 02.08.2011 року розгляд справи відкладено на 16.08.2011 року.
16.08.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 12.07.2011 року та від 02.08.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі. Відповідач заявив клопотання про заміну у справі №8/099-11 Відповідача в особі дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»Мостобудівельний загін № 112 на Відповідача в особі товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112», яке ухвалою суду від 16.08.2011 року задоволено. Відповідачем в судовому засіданні 16.08.2011 року заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою від 16.08.2011 року задоволено. Сторонам в судовому засіданні 16.08.2011 року повідомлено про перерву до 30.08.2011 року.
30.08.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвал суду від 12.07.2011 року та від 02.08.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі мотивуючи свою позицію тим, що у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.). У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 30.08.2011 року.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
11 січня 2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки за № 7 (далі по тексту: Договір).
За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
За умовами п.1.1. даного Договору, Позивач (Постачальник) зобов'язувався поставити, а Покупець (Відповідач) прийняти й оплатити продукцію в асортименті, кількості й за ціною, зазначеним в рахунках і/або у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору, поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, сторона Постачальника (Позивача) надає Покупцю (Відповідачу) накладну та рахунок на продукцію, у яких вказується найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна продукції й вартість партії продукції. Вся продукція, поставлена Постачальником Покупцю в період дії даного Договору, і/або оплачена Покупцем в період дії даного договору, важається продукцією, поставленою/оплаченою згідно умов визначених в Договорі.
Згідно із вимогами п. 2.3. Договору, сторони в даному договорі домовились, що: - представник покупця, на якого виписана довіреність на отримання цінностей, є уповноваженою особою покупця, яка має право узгоджувати асортимент, кількість та ціну продукції, що поставляється; - підпис представника Покупця (Відповідача) на накладній є згодою Покупцем в асортименті, кількості та ціні продукції, що поставляється.
Договір у п. 2.4. передбачає, що термін поставки кожної партії продукції: протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання сторонами накладної на партію продукції. Датою поставки продукції є дата виписки Постачальником товарної накладної.
Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 02.03.2010 року по 09.07.2010 року включно Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 10724,29 грн. (Десять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 29 коп.), що підтверджено накладними від 02.03.2010 року за № 00689/06, від 29.04.2010 року за № 01539/06, від 29.04.2010 року за № 01540/06, від 18.05.2010 року за № 01823/06, від 18.05.2010 року за № 01824/06, від 18.05.2010 року № 01825/06, від 10.06.2010 року за № 02251/06, від 10.06.2010 року № 02252/06, від 10.06.2010 року № 02255/06, від 09.07.2010 року за № 02789/06, від 14.07.2010 року за № 02880/06 та довіреностями від 02.03.2010 року серії ЯПР за № 635197, від 29.04.2010 року серії ЯПР за № 635255, від 18.05.2010 року серії ЯПР за № 635279, від 10.06.2010 року серії ЯПР за № 635417, від 09.07.2010 року серії ЯПР за № 635501, які підписані Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 2.2., 2.3., 2.4. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого товару у обсягах та вартістю, визначених в цих накладних та довіреностях, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем накладні та довіреності на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Договір у п.п. 3.2., 3.3. передбачає, що оплата виконується в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (Позивача). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (Позивача).
Актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.08.2011 року, поясненнями Позивача та Відповідача, які вони дали в судовому засіданні 30.08.2011 року, банківськими виписками, платіжними дорученнями за №115, №216 і за №341, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 2.3., 2.4., 3.2., 3.3. Договору частково оплатив поставлений Позивачем товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 30.08.2011 року за Договором наявна заборгованість у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.).
За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 01.07.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товару, його вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товару або щодо його якості Відповідачем суду не надано.
Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору щодо поставки товару. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.
В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 7508,32 грн. (сім тисяч п'ятсот вісім гривень 32 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 01.07.2011 року, за наслідками чого суд не погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється необґрунтованим та невірним і не відповідає умовам Договору, в зв'язку з тим, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість у вигляді основного боргу за Договором у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.).
Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 30.08.2011 року складає 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.).
Таким чином, станом на 30.08.2011 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.).
Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставленого Позивачем товару за Договором суду не надано.
Станом на 30.08.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.) Відповідачем не погашена.
Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 7508,32 грн. (сім тисяч п'ятсот вісім гривень 32 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає частково задоволенню шляхом стягнення з Відповідача основного боргу за Договором у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.).
Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 1431,52 грн. (одна тисяча чотириста тридцять одна гривня 52 коп.), інфляційні нарахування у сумі 788,57 грн. (сімсот вісімдесят вісім гривень 57 коп.), три проценти річних у сумі 265,75 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень 75 коп.).
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 5.2. Договору, за порушення строку оплати поставленої продукції, Покупець (Відповідач) сплачує Постачальникові пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати. Пеня може бути нарахована Постачальником за весь період прострочення оплати. При порушенні Покупцем (Відповідачем) строку оплати продукції наступні поставки продукції здійснюються на умовах повної передоплати за продукцію, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 01.07.2011 року у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Позивач в своїх поясненнях, які він дав в судовому засіданні 30.08.2011 року, підтвердив суду свої вимоги щодо нарахування та стягнення з Відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних.
За розрахунком Позивача розмір пені становить 1431,52 грн. (одна тисяча чотириста тридцять одна гривня 52 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 788,57 грн. (сімсот вісімдесят вісім гривень 57 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 265,75 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень 75 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності виконаного Позивачем розрахунку пені з врахуванням періоду її нарахування та суми основного боргу, на яку пеня нараховувалась, суд приходить до висновку, що останній являється необґрунтованим та невірним і таким, що не відповідає умовам Договору, в зв'язку з тим, що Позивачем нараховувалась пеня лише на ту частину суми основного боргу Відповідача за Договором, якої в період її нарахування Позивачем не існувало.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у Відповідача перед Позивачем відсутня заборгованість за Договором по пені, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого в їх задоволенні суд відмовляє в повному обсязі.
Перевіркою достовірності та правильності виконаного Позивачем розрахунку сум інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних з врахуванням періоду їх нарахування та суми існуючого основного боргу, на який інфляційні нарахування та 3-и проценти річних нараховувались, суд приходить до висновку, що останній являється необґрунтованим та невірним і таким, що не відповідає умовам Договору, в зв'язку з тим, що Позивачем нараховувались інфляційні нарахування та 3-и проценти річних на суму основного боргу з врахуванням частини суми основного боргу Відповідача за Договором, якої в період її нарахування Позивачем не існувало.
Таким чином, за наслідками арифметичного перерахунку заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором у вигляді інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних суд приходить до висновку, що станом на 30.08.2011 року за Відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість за Договором по сплаті інфляційних нарахувань у сумі 193,24 грн. (сто дев'яносто три гривні 24 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 78,32 грн. (сімдесят вісім гривень 32 коп.).
Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо часткової обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 788,57 грн. (сімсот вісімдесят вісім гривень 57 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 265,75 грн. (двісті шістдесят п'ять гривень 75 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 193,24 грн. (сто дев'яносто три гривні 24 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 78,32 грн. (сімдесят вісім гривень 32 коп.).
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані частково та заперечувались Відповідачем по суду.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості за Договором, яка встановлена судом станом на 30.08.2011 року, перед Позивачем повністю або частково.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 11.01.2010 року за № 7 станом на 30.08.2011 року складає 1322,50 грн. (одна тисяча триста двадцять дві гривні 50 коп.).
Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором товарів у сумі 1322,50 грн. (одна тисяча триста двадцять дві гривні 50 коп.), яка складається станом на 30.08.2011 року з основного боргу у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 193,24 грн. (сто дев'яносто три гривні 24 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 78,32 грн. (сімдесят вісім гривень 32 коп.).
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача як сторони, внаслідок неправильних дій якої виник спір, на користь Позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Київ»щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» заборгованості за Договором від 11.01.2010 року за № 7 та господарських витрат, - задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112», ідентифікаційний код: 22202218, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Щолківська, 2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Київ», ідентифікаційний код: 25272811, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Зої Космодем”янської, 17, заборгованість за Договором від 11.01.2010 року за № 7 у вигляді основного боргу у сумі 1050,94 грн. (одна тисяча п'ятдесят гривень 94 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 193,24 грн. (сто дев'яносто три гривні 24 коп.), 3-х процентів річних у сумі 78,32 грн. (сімдесят вісім гривень 32 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 30.08.2011 року