01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"01" вересня 2011 р. Справа № 19/044-11
Розглянувши матеріали справи за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, м. Бориспіль, Київська область
в інтересах держави в особі
Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, м. Київ
та Київської обласної державної адміністрації, м. Київ
до Бориспільської районної державної адміністрації, м. Бориспіль, Київська область
Садівницького товариства «Вишеньки-3», с. Вишеньки, Бориспільський район, Київська область
про визнання недійсними розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації та укладеного на їх підставах договору оренди земельної ділянки
суддя Т.П. Карпечкін
За участю представників сторін:
від позивача 1 - не з'явився;
від Державного агентства земельних ресурсів України - ОСОБА_1 (довіреність від 16.06.2011 року);
від позивача 2 -ОСОБА_2 (довіреність № 21 від 31.12.2010 року);
від відповідача 1- не з'явився;
від відповідача 2 - ОСОБА_3 (довіреність № 76 від 02.05.11 року);
ОСОБА_4 (довіреність № 76 від 02.05.11 року);
від прокуратури -Івашин О.Є. (посвідчення № 28 від 12.03.2011 року).
обставини справи:
До господарського суду Київської області звернувся з позовом Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель та Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації, Садівницького товариства «Вишеньки-3»про визнання недійсними розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації та укладеного на їх підставах договору оренди земельної ділянки.
Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 30 травня 2011 року та призначено справу до розгляду на 21 червня 2011 року.
Під час судового розгляду відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25 липня 2011 року було замінено найменування відповідача 2 з Громадської організації «Садівницьке товариство «Вишеньки-3»на Садівницьке товариство «Вишеньки-3».
В обґрунтування позовних вимог Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області посилається на те, що за результатами перевірки проведеної у січня 2011 року Бориспільською міжрайонною прокуратурою щодо законності передачі в оренду Садівницькому товариству «Вишеньки-3»земельної ділянки, загальною площею 3,202 га, яка знаходиться в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області за межами с. Вишеньки, встановлено порушення норм законодавства України. А саме Бориспільською районною державною адміністрацією з перевищенням власної компетенції в порушення вимог статей 17, 18, 19, 20, 122 Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації»26 грудня 2002 року було прийнято розпорядження № 828 «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради», яким погоджено місце розташування земельної ділянки, загальною площею 3,202 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3», надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для організації зони відпочинку територіальної громади без права будівництва та 17 грудня 2003 року видано розпорядження № 858 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради», яким було затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 3,202 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади. Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області зазначає, що передача в оренду земельних ділянок для рекреаційних цілей відноситься до компетенції обласних державних адміністрацій відповідно до норм Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації»в зв'язку з чим вищезазначені розпорядження є недійсними з моменту їх прийняття, а укладений на їх підставі договір оренди землі недійсний з моменту державної реєстрації. Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області просить суд визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 828 від 26 грудня 2002 року «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адмінмежах Вишеньківської сільської ради», визнати недійсним розпорядження № 858 від 17 грудня 2003 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради»та визнати недійсним договір оренди від 20 липня 2004 року, зареєстрований 10 серпня 2004 року у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»за № 51, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та Садівницьким товариством «Вишеньки-3».
Представник від позивача 1 в судове засідання не з'явився про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання яке відбулось 1 вересня 2011 року з'явився представник Державного агентства земельних ресурсів України та усно пояснив, що Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель знаходиться в стадії ліквідації, Державне агентство земельних ресурсів України не є правонаступником Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель. Також представник Державного агентства земельних ресурсів України зазначив, що у Державного агентства земельних ресурсів України відсутні повноваження щодо контролю за охороною та використанням земель. Представник Державного агентства земельних ресурсів України надав до суду Постанову Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 року № 1068 «Про ліквідацію Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель» та Указ Президента України «Про Державне агентство земельних ресурсів».
Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п'ята статті 111 Цивільного кодексу України).
Відповідно до електронної бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час винесення рішення у даній справі запис про припинення Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель не внесено.
Представником позивача 2 було подано до суду через загальний відділ суду клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог № 11-26-14518 від 20 червня 2011 року. В зазначеному клопотанні позивач 2 просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 828 від 26 грудня 2002 року «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адмінмежах Вишеньківської сільської ради»та розпорядження № 858 від 17 грудня 2003 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради». Клопотання мотивовано тим, що відповідно до пункту третього частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства позовні вимоги в частині визнання недійсними розпоряджень Бориспільської районної державної адміністрації повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Розгляд зазначених позовних вимог в межах господарського судочинства суперечить частині третій статті 58 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для припинення провадження у справі відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також в обґрунтування зазначеного клопотання позивач 2 посилається на правові позиції Пленуму Верховного Суду України викладені в пункті другому Постанови Пленуму «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року.
Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання зважаючи на наступне.
Приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимог статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Нормами статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, встановлено, що земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.
Аналогічну позицію викладено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».
У вищевказаній Постанові також зазначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 Цивільного кодексу України, глав 27, 29, 33, 34 Цивільного кодексу України та глави 15 Господарського кодексу України, розділів III - V Земельного кодексу України: про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.
Представником позивача 2 було подано до суду заяву № 11-26-15616 від 22 липня 2011 року в якій позивач 2 зазначає, що позов підтримує повністю.
Відповідач 1 в усних та письмових поясненнях викладених в заяві про визнання позову № 7-46-2206 від 22 червня 2011 року, позов визнає повністю.
Відповідач 2 в усних та письмових поясненнях викладених в запереченнях проти позову від 21 червня 2011 року та від 25 липня 2011 року проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що Бориспільським міжрайонним прокурором Київської області в порушення норм статті 2 Господарського процесуального кодексу України не вказано в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави та не обґрунтовано необхідність їх захисту, що в свою чергу унеможливлює звернення Бориспільським міжрайонним прокурором Київської області з даним позовом до суду. Також відповідач 2 зазначає, що на сьогоднішній день земельна ділянка, загальною площею 3,202 га, що перебуває у користуванні відповідача 2 на підставі договору оренди від 20 липня 2004 року належить на праві власності фізичним особам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі договорів купівлі-продажу та Державних актів на право власності на землю. Як вважає відповідач 2 зазначене також спростовує порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Відповідач 2 у своїх запереченнях не погоджується з твердження Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області щодо цільового призначення земельної ділянки (землі рекреаційного призначення), загальною площею 3,202 га, що перебуває у користуванні відповідача 2 на підставі договору оренди від 20 липня 2004 року та вказує, що згідно проекту відведення земельної ділянки, зокрема п. 1.2.1 Вихідної земельно-кадастрової інформації, визначено цільове використання землі та його код згідно із Українським класифікатором форм власності на землю 4,1 -землі природоохоронного призначення. Отже згідно норм Земельного кодексу України зокрема статті 122 в редакції, що діяла на момент видання спірних розпоряджень Бориспільська районна державна адміністрація мала право надати в оренду земельну ділянку Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради.
Представником відповідача 2 було подано до суду через загальний відділ суду заяву від 21 червня 2011 року про застосування строків позовної давності.
Представником позивача 2 було подано до суду 1 серпня 2011 року через загальний відділ суду клопотання про застосування строків позовної давності № 11-26-15615 від 22 липня 2011 року в якому позивач 2 просить суд застосувати строк позовної давності до даного позову.
Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли у грудні 2002 року під час дії Цивільного кодексу Української РСР.
Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР було встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу України Української РСР позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлених законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.
16 січня 2003 року було прийнято Цивільний кодекс України, який набрав чинності 31 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли у грудні 2002 року строк позовної давності до набрання чинності Цивільним кодексом України не сплив.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до пункту четвертого частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Таким чином до спірних правовідносин не може бути застосовано строк позовної давності.
Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.
1 вересня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 828 від 26 грудня 2002 року «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адмінмежах Вишеньківської сільської ради», було погоджено місце розташування земельної ділянки, загальною площею 3,202 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради, надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для організації зони відпочинку територіальної громади без права будівництва.
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 858 від 17 грудня 2003 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради», було затверджено проект відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради. Вирішено надати Садівницькому товариству «Вишеньки-3»земельну ділянку загальною площею 3,202 га чагарників на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) для організації зони відпочинку територіальної громади. Зобов'язано Садівницьке товариство «Вишеньки-3»надану в довгострокову оренду (строком на 49 років) земельну ділянку використовувати тільки за цільовим призначенням.
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації № 461 від 7 червня 2004 року «Про внесення змін до розпорядження голови адміністрації від 17.12.2003 року № 858 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради»було внесено зміни до пунктів 4, 7 розпорядження № 858 від 17 грудня 2003 року та викладено зазначені пункти в такій редакції «4. Заступнику голови адміністрації Пензаю М.Я. укласти від імені адміністрації договір оренди земельної ділянки, а також оформити інші необхідні для вчинення цієї угоди документи. 7. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови адміністрації Пензая М.Я.».
Між Бориспільською районною державною адміністрацією (за договором -орендодавець) та Садівницьким товариством «Вишеньки-3»(за договором - орендар) 20 липня 2004 року було укладено договір (далі -договір). За умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Вишеньківської сільської Ради, Бориспільського району, Київської області за межами села Вишеньки. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,202 га в тому числі чагарників -3,202 га. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомості. Номінальна грошова оцінка земельної ділянки становить 175208,65 грн. Договір оренди укладено на 49 років. Земельна ділянка передається в оренду для організації зони відпочинку територіальної громади. Земельна ділянка. Яка передається в оренду за цільовим призначенням -є землею рекреаційного призначення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках передбачених законом. Договір набуває чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та його державної реєстрації.
Додатками до договору є кадастровий план земельної ділянки, що передається в довгострокову оренду (строком на 49 років) та схема земельної ділянки, що передається в довгострокову оренду (строком на 49 років) з описом меж земельної ділянки та експлікацією угідь.
Також між Бориспільською районною державною адміністрацією та Садівницьким товариством «Вишеньки-3»23 вересня 2010 року було підписано Угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в якій було змінено розмір орендної плати.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України).
Оскільки господарські правовідносини виникли між сторонами у 2002 році вирішення питання щодо правомірності або неправомірності дій сторін повинно вирішуватися на підставі норм законів чинних на момент виникнення таких правовідносин.
До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (стаття 50 Земельного кодексу України в редакції чинній на час винесення спірних рішень).
Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка надана в користування (оренду) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»за договором від 20 липня 2004 року на підставі спірних розпоряджень, з цільовим призначенням, землі - рекреаційного призначення.
Тобто відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі затвердженого листом Державного комітету України по земельним ресурсам № 14-1/1205 від 24 квітня 1998 року цільове використання землі - пункт 4.3 землі рекреаційного призначення.
Заперечення відповідача 2 з посиланнями на Проект відведення земельної ділянки копія якого наявна в матеріалах справи, зокрема на пункт 1.2.1 Вихідної земельно-кадастрової інформації в якому зазначено, що цільове використання землі та його код згідно УКФВЗ 4.1, що відповідає землям природоохоронного призначення, судом не приймаються зважаючи на наступне. В матеріалах справи міститься ксерокопія вихідної земельно-кадастрової інформації з Проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49) років для організації зони відпочинку територіальної громади Садівницьке товариство «Вишеньки-3»Вишневської сільської ради Бориспільського району Київської області в якій зазначено, що цільове використання землі та його код згідно Українського класифікатора цільового використання землі -4.1, що відповідає землям природоохоронного призначення. Але оригінал Проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49) років для організації зони відпочинку територіальної громади Садівницьке товариство «Вишеньки-3»Вишневської сільської ради Бориспільського району Київської області до суду надано не було, натомість в матеріалах справи наявний лист Управління державного комітету України із земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області № 3262 від 22 серпня 2011 року з якого вбачається, що в архіві Управління державного комітету України із земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області відсутній Проект відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49) років для організації зони відпочинку територіальної громади Садівницьке товариство «Вишеньки-3»Вишневської сільської ради Бориспільського району Київської області. Також у вказаному листі зазначено, що інвентаризація земель не проводилась, отже визначити склад угідь не можливо, земельні ділянки у користуванні Садівницького товариства «Вишеньки-3»не обліковуються.
Таким чином на підставі статті 34 та статті 36 Господарського процесуального кодексу України, ксерокопія вихідної земельно-кадастрової інформації з Проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49) років для організації зони відпочинку територіальної громади Садівницьке товариство «Вишеньки-3»Вишневської сільської ради Бориспільського району Київської області не приймається судом як належний доказ у справі.
Також до суду не надано доказів на підтвердження того, що земельна ділянка загальною площею 3,202 га, яка знаходиться в адміністративних межах Вишеньківської сільської Ради, Бориспільського району, Київської області за межами села Вишеньки на даний час перебуває у приватній власності фізичних осіб.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (частина перша статті 13 Конституції України чинній в редакції від 28.06.1996 року).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 13 Конституції України чинній в редакції від 28.06.1996 року).
Відповідно до статті 18 та статті 19 Земельного кодексу України (чинних на момент винесення спірних розпоряджень) категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (стаття 17 Земельного кодексу України (чинна на момент винесення спірних розпоряджень).
Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Рада міністрів Автономної Республіки Крим надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті. Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу (стаття 122 Земельного кодексу України (чинна на момент винесення спірних розпоряджень).
Відповідно до вищевказаних норм законодавства, яке діяло на час прийняття спірних розпоряджень, передача у користування (оренду) земельних ділянок для рекреаційних цілей не відносилась до компетенції Районної державної адміністрації.
Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку (частина третя статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Таким чином позовні вимоги щодо визнання недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 828 від 26 грудня 2002 року «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради», визнання недійсним розпорядження № 858 від 17 грудня 2003 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради»є правомірними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню судом.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (Стаття 16 Закону України «Про оренду землі»).
Тобто з врахуванням норми вищезазначеної статті на даний час відсутні підстави для дії Договору оренди від 20 липня 2004 року укладеного на підставі розпоряджень, які визнані судом недійсними, оскільки за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної власності.
Угоди з приводу земельних ділянок, укладені з порушенням встановленого законом порядку, визнаються недійсними за рішенням суду (стаття 210 Земельного кодексу України).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 Цивільного кодексу України).
Поняття скасування та визнання недійсним акта є тотожними.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).
На даний час договір від 20 липня 2004 року суперечить нормам вищезазначеного законодавства, оскільки відсутні підстави встановлені нормами чинного законодавства України для його укладання або дії.
Також потрібно зазначити, що судом не приймаються заперечення відповідача 2 з приводу неправомірності подання даного позову прокурором виходячі з наступного.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду (стаття 29 Господарського процесуального кодексу України).
Систему органів прокуратури, крім Генеральної прокуратури України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міських, районних, міжрайонних прокуратур, становлять і інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. Тому прокурори та заступники прокурорів спеціалізованих прокуратур мають право звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави на загальних підставах. Прокурори усіх рівнів та їх заступники беруть участь у судовому засіданні на підставі службових посвідчень (стаття 13 Закону України "Про прокуратуру").
Пунктом четвертим Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 встановлено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Однією із функцій державних органів закріплених в Конституції України є контроль за додержанням чинного законодавства України в тому числі і господарюючими суб'єктами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Бориспільським міжрайонним прокурором Київської області подано позов в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель та Київської обласної державної адміністрації.
Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи (стаття 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. А також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою (стаття 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Таким чином Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача 2.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код 24209740) № 828 від 26 грудня 2002 року «Про погодження місця розташування земельної ділянки для організованої зони відпочинку в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради».
3. Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код 24209740) № 858 від 17 грудня 2003 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) Садівницькому товариству «Вишеньки-3»для організації зони відпочинку територіальної громади в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради».
4. Визнати недійсним договір оренди від 20 липня 2004 року укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код 24209740) та Садівницьким товариством «Вишеньки-3»(08341, Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки, код 26312949), зареєстрований 10 серпня 2004 року у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру»за № 51.
5. Стягнути з Садівницького товариства «Вишеньки-3»(08341, Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки, код 26312949) в доход державного бюджету України судові витрати: 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.П. Карпечкін
Повне рішення складено 07.09.2011 р.