01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" серпня 2011 р. Справа № 8/085-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод «Металіст», ідентифікаційний код: 05309512, місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Лебединська, 4,
до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Мінерал ЦЕС», ідентифікаційний код: 19405202, місцезнаходження: 08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Леніна, 141 б,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: юрисконсульт публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод «Металіст»ОСОБА_1 який діє на підставі довіреності від 03.06.2011 року;
від відповідача: не з'явився, -
публічне акціонерне товариство «Експериментально-механічний завод «Металіст»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерал ЦЕС»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором від 27 серпня 2008 року за № 60-МК (далі за текстом: Договір) на загальну суму 397 965,62 грн. (триста дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 62 коп.).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору від 27 серпня 2008 року за № 60-МК не повністю здійснив оплату поставленої Позивачем продукції, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 397 965,62 грн. (триста дев'яносто сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 62 коп.), з якої основний борг у сумі 287 390,00 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.), пеня у сумі 36 286,39 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 39 коп.), інфляційні нарахування у сумі 56362,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят дві гривні 62 коп.), три проценти річних у сумі 17 926,61 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 61 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2011 року порушено провадження у справі №8/085-11 та призначено останню до розгляду на 12.07.2011 року.
12.07.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який вимоги ухвали суду від 23.06.2011 року виконав частково, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 23.06.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 12.07.2011 року розгляд справи відкладено на 02.08.2011 року.
02.08.2011 року Позивач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 23.06.2011 року та від 12.07.2011 року не виконав. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 23.06.2011 року та від 12.07.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 02.08.2011 року розгляд справи відкладено на 16.08.2011 року.
16.08.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 23.06.2011 року, від 12.07.2011 року та від 02.08.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судовому засіданні Позивачем подано заяву, в якій він уточняв позовні вимоги та суму заборгованості Відповідача за Договором станом на 16.08.2011 року в зв'язку з добровільною сплатою частини заборгованості, внаслідок чого просив суд в частині стягнення суми основного боргу, яку Відповідач під час розгляду справи сплатив в добровільному порядку, припинити провадження. Згідно даних вказаної заяви Позивача Відповідач добровільно сплатив Позивачу частину основного боргу за Договором у сумі 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 коп.), внаслідок чого за Відповідачем станом на 16.08.2011 року залишився рахуватись основний борг, який добровільно не сплачений, у сумі 245 390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.). Судом визнано заяву Позивача про припинення провадження у справі в частині основного боргу за Договором у сумі 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 коп.), яка добровільно сплачена Відповідачем, обґрунтованою, внаслідок чого провадження у справі в цій частині підлягає припиненню через відсутність предмету спору. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданого пояснення Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 16.08.2011 року.
Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -
відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
27 серпня 2008 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712, 837 Цивільного кодексу України, був укладений договір про виготовлення та поставку продукції за № 60-МК (далі по тексту: Договір).
За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою згідно ст. 628 Цивільного кодексу України є договором змішаного типу з елементами договорів підряду та поставки.
За умовами даного Договору, Позивач (Постачальник) зобов'язувався по кресленням КМ шифр 34-1107-КМ, розробленим ТОВ «Вілія Буд Центр», наданими Замовником (Відповідачем) зі штампом «До виконання робіт», виготовити та поставити Замовнику у зумовлені строки металоконструкції (далі за тестом: Продукція), а замовник зобов'язується прийняти цю Продукцію та своєчасно її оплатити.
Договір у п.п. 2.1., 2.2. передбачає, що номенклатура і кількість Продукції визначається в Специфікації, які оформлюються у вигляді додатків до цього Договору та є його невід'ємною частиною. Остаточна номенклатура і кількість Продукції, що підлягає виготовленню і поставці за даним Договором, визначатиметься на підставі креслень КМД, розроблених Постачальником (Позивачем) відповідно до наданих Замовником (Відповідачем) креслень КМ шифр 34-1107-КМ.
Відповідно до вимог ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивачем та Відповідачем на виконання п.п. 2.1., 2.2. Договору 10.10.2008 року підписано специфікацію за № 1, яка є невід'ємною частиною Договору, на загальну суму 1 613 624,48 грн. (один мільйон шістсот тринадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 48 коп.).
Згідно з п. 3.3. Договору, загальна вартість Договору визначатиметься з урахуванням уточнення об'ємів поставки Продукції на підставі креслень КМД, з урахуванням можливої зміни ціни на виготовлену продукцію та зміни об'ємів поставки і складається із вартості фактично отриманої Продукції у відповідності до видаткових накладних.
Відповідно до п. 7.2.4. Договору, Замовник (Відповідач) зобов'язаний прийняти продукцію від постачальника в порядку, визначеному у п. 8.1. даного Договору.
Договір у п. 8.1. передбачає, що приймання Продукції за кількістю та якістю проводиться Замовником (Відповідачем) на площах Замовника (смт. Гостомель, вул. Автошляхова), відповідно до вимог Інструкції, затверджених Постановами Госарбітражу при Раді Міністрів СРСР П-6 від 15.06.1965р. та П-7 від 25.04.1966р., в частині, що не суперечить чинному законодавству України та умовам даного Договору.
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 10.10.2008 року по 25.06.2009 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629, 712, 837 Цивільного кодексу України виготовив та передав, а Відповідач прийняв Продукцію на загальну суму 1 603 675,03 грн. (один мільйон шістсот три тисячі шістсот сімдесят п'ять гривень 03 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 14.04.2009 року за № МТ-04/14-001 на суму 1 241 285,03 грн. та від 25.06.2009 року за № МТ-06/25-001 на суму 362 390,00 грн., які підписані Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.п.3.3., 7.2.4., 8.1., 8.2. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості виготовленої і поставленої Продукції з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем виготовленої та поставленої Продукції у обсягах та вартістю, визначених в цих видаткових накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом виготовленої та поставленої Позивачем Продукції свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до п. 4.3. Договору встановлено наступний порядок проведення розрахунків: - авансовий платіж в розмірі 20% від суми замовленої Продукції протягом 2-ти банківських днів з моменту підписання Специфікації в сумі 950 000,00 грн. шляхом перерахування Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача; - 40 % від суми замовленої Продукції шляхом постачання металопрокату, необхідного для виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору, на підставі окремо укладеного Договору, та в термін зазначений в цьому Договорі; - 40% вартості кожної поставленої партії металоконструкцій (партія визначається об'ємом однієї видаткової накладної) доплачується Замовником (Відповідачем) не пізніше 3-х банківських днів від дня отримання повідомлення про готовність продукції (крім останньої партії Продукції); - остаточний розрахунок здійснюється Замовником (Відповідачем) протягом трьох робочих днів від дня отримання повідомлення про готовність останньої партії Продукції. Датою оплати Продукції є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (Позивача).
Актом звірки розрахунків, поясненнями Позивача, які він дав в судовому засіданні 16.08.2011 року, банківськими виписками та письмовою заявою Позивача, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 3.3., 4.3. Договору частково оплатив виготовлену і поставлену Позивачем Продукцію, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 16.08.2011 року за Договором наявна заборгованість у сумі 245 390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.).
За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 16.08.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків виготовлення та поставки Продукції, її вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків виготовлення та поставки Продукції або щодо її якості Відповідачем суду не надано.
Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору щодо виготовлення і поставки Продукції. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем виготовлення і поставки якісної Продукції, передбаченої Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.
В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 245 390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 16.08.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.
Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 17.06.2011 року складає 287 390,00 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.). Проте, Позивач надав суду письмову заяву та банківську виписку в якості доказу часткової сплати Відповідачем основної заборгованості на загальну суму 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 коп.).
За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача частини основної заборгованості у сумі 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 коп.) підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, яка передбачає можливість припинення провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору, в зв'язку з тим, що Відповідачем під час розгляду справи зазначена сума основної заборгованості сплачена на користь Позивача в добровільному порядку.
Таким чином, станом на 16.08.2011 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 245 390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.).
Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем виготовленої та поставленої Позивачем Продукції за Договором суду не надано.
Станом на 16.08.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 245 390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.) Відповідачем не погашена.
Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором від 27 серпня 2008 року за № 60-МК у сумі 245 390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 36286,39 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 39 коп.), інфляційні нарахування у сумі 56362,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят дві гривні 62 коп.), три проценти річних у сумі 17926,61 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 61 коп.).
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п.10.3. Договору, при простроченні строків виконання грошових зобов'язань Замовник (Відповідач) зобов'язується сплатити Постачальнику (Позивачу) пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті виготовленої та поставленої Позивачем Продукції станом на 17.06.2011 року у сумі 287390,00 грн. (двісті вісімдесят сім тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Позивач в своїй заяві, в якій він уточняв позовні вимоги та суму заборгованості Відповідача за Договором в зв'язку з добровільною сплатою частини заборгованості і яка подана Позивачем в судовому засіданні 16.08.2011 року, підтвердив суду свої вимоги щодо нарахування та стягнення з Відповідача пені по добровільно сплаченим останнім коштам.
За розрахунком Позивача розмір пені становить 36286,39 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 39 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 56362,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят дві гривні 62 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 17926,61 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 61 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.
Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.10.3. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 36286,39 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 39 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 56362,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят дві гривні 62 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 17926,61 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 61 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема Договору від 27 серпня 2008 року за № 60-МК, письмової заяви Позивача щодо часткової сплати Відповідачем основної заборгованості на загальну суму 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 коп.), видаткових накладних від 14.04.2009 року за № МТ-04/14-001, від 25.06.2009 року за № МТ-06/25-001, акту звірки розрахунків, письмових пояснень Відповідача, які він дав в судовому засіданні 16.08.2011 року, та банківські виписки, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.
У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем за виключенням добровільної сплати частини основного боргу у сумі 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 коп.).
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 27 серпня 2008 року за № 60-МК станом на 16.08.2011 року складає 355965,62 грн. (триста п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 62 коп.).
Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати виготовленої та поставленої за Договором Продукції у сумі 355965,62 грн. (триста п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 62 коп.), яка складається станом на 16.08.2011 року з основного боргу у сумі 245390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.), пені у сумі 36286,39 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 39 коп.), інфляційні нарахування у сумі 56362,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят дві гривні 62 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 17926,61 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 61 коп.).
Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений, в зв'язку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів у сумі 355 965,62 грн. (триста п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 62 коп.), яка складається станом на 16.08.2011 року з основного боргу у сумі 245 390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.), пені у сумі 36 286,39 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 39 коп.), інфляційні нарахування у сумі 56362,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят дві гривні 62 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 17 926,61 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 61 коп.) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 3979,66 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 66 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 3979,66 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 66 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у зв'язку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Провадження у справі №8/085-11 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерал ЦЕС»на користь публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод «Металіст»суми основного боргу за Договором від 27 серпня 2008 року за № 60-МК на загальну суму 42000,00 грн. (сорок дві тисячі гривень 00 коп.), - припинити.
2. Позов публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод «Металіст»щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерал ЦЕС» суми основного боргу, в якій провадження у справі №8/085-11 не припинено, пені, інфляційних нарахувань, 3-х процентів річних та господарських витрат, - задовольнити повністю.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мінерал ЦЕС», ідентифікаційний код: 19405202, місцезнаходження: 08290, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Леніна, 141 б, на користь публічного акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод «Металіст», ідентифікаційний код: 05309512, місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Лебединська, 4, основний борг за Договором від 27 серпня 2008 року у сумі 245390,00 грн. (двісті сорок п'ять тисяч триста дев'яносто гривень 00 коп.), пеню у сумі 36286,39 грн. (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 39 коп.), інфляційні нарахування у сумі 56362,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят дві гривні 62 коп.), 3-и проценти річних у сумі 17926,61 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 61 коп.), державне мито у сумі 3979,66 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 66 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 16.08.2011 року