01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" вересня 2011 р. Справа № 12/020-11/26
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіропласт», Київська обл., с. Бишів до Закритого акціонерного товариства „А.Е.С. Київобленерго”, Київська обл., м. Вишневе про визнання недійсним рішення комісії від 19.01.2011 року за участю представників позивача -ОСОБА_1 довіреність №8 від 28.01.2011 року, відповідача ? ОСОБА_2 довіреність № 71 від 11.05.2011 року,
У лютому 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Стіропласт” до закритого акціонерного товариства “А.Е.С. Київобленерго” про визнання недійсним рішення комісії Макарівського районного підрозділу Закритого акціонерного товариства “А.Е.С. Київобленерго” від 19.01.2011 року про нарахування по акту.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.04.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіропласт" до Закритого акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго" про визнання недійсним рішення комісії від 19.01.2011 року відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2011 року рішення господарського суду Київської області від 05.04.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року у справі № 12/020-11 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення та постанову господарських судів, Вищий господарський суд України виходив з того, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, не перевірили правомірність застосування певної оперативно-господарської санкції з огляду на приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Окрім того, суди повинні були дослідити обставини, щодо відповідності акта нормам п. 6.41 Правил користування електричною енергією, якими зокрема, передбачено, що акт повинен містити необхідні та достатні дані для визначення вартості недорахованої енергії, оскільки вказані дані покладаються в основу розрахунку відповідно до вимог Методики.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2011 року прийнято справу до провадження суддею Лилаком Т.Д., присвоєно їй № 12/020-11/26 та призначено до розгляду на 01.09.2011 року.
У судовому засіданні 01.09.2011 року оголошувалася перерва на 08.09.2011 року.
01.09.2011 року через канцелярію суду позивач надав заяву про зміну предмет позову.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2011 року заяву позивача про зміну предмета позову повернуто позивачу без розгляду.
У судовому засіданні 08.09.2011 року позивач заявив усне клопотання про зміну предмету позову, в якому просив скасувати оформлене протоколом № 0182 від 19.01.2011 року і розрахунком № 856/2 від 20.01.2011 р. рішення комісії Макарівського районного підрозділу Закритого акціонерного товариства „А.Е.С. Київобленерго” по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією про нарахування споживачу ТОВ „Стіролпласт” до сплати 30 394,55 грн.
Відповідно до статті 22 ГПК України позивачу надано право до винесення рішення по суті, зокрема, змінити предмет або підставу позову, збільшити розмір позовних вимог.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Проте, у вищезазначеному клопотанні позивач додатково заявив інші нові вимоги із самостійним предметом та підставами.
Разом з тим, одночасна зміна і предмета, і підстав позову процесуальним законодавством не допускається.
Судом не приймається подана позивачем заява про зміну предмету позову, оскільки дана заява містить вимоги одночасно про зміну предмету і підстав позову, що не передбачено ст. 22 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.03.2008 року між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії №220016900.
Згідно з умовами п. 1.1 договору відповідач зобов'язувався продавати електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю 400 кВт, а позивач зобов'язувався оплачувати відповідачу вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 3.1.5 договору сторони погодили, що відповідач має право доступу до належних позивачу засобів (систем) обліку електричної енергії для зняття показів, проведення їх технічної перевірки, повірки, заміни, ремонту, модернізації, переносу, інших робіт з експлуатації засобів обліку.
Позивач сплачує відповідачу вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 року № 562, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених методикою (п. 4.2.3 договору).
Згідно п. 9.2 договору межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначаються відповідно до "Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".
09.12.2010 року представником відповідача була проведена перевірка, під час якої був складений акт технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії 220/380 В позивача, згідно якого, при тестуванні лічильника похибки не виявлено, при тестуванні трансформаторів струму виявлено похибку 21%.
Вищевказаний лічильник пройшов державну перевірку 12.08.2010 року, що підтверджується свідоцтвом Державного підприємства "Укрметртестстандарт" про провірку робочого засобу вимірювальної техніки № 25-03/5089.
Також, 09.12.2010 року за результатом перевірки був складений акт про виявлення порушення Правил користування електричною енергією №К011151, з зазначенням, що при тестуванні трансформаторів було виявлено недооблік електричної енергії.
На засіданні комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією було розглянуто акт № К011151 від 09.12.2010 року та прийнято рішення про проведення додаткових нарахувань споживачу, у зв'язку з порушенням ним вказаних правил, що підтверджується протоколом № 0182 від 19.01.2011 року.
Відповідно до розрахунку № 856/2 від 20.01.2011 року вартість необлікованої енергії становить 30 394,55 грн.
Стверджуючи, що нарахування відповідачем до оплати 30 394,55 грн. є необґрунтованим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення комісії Макарівського районного підрозділу Закритого акціонерного товариства “А.Е.С. Київобленерго” від 19.01.2011 року про нарахування по акту.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції -заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Згідно з частини 2 статті 236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства та положень договору вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу 30 394,55 грн. вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Таким чином, рішення комісії Макарівського районного підрозділу Закритого акціонерного товариства „А.Е.С. Київобленерго” оформлене протоколом №0182 від 19.01.2011 року може бути оскаржене, як оперативно-господарська санкція, а порядок застосування такої санкції визначається Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України №28 від 31 липня 1996 року (ПКЕЕ) та Методикою про визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики №562 від 04 травня 2006 року (Методика).
Отже, позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2011 року у справі № 5002-15/5405-2010.
Окрім того, відповідно до пункту 6.40 ПКЕЕ у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики.
Відповідно до пункту 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.
У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).
Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
З матеріалів справи вбачається, що складений акт про порушення Правил користування електричною енергією №К011151 від 09.12.2010 року був підписаний відповідачем без зауважень щодо його змісту, не зважаючи на те, що в даному акті всупереч вимог п. 6.41 Правил відсутні посиланням на відповідні пункти Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.
Враховуючи, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, вимоги позивача про визнання недійсним рішення комісії Макарівського районного підрозділу Закритого акціонерного товариства “А.Е.С. Київобленерго” від 19.01.2011 року про нарахування по акту не підлягають задоволенню.
Державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя Т.Д. Лилак
Повне рішення складено 13.09.2011р.