№ 2016/2-а-6117/11
30 серпня 2011 року м. Ізюм
Суддя Ізюмського міськраонного суду Харківської області Зелінський В.Г., розглянувши одноособово в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі про зобовязати здійснити перерахунок та виплату недоплаченої надбавки до пенсії дітям війни
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України ( далі -УПФУ) в Ізюмському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та визнання протиправними бездіяльність УПФУ в Ізюмському районі та просила зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 01.01.2010 рік -по 31.12.2010 рік включно. Зазначила, що вона, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»(далі ЗУ №2195-1У ), є дитиною війни і їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2010 році включно така допомога не виплачувалася.
В зв'язку з тим, що про належні їй, як дитині війни, виплати повідомлено не було, а тому про факт порушення прав стало відомо лише після висвітлення в засобах масової інформації. Рішення КСУ від 09.07.2007 року, через півтора року після прийняття, просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Ізюмському р-ні та зобов'язати здійснити перерахунок їй пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період за 2010 рік .
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважають, що їх дії, щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ №2195-1У є правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову, щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058 від 09.07.2003 р. ( далі -ЗУ №1058), оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 даної статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим законом. Також наполягали на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАСУ.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, про дату, місце, та час розгляду повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних у ній доказів, судом встановлено, що позивач має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням ( а.с.4).
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України ( конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1 , пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу з Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України, щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»( справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджету країни), визнано таким, що не відповідає Конституції України( є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли в наслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05. 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституція України, суд дійшов висновку , що з 22.05.2008 року УПФУ України в Ізюмському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України»Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати позивачці щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2010 рік .
Оскільки в 2010 році ніяких змін до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»не вносилось, позивач має право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% за вищезазначений період.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 - є Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни»покладено на Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі, за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Строк подачі позовної заяви ОСОБА_1 - 08 серпня 2011 року
Згідно ст. 99 ч.2 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6 місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст.100 КАС України.
Позивач просить поновити їй строк для звернення до суду з 2010 року, не посилаючись на причини пропуску указаного строку для звернення до суду.
Статтею 57 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право знати свої права і обов»язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов»язки громадян, мають буди доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Всі правові акти, на які посилається позивач були доведені до громадян належним чином, шляхом публікації в засобах масової інформації.
Незнання чи не бажання знати позивачем правові норми не є підставою для поновлення їй строку для звернення до суду.
Таким чином строки позовної давності поновленню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 183-2 КАС України, суд
У позовні ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі про оскарження дій суб»єкту владних повноважень відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення .У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: В.Г.Зелінський.