14 вересня 2011 року м. Черкаси Справа № 17/5026/727/2011
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 -по довіреності,
відповідача -ОСОБА_2 -по довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/5026/727/2011
за позовом приватного підприємства «Будівельна фірма -Рімідал»
до квартирно -експлуатаційного відділу м. Черкаси
про розірвання договору,
Приватне підприємство «Будівельна фірма -Рімідал»звернулось до суду з позовом до квартирно -експлуатаційного відділу м. Черкаси про розірвання договору на транзит електричної енергії № 1 від 20 січня 2010 року.
Підставою позову є те, що позивач не використовує будівлю 1/9 за адресою в/м № 1 вул. Ільїна, буд. 222 в м. Черкаси, звертався до відповідача із пропозицію про розірвання договору № 1 від 20 січня 2010 року, проте не отримав обґрунтованої відповіді, і ця обставина, на його думку, є підставою для розірвання договору на транзит електричної енергії № 1 від 20 січня 2010 року на підставі частини 4 статті 188 Господарського кодексу України.
У судових засіданнях 06.09.2011 року та 14.09.2011 року представник позивача позов з підстав викладених у позовній заяві підтримав і просив задовольнити.
Представник відповідача в судові засідання 19.04.2011 року, 11.05.2011 року та 06.09.2011 року з'явився, надав відзив на позов, в якому проти позову заперечив, зазначивши, що на даний момент здійснює поставку (транзит) електричної енергії для потреб позивача, тобто продовжує виконувати договір в повному обсязі; позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань за цим договором внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі близько 10 тис гривень; рішенням господарського суду Черкаської області від 15.04.2011 року у справі № 09/2234 стягнуто вказану заборгованість; позивач звертався до господарського суду Черкаської області із позовом про визнання даного договору недійсним, і рішенням від 14.12.2010 року у справі № 08/2289 у позові відмовлено повністю; лист від 10.02.2011 року про розірвання договору, на який посилається позивач в своєму позові відповідач не отримував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, оглянувши оригінали документів, суд відмовляє у позові повністю з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2010 року між квартирно-експлуатаційним відділом міста Черкаси (Транзитер по Договору, позивач у справі), в особі директора Ленти Романа Володимировича, що діє на підставі Положення та приватним підприємством "Будівельна фірма - Рімідал" (Споживачем по договору, відповідач у справі), в особі директора Доманського Володимира Миколайовича, що діє на підставі Статуту, було укладено договір на транзит електричної енергії №1 (далі - Договір), за умовами якого Транзитер здійснює транзит електричної енергії Споживачу для забезпечення його побутових потреб та здійснення ним передбаченої статутної діяльності у будівлю 1/9 за адресою: в/м № 1 по вул. Ільїна, 222 у м. Черкаси. Споживач оплачує Транзитеру електричної енергію, її вартість у відповідності до показників лічильника електроенергії по тарифу відпущеної електроенергії Транзитеру ВАТ "Черкасиобленерго" за звітний період у відповідності до умов цього Договору.
Під час виконання умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що обумовлені цим Договором, сторони зобов'язані керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією затвердженими в установленому порядку (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.2 Договору Транзитер зобов'язаний виконувати умови цього Договору, постачати Споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах та розрахунку 35 кВт установленої потужності на будівлю по третій категорії струмоприймачів відповідно до ПУЕ до межі розмежування балансової належності, яка встановлюється на лінійних зажимах перекидки до будови №1/9 за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 222, лінії № 4 ТП - 250.
Споживач зобов'язаний виконувати умови цього договору та дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно умови цього договору та Правилами користування електричною енергією. Також споживач зобов'язаний оплачувати Транзитеру вартість спожитої електричної енергії - до 25 числа поточного місяця (п.п.2.3, 2.4 Договору). У пункті 3.1 Договору сторони визначили, що Транзитер електричної енергії має право одержувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію згідно умов цього Договору.
Сторони в пункті 6.2. договору встановили, що договір може бути розірваний згідно умов передбачених в Договорі або у порядку, визначеному законодавством України.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ним будівля (1/9 за адресою в/м № 1 вул. Ільїна, 222 у м. Черкаси) не використовується у власній господарській діяльності, в будівлі з дозволу та відома Відповідача проживають громадяни, що не мають ніяких відносин з підприємством позивача і самовільно користуються відповідним приміщенням та його комунікаціями, в тому числі і електроенергію, позивачем надсилався лист від 10.02.2011 року відповідачу про розірвання договору із зазначенням дати розірвання договору.
Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем в порушення вимог вказаних статей ГПК України не надано суду належних доказів (фіскального чеку, повідомлення про вручення, будь-які інші докази отримання відповідачем цього листа) надіслання відповідачу листа від 10.02.2011 року (а.с.24) про розірвання договору № 1 від 20 січня 2010 року на транзит електричної енергії, а тому посилання позивача на частину 4 статті 188 Господарського кодексу України як на підставу розірвання спірного договору є безпідставним. Опис вкладення від 10.02.2011 року (а.с.7), на який посилається позивач, підтверджує лише факт вкладення в конверт листа про розірвання договору, а не його надіслання відповідачу.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Такими фактами у даній справі є обставини встановлені рішенням від 15.04.2011 року господарського суду Черкаської області та постановою від 07.06.2011 року Київського апеляційного господарського суду, які набрали законної сили, у справі № 09/2234 щодо стягнення заборгованості з відповідача по Договору на транзит електричної енергії №1 від 20.01.2010 року.
В рішенні суду від 15.04.2011 року у справі № 09/2234 встановлено, що у період з лютого по жовтень 2010 року позивач здійснив транзит електричної енергії на загальну суму 13 826,57 грн., у тому числі: за лютий-березень 2010 року в кількості 11022 квт на суму 8501,93 грн., за квітень 2010 року в кількості 2702 квт на суму 2084,21 грн., за травень-червень 2010 року в кількості 2252 квт на суму 1838,98 грн., за липень 2010 року в кількості 548 квт на суму 455,59 грн., за жовтень 2010 року в кількості 1149 квт на суму 945,86 грн., що підтверджується рахунками №72 від 30.03.2010, №95 від 30.04.2010, №145 від 30.06.2010, №170 від 30.07.2010, №224 від 30.10.2010, книгою обліку споживання електричної енергії, рахунками-фактурами, виставленими квартирно - експлуатаційному відділу м. Черкаси від ВАТ "Черкасиобленерго" за січень-жовтень 2010 року. В якості оплати за отриману ПП «Будівельна фірма -Рімідал»електричну енергію надійшли грошові кошти в загальній сумі 3941,00 грн., в порушення умов Договору та Правил користування електричною енергією, ПП «Будівельна фірма -Рімідал», як споживач електричної енергії, не здійснював транзитеру (квартирно -експлуатаційному відділу м. Черкаси) оплату вартості спожитої електричної енергії у період з лютого по жовтень 2010 року, у зв'язку із чим утворився борг в сумі 9885,57 грн.
Ці факти спростовують доводи позивача про не використання ним будівлі (1/9 за адресою в/м № 1 вул. Ільїна, 222 у м. Черкаси) у власній господарській діяльності.
Щодо посилання позивача на те, що він не повинен сплачувати вартість електричної енергії, оскільки не є її споживачем, у будинку фактично проживають інші особи і електрична енергія споживається ними, а не позивачем, суд вважає такими, що не відповідають умовам договору, фактичним обставинам справи. Позивач, як власник будівлі, яка має статус гуртожитку, відповідає за стан будівлі і зобов'язаний її утримувати. Відповідно до статті 13 Конституції України - власність зобов'язує.
За цих обставин, суд вважає, що позивач не довів порушення його прав відповідачем, підстав для розірвання договору №1 від 20 січня 2010 року на транзит електричної енергії не існує, тому суд відмовляє у позові повністю.
Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя С.С.Боровик
Повний текст рішення оформлений та підписаний 14.09.2011 року.