06 вересня 2011 року Справа № 16/5026/1645/2011
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
треті особи: АТ "Банк "Таврика" і Богунський відділ ДВС Житомирського МУЮ - не з'явилися;
за участі представника арбітражного керуючого Тарасова С.О. - Очеретяного В.Є.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за
позовом Комунального підприємства "Житомирбудзамовник"
до Приватного підприємства "Під ключ"
про стягнення 693 000,00 грн. та зняття арештів
Позивачем - комунальним підприємством Житомирської міської ради заявлено позов про стягнення з відповідача помилково перерахованих йому коштів в сумі 693 000,00 грн. та зняття накладених на ці кошти арештів на поточному рахунку відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України (з урахуванням заяви про виправлення описки у реквізитах рахунку для скасування арешту а.с. 19 том 2).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги визнав повністю і пояснив, що не має заперечень проти повернення спірних коштів позивачу, однак не має змоги повернути їх у добровільному порядку, оскільки на рахунок, де знаходяться спірні кошти, накладено ряд арештів в ході здійснення виконавчого провадження проти відповідача.
Треті особи явку своїх представників в засідання не забезпечили, вирішення питання про долю спірних коштів покладають на розсуд суду та просять розгляд справи проводити без участі своїх представників (а.с. 5,26 том 2).
В судових засіданнях прийняв у часть представник арбітражного керуючого Тарасова С.О.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За доводами позивача, 08.10.2009 року на підставі платіжного доручення № 182 на розрахунковий рахунок № 260003011322 (грн.) відповідачу справі в АТ "Банк "Таврика" (третя особа) позивачем було перераховано 282 000,00 грн. з призначенням платежу - за БМР за листопад 2008 року по буд. ж/к Щербакова-52 по дог.№ 69 від 10.10.07 р. в т.ч. ПДВ-47 000,00 грн. Таке ж перерахування на суму 411 000,00 грн. було здійснено на рахунок відповідача і 11.01.2010 року платіжним дорученням № 294.
Банк "Таврика" факт перерахування цих коштів відповідачу за вказаними платіжними дорученнями позивача підтвердив своїм листом від 22.08.2011 року № 23/43 (а.с. 27 том 2), а також підтвердив чинність арештів на рахунках відповідача по справі згідно ряду постанов органів ДВС.
Позивач на підставі пояснень свого бухгалтера доводить, що вищевказані кошти призначалися іншому підприємству - ПП "Радомишльспецбудзамовник", але внаслідок збою програмного забезпечення "Клієнт-Банк" кошти були помилково перераховані відповідачу. Позивач не зміг домогтися повернення коштів від відповідача добровільно через арешт його рахунків в ході здійснюваного виконавчого провадження проти відповідача, з чого і виник спір.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги на підставі ст. 1212 ЦК України, у відповідності до положень якої - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У відповідності до ст. 1213 ЦК України - набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У відповідності до п. 1,5 ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Виходячи із особливостей правовідносин між сторонами, для позивача немає необхідності окремо ставити питання про визнання права власності на кошти, оскільки стягувані кошти перераховані відповідачу саме з рахунку позивача, що є безспірним, а позовна вимога стосується повернення безпідставно перерахованих коштів.
Виконавче провадження щодо відповідача по справі ще не завершено.
Листами від 12.10.2009 року № 59/1 та від 15.01.2010 року №1 (а.с. 30,32) відповідач повністю визнав факти помилкового отримання на свої рахунки коштів від позивача в сумах 282 000,00 грн. та 411 000,00 грн. і повідомив, що самостійно кошти повернути не може через накладення на рахунок підприємства арешту Богунським відділом ДВС.
В справі також маються дані про те, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.05.2011 року у справі № 01/5026/1089/2011 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.
У відповідності до ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено місячний термін для звернення кредиторів до боржника зі своїми вимогами.
Оголошення про порушення справи про банкрутство ПП "Під ключ" було розміщено у газеті "Голос України" № 106(5106) від 11.06.2011 року ( а.с. 41-48).
Однак ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та накладення арешту на його майно були оскаржені боржником і постановою КАГС від 20.07.2011 року (а.с. 11 том 2) за відсутністю предмету спору провадження у справі про банкрутство відповідача припинено, ухвали по справі скасовано.
В справу було подано кілька клопотань арбітражним керуючим у справі про банкрутство відповідача - Тарасовим С.О., який просив його залучити до участі у справі в якості третьої особи; просив залучити третьою особою по справі також і прокуратуру, а позивачу просив відмовити у позові, а також подавав клопотання про зупинення провадження у справі до часу розгляду касаційної скарги у справі про банкрутство відповідача.
Всі клопотання арбітражного керуючого Тарасова С.О. про залучення його до участі у справі відхилено, оскільки на момент їх подачі суду Тарасов О.С. вже не є арбітражним керуючим відповідача по справі, не має юридичного інтересу до правовідносин сторін ( не має ні прав ні обов'язків щодо сторін по справі). Доводи представника арбітражного керуючого про те, що якщо ВГСУ скасує постанову КАГС від 20.07.2011 року, то всі права у Тарасова С.О. відновляться, а вимоги позивача слід буде вважати погашеними через пропуск місячного строку для звернення з ними до суду, суд відхилив, оскільки ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження у справі про банкрутство ще не прийнято, щодо результату її розгляду у сторін є лише припущення, а третя особа на момент вступу у справу вже повинна мати реальні права чи обов'язки стосовно сторін у справі.
З підстав відсутності процесуального статусу в даній справі у арбітражного керуючого Тарасова С.О., не підлягають задоволенню жодне із поданих ним клопотань про витребування доказів, відмову у задоволенні позову та інші, оскільки правом подання цих клопотань володіє лише сторона та третя особа у справі.
Зупинення провадження у справі за ініціативою суду до часу розгляду касаційної скарги у справі про банкрутство відповідача є недоцільним, оскільки доказів про те, що касаційну скаргу прийнято до провадження, в даний час немає. Очікування судом (шляхом зупинення провадження у справі) доказу про те, що в результаті відновлення провадження у справі про банкрутство відповідача позовні вимоги позивача у даній справі слід буде вважати погашеними через пропуск місячного строку для звернення із заявою про визнання кредитором - буде грубим порушенням прав сторін на змагальність у господарському процесі та суперечитиме принципу безсторонності суду.
Крім того, виходячи з положень чинного ГПК України прокурор не може бути третьою особою по справі, бо згідно ст. 29 ГПК України він має свій окремий і самостійний процесуальний статус.
Виходячи з положень ст. 6 ЗУ "Про прокуратуру" та ч. 1 ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави (або місцевого органу влади), то у даній справі прокурор зможе захищати інтереси лише позивача, як комунального підприємства, створеного внаслідок реорганізації управління капітального будівництва Житомирського міськвиконкому (статут а.с. 17 том 1). При цьому арбітражний керуючий залученням у справу прокуратури хоче захищати права відповідача, а не позивача, що є не логічним.
Представник позивача щодо необхідності залучення у справу прокуратури заявив, що допомоги для захисту своїх прав з боку прокуратури не потребує.
Потреби у присутності прокурора в процесі суд також не вбачає.
Вступ у справу третіх осіб (як прагнув арбітражний керуючий Тарасов С.О. ) для захисту інтересів інших осіб (кредиторів відповідача) чинним ГПК не передбачено, оскільки кожна особа свої права повинна захищати самостійно.
Ухвали суду про розгляд даної справи судом двічі направлялися для відома тим кредиторам відповідача по справі, яких суд зміг встановити по матеріалах ДВС - Бердичівська міська рада, ПП "Гарантбудінвест", ТОВ "Пері Україна", ТОВ "Завод "Енергія", ТОВ "Ательє окон", ПП "РБФ "Інтер"єр", ТУ ДСА, ПП "Радомишльспецбудзамовник". Про дану справу суд просив і Богунський відділ ДВС повідомити кредиторів відповідача, однак жодне із цих підприємств не звернулося до суду із заявою про залучення їх до участі у справі і не заперечило проти претензій позивача на спірні кошти на рахунку відповідача, з яких могли б бути погашені вимоги цих кредиторів.
Як вбачається із доводів позивача, спірні кошти призначалися для перерахування на користь ПП "Радомишльспецбудзамовник", з якими у позивача є господарські відносини.
На вимогу суду позивачем було надано суду підтвердження про те, що саме у листопаді 2008 року між позивачем та ПП "Радомишльспецбудзамовник" було складено довідку про вартість виконаних підрядних робіт на суму 693 000,00 грн., які є боргом позивача перед цим підприємством та складено акт приймання виконаних підрядних робіт ( а.с. 52, 53 том 2). Між позивачем та ПП "Радомишльспецбудзамовник" з 12 лютого 2008 року виконується договір генерального підряду на капітальне будівництво, який був чинним до 12.02.2010 року ( а.с. 61-66 том 2). Між цими сторонами укладався також і договір № 08/02-10 /Р-5 від 08.02.2010 року про проведення будівельно-монтажних робіт, який надано у справу. За доводами позивача, що підтверджується також і актом звірки від 01.09.2011 року, складеним на вимогу суду, борг перед ПП "Радомишльспецбудзамовник" позивач вимушений був погасити за рахунок інших коштів і станом на 01.09.2011 року борг позивача перед ПП "Радомишльспецбудзамовник" - відсутній.
Сторони по справі підтверджують, що між ними дійсно укладався договір № 69 генерального підряду на капітальне будівництво від 10.10.2007 року стосовно будинку Щербакова, 52 ( є в справі), на який вказано у призначеннях платежів у платіжних дорученнях на перерахування спірних коштів, але будівельно-монтажні роботи у листопаді 2008 року за доводами позивача, виконав не відповідач , а ПП "Радомишльспецбудзамовник", якому і слід було їх оплатити.
Відповідач по справі повністю визнав позовні вимоги та підтвердив, що спірних коштів отримувати не повинен був і відразу повідомив відповідача про те, що кошти підлягають поверненню, але не можуть бути перераховані через арешт коштів на рахунку відповідача.
На користь того, що кошти дійсно були перераховані помилково суд трактує наявні у справі листи позивача до відповідача щодо повернення спірних коштів, які були складені та направлені у жовтні 2009 року та січні 2010 року, тобто до часу порушення справи про банкрутство відповідача у травні 2011 року. Тобто сторони відразу після перерахування коштів почали вирішувати питання про їх повернення, а не робили це зі сплином часу саме для вилучення їх у кредиторів відповідача після порушення справи про банкрутство.
Звичайно, суд допускає, що при наявності тривалих та тісних стосунків між сторонами у справі та ПП "Радомишльспецбудзамовник" щодо будівництва об'єктів, сторони можуть зробити і подати суду будь-які докази щодо спірних коштів. Однак, спростувати подані сторонами у справу документи можна лише через проведення бухгалтерської експертизи, проти проведення якої заперечили обидві сторони з мотивів, що всі документи на вимогу суду вони беззаперечно надали, в справі зібрано всі докази для вирішення спору, позовні вимоги відповідачем визнаються повністю. Представники сторін також категорично заперечили проти оплати за власний рахунок будь-якої експертизи, а тому суд вирішує спір на підставі наявних доказів і констатує, що доказів, які б заперечили чи поставили під сумнів доводи позивача про помилкове перерахування спірних коштів відповідачу, у справі немає. Сторони дійсно виконали всі вимоги суду про надання доказів для вирішення спору і суду немає чим переконливо заперечити проти доводів позивача і відповідача.
Вказівка у платіжних дорученнях на існуючий між сторонами договір № 69 від 10.10.2007 року (за умови відсутності між сторонами актів виконаних БМР за листопад 2008 року, які суду не надані) ще не є вирішальним фактом для того, щоб стверджувати, що кошти позивачем спрямовані належному адресату. Роботи фактично були виконані по паралельному договору на цей же об"єкт по вул. Щербакова, 52 у м. Києві іншим виконавцем - ПП "Радомишльспецбудзамовник" .
Згідно п. 6 Указу Президента "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" - установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не зміг повернути кошти у добровільному порядку в силу перебування їх під арештом на рахунку платника.
Як вказано вище, у відповідності до ч. 5 ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження", у всіх випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Оскільки позивач довів правомірність своїх позовних вимог, то з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 693 000,00 грн. помилково перерахованих відповідачу позивачем коштів. Для здійснення списання цих коштів з рахунку відповідача необхідно зняти всі чинні на момент списання коштів арешти та негайно відновити їх чинність після завершення списання коштів.
При поданні позову позивач не доплатив державне мито в розмірі 15,00 грн. за розгляд немайнової вимоги про зняття арештів з рахунку, а тому ці кошти слід стягнути з позивача на користь Державного бюджету України.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 7 015,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Під ключ" (ідентифіційний код 33020013, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 5) на користь Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" (ідентифікаційний код 05395919, м. Житомир, вул. Щорса, 4) -- 693 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів на рахунок № 260003011322 (в грн.) в Київській філії АТ "Банк "Таврика" м.Київ, МФО 300788, які надійшли на цей рахунок згідно платіжних доручень № 182 від 08.10.2009 року (282 000,00 грн.) та № 294 від 11.01.2010 року (411 000,00 грн.) від КП "Житомирбудзамовник".
3. Для виконання рішення суду про стягнення 693 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів - зняти всі арешти на кошти на рахунку № 260003011322 (в грн.) в Київській філії АТ "Банк "Таврика" м.Київ, МФО 300788 Приватного підприємства "Під ключ", які будуть чинними на момент здійснення списання цих коштів та негайно відновити всі арешти після завершення списання коштів.
4. Стягнути з Приватного підприємства "Під ключ" (ідентифікаційний код 33020013, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 5) на користь Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" (ідентифікаційний код 05395919, м. Житомир, вул. Щорса, 4) -- 7 015,00 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" (ідентифікаційний код 05395919, м. Житомир, вул. Щорса, 4) до Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ -- 15,00 грн. недоплаченого державного мита за розгляд вимоги про зняття арештів.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Суддя Н.М. Спаських
Повний текст рішення підписано 09 вересня 2011 року.