29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" вересня 2011 р.Справа № 3/5025/1405/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група", м. Київ < в особі > < Позивач в особі,назва > < поле >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькхлібопродукт", м. Хмельницький
про стягнення 113560,00 грн.
Суддя Вибодовський О.Д.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 04.03.2011 року.
відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Суть спору: В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що згідно умов договору зберігання від 28.10.2010р. №281010/1, відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити зберігання зерна сої та зобов'язався повернути її на першу вимогу. Оскільки відповідач, на вимогу позивача, не повернув зерно сої в розмірі 28,390 т, позивач посилаючись на ч.3 ст. 612 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 113560,00 грн. збитків.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні, відповідно до ст.22 ГПК України, подав заяву, згідно якої уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 95106,50 грн. збитків. Дана заява судом прийнята.
Відповідач в судове засідання не з'явився. У відзиві від 30.08.2011 року на позовну заяву проти позову заперечив посилаючись на те, що відгрузка товару не відбулась через те, що виставлений відповідачем рахунок не було оплачено. Крім того, вказує, що позивач не надав доказів вирішення даного протиріччя шляхом переговорів, як того вимагає п. 8.1 договору.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
28.10.2010 р. між сторонами укладено договір відповідального зберігання зерна №281010/1 згідно якого замовник передає на відповідальне зберігання, а виконавець зобов'язується прийняти, обробити і зберігати товар, переданий йому замовником, а також повернути його останньому в цілості та збереженні по першій вимозі замовника (п. 1.1 договору).
Пунктами 2.1, 2.3 договору встановлено, що товар який передається на зберігання соя, врожаю 2010 року. Обсяг переданого товару встановлюється на основі товарно-транспортних накладних, які підтверджуються реєстрами із вказаним обсягом та якістю оформлені сторонами договору.
Відповідно до пункту 3.2 виконавець зобов'язується зберігати товар замовника відповідно до інструкції по зберіганню.
На виконання зазначеного договору позивач згідно складської квитанції №514 від 28.10.2010 р. передав на зберігання відповідачу зерно сої врожаю 2010 р. вагою 2000 т та згідно складської квитанції №579 від 30.12.2010 р. -204 т.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний приймати всі міри необхідні для зберігання товару по обсягу та якості.
Протягом грудня 2010 р. на вимогу позивача відповідачем зі зберігання повернено 2146,520 т. зерна сої.
Пунктом 5.1. договору зберігання сторони встановили строк дії договору зберігання до 31.12.2010 р.
Листами (з повідомленням про вручення) №27 від 21.02.2011р. та №60 від 28.03.2011р. позивач звертався до відповідача з вимогою надати акт -розрахунок проведених робіт для подальшої оплати.
30.03.2011р. позивач надіслав відповідачеві заявку на відвантаження №61, що підтверджується повідомленням про вручення від 04.04.2011р., у якій також визначив представника повноважного виконувати функції експедитора -ТОВ "Техагроком", що діяв на підставі договору транспортного експедирування №ТАК10-0401/21Э від 04.01.2010р. та додатку №58 від 29.03.2011р. За результатами виконання доручення, ТОВ "Техагроком" направило позивачу повідомлення №241 від 20.04.2011р., де вказано, що немає можливості організувати відвантаження, оскільки зерна сої врожаю 2010 р. в зерносховищах відповідача не виявлено.
12.04.2011 р. відповідачем складено акт-розрахунок у якому визначені втрати у вазі, які пов'язані із тривалим зберіганням зерна та встановлено, що до повернення позивачеві станом на 12.04.2011 р. належить 28,390 т зерна сої, а 13.04.2011р. погоджено з позивачем, підписано та скріплено печатками сторін.
Відповідач видав нову складську квитанцію на зерно №636 від 14.04.2011р., за якою підтверджувалося зберігання 28,390 т зерна сої врожаю 2010 р, що належить позивачеві.
У зв'язку з фактичною відсутністю в розпорядженні відповідача зерна сої був виданий гарантійний лист №37 від 19.04.2011 р., яким засвідчувалася неможливість повернення зерна з зберігання та згода ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" відшкодувати вартість втраченого зерна за ціною придбання з розрахунку 3350 грн. за 1 т зерна до 20.05.2011р.
16.05.2011р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №1605 з вимогою сплатити борг в розмірі 95106,50 грн. з розрахунку 3350 грн. за 1 т зерна до 20.05.2011р. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення дана претензія отримана відповідачем 19.05.2011р.
Пунктом 3.6 встановлено, що виконувач зобов'язується повністю відшкодувати замовнику втрати які спричиненні втратою, недостачею товару, що сталися з вини виконавця.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору №281010/1 від 28.10.2010 р., а саме не передав зерно сої, зобов'язання втратило інтерес для позивача, тому він звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача збитки згідно ст. 612 Цивільного кодексу України. Після уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 95106,50 грн. (28,390 т х 3350 грн. за 1 т).
Досліджуючи надані докази та оцінюючи їх у сукупності, до уваги приймається наступне:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Відповідно до ст. 32 вищевказаного закону, зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином свого зобов'язання за договором відповідального зберігання зерна №281010/1 від 28.10.2010р.
Згідно з ч.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 95106,50 грн. завданих внаслідок не виконання умов договору зберігання від 28 жовтня 2010 року підлягають задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищезазначеним.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задоволити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькхлібопродукт" м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 17 (код 34555528) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" м. Київ, вул. Туровська, 31, оф.2 (код 32251264) 95106,50 грн. (дев'яносто п'ять тисяч сто шість гривень 50 коп.) збитків, 951,06 грн. (дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 06 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя О.Д. Вибодовський
Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2011р.
Віддрук. 3 прим.