29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" вересня 2011 р.Справа № 12/5025/328/11
За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Київ
до Державного підприємства "Новатор" м. Хмельницький
про стягнення 4 631 594,66 грн. основного боргу по кредиту , 336 638,27 грн. пені, 237 707,47 грн. інфляції та 65 155, 99коп. 3% річних.
Суддя В.О. Шпак
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №47 від 06.12.10р.
відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №081/2076 від 10.11.10р.
Рішення приймається 15.09.2011року, оскільки в засіданні оголошувалась перерва.
Суть спору:
Державна інноваційна фінансово-кредитна установа м. Київ звернулась з позовом до Державного підприємства "Новатор" м. Хмельницький про стягнення 2354402,38 грн. з яких 2105270,30 грн. - заборгованість по кредиту, 40423,50 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами, 90 272,81 грн., - пені, 100 963,61 грн. - збитків від інфляційні, 17 472,16 грн. - 3% річних.
В обгрунтування своїх вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання кредиту №07-0013/К від 08.11.07р.
Позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 4631 594,66 грн. основного боргу по кредиту , 336 638,27 грн. пені, 237 707,47 грн. інфляції та 65 155, 99коп. 3% річних.
Вказану заяву було задоволено судом. Таким чином предметом судового розгляду є сума заявлена позивачем.
Відповідач у відзиві на позов повідомив, що сума основного боргу - заборгованості по кредиту в розмірі 4 631 594,66 грн. ним перерахована позивачу 09.09.2011року платіжним дорученням № 5047. Державне підприємство має намір самостійно здійснювати погашення заборгованості перед позивачем. Причиною затримки платежів є не відшкодування ПДВ із бюджету у значній сумі - 10 млн. грн. Дана обставина не залежить від волі підприємства, порушує його майнові права та інтереси, створює загрозу стабільності його роботи, заважає своєчасному виконанню ним зобов'язань. Просить суд з врахуванням зазначених обставин зменшити розмір неустойки заявленої позивачем. Крім того, ним подано клопотання про розстрочення рішення суду.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
08.11.2007року між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (Кредитор) та Державним підприємством „Новатор” (Позичальник) укладено Договір про надання кредиту №07-0013/К.
Відповідно до п.п. 1.1,1.2 Договору сторони поголили, що Кредитор на підставі протоколу конкурсної комісії від "23" жовтня 2007 року №11 за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій за кодом програмної класифікації видатків 6241050 „Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива” зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, надати Позичальнику кредит в сумі 15 579 000грн.
Кредит надається з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту „Розробка і впровадження у серійне виробництво телевізорів кольорового зображення з екраном на рідкокристалічних (LСD) панелях” .
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 15 579 000грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 30.11.2007року.
За змістом ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Станом на 31.07.2011року за відповідачем рахувалась заборгованість по кредиту в сумі 4 631 594грн. 66коп.
Під час слухання справи відповідачем сума основного боргу відповідачем була погашена, що підтверджується платіжним дорученням №5046 від 09.09.2011р.
Враховуючи викладене, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п.1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано відповідачу 237 707,47 грн. інфляції та 65 155, 99коп. 3% річних.
Оскільки вказані нарахування здійснено до вимог чинного законодавства, вони підлягають задоволенню.
Крім цього, статтею 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.7 п. 5.8 Договору у разі порушення строків погашення кредиту та порушення строків сплати відсотків по кредиту Відповідач повинен сплатити Позивачу пеню.
Пеня нараховується па несвоєчасно погашену частину кредиту та несвоєчасно погашені відсотки за користування кредитом за фактичну кількість прострочених днів, починаючи з визначеної графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту та відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такої заборгованості.
Позивачем нараховано відповідачу 336 638,27грн. пені.
Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Приймаючи до уваги, що відповідач є підприємством державної форми власності, ним було погашено добровільно суму основного боргу, суду вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної пені до 50 000грн.
Крім цього, позивачем подано заяву про надання розстрочки рішення зі сплатою їх помісячно рівними частками протягом року від дня ухвалення судового рішення по даній справі.
Згідно з п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Тобто, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Зокрема, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.
Тому, вирішуючи питання в даному випадку про надання розстрочки виконання рішення чи навпаки, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.
В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не наведено суду належних та достатніх обставин про наявність доказів про наявність вищезазначених обставин, в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення належить відмовити.
Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Однак, оскільки відповідачем під час погашення суми основного боргу було перераховано позивачу судові витрати (платіжні доручення №5047 від 09.09.2011р.), вони не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1.1 ст. 80, ст.ст.82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Київ до Державного підприємства "Новатор" м. Хмельницький про стягнення 4 631 594,66 грн. основного боргу по кредиту , 336 638,27 грн. пені, 237 707,47 грн. інфляції та 65 155, 99коп. 3% річних задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Новатор” (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17, код 22987900) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65-Б, код 00041467) - 50 000 (п'ятдесят тисяч гривень) грн. пені, 237 707,47 грн. (двісті тридцять сім тисяч сімсот сім грн. 47 коп.) інфляції, 65 155,99 грн. (шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 99 коп.) 3% річних.
Видати наказ.
Провадження у справі за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м. Київ до Державного підприємства „Новатор” м. Хмельницький про стягнення 4 631 594,66 грн. основного боргу по кредиту припинити.
В решті позову відмовити.
В задоволенні клопотання Державного підприємства "Новатор" про розстрочення рішення по справі відмовити.
Суддя В.О. Шпак
Віддруковано 3 примірника: 1 -позивачу; 2 -відповідачу; 3 -до справи.
Повний текст рішення складено 20.09.2011р.