73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
29.08.2011 Справа № 5024/1378/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Учасника (власника) приватного наукового виробничо-комерційного підприємства "Атон" ОСОБА_1, м.Херсон
до відповідач 1 - Приватне науково-виробниче комерційне підприємство "Атон", м.Херсон
відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Онікс", м.Херсон
про визнання недійсними договорів поставки
за участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник на підставі нотар. посв. дов. від 02.08.2011р.
від відповідача 1 : ОСОБА_3 - представник, дов. від 01.08.2011р.
від відповідача 2 : Нікітченко О.Г. - директор, НОМЕР_1, виданий Московським РУГУ МВС України в м.Києві 16.10.1998р.
Позивач звернувся з позовом, в якому просить господарський суд визнати недійсними на підставах, встановлених п.5 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, укладені між відповідачами договори поставки від 05.01.2009р. б/н та від 05.01.2009р. №10.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що є учасником (власником) ПНВКП "Атон" (відповідач-1) і відповідно до статутних документів - вищим органом управління підприємства з певними правами та повноваженнями.
В процесі ознайомлення та проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства було виявлено укладення між відповідачами оспорюваних договорів поставки, предметом яких були купівлі-продажі товарів (нафтопродукти та товарно-матеріальні цінності) без складення документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували реальне проведення операцій з придбання та реалізації товару.
Одночасно сторонами за договорами укладалися угоди про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст.601 ГК України.
Оспорювані договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також порушують публічний порядок, встановлений чинним законодавством України для суб'єктів підприємницької діяльності щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку діяльності підприємств.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач-1 (ПНВКП "Атон") у наданому господарському суду письмовому відзиві та поясненнях позов не визнає, просить суд відмовити у його задоволенні. Вважає твердження позивача щодо порушення ПНВКП "Атон" публічного порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку по здійснених за оспорюваними договорами господарських операціях неправомірними та безпідставними.
Посилається на те, що відповідно до умов укладених між відповідачами договорів відповдіач-1 відвантажував відповдіачу-2 (і навпаки) нафтопродукти і товарно-матеріальні цінності в асортименті за заявками учасників договору.
Факт здійснення зазначених господарських операцій підтверджується оригіналами первинних бухгалтерських документів - товарними та податковими накладними, отже, товар реально поставлявся та одержувався, обліковувався на електронних носіях книги обліку покупок та продаж.
Складені під час здійснення операцій з купівлі-продажу товарів первинні бехгалтерські документи оформлені у відповідності з вимогами статті 9 закону України від 16.07.1999р. №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.
По вчинених господарських операціях відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" були видані та одержані податкові накладні, які мають усі необхідні реквізити.
Відповідач-1 зазначає, що оригінали товарних та податкових накладних (по операціях, де він був покупцем), електронних носіїв книги обліку продаж та покупок, а також податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди на вимогу суду згідно ухвали про порушення справи від 19.07.2011р. доставлені для огляду.
Зважаючи на викладені обставини, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач-2 (ТОВ "Торговий дім "Онікс") правом надання письмового відзиву не скористався, у наданих суду усних поясненнях підтвердив факт вчинення з ПНВКП "Атон", м.Херсон, господарських операцій з купівлі-продажу товарів, припинення зобов'язань за якими відбувалось шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Розгляд справи відбувався з перервами, які оголошувалися до 05.08.2011р. та 29.08.2011р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
На підставі укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу від 05.01.2009р. ТОВ ТД "Онікс" (продавець) зобов'язався поставити, а ПНВКП "Атон" (покупець) прийняти та оплатити нафтопродукти та товрно-матеріальні цінності в асортименті, зазначеному в рахунках і накладних на відпуск товару. Відвантаження товару продавцем здійснюється зі складу в м.Херсоні. (а.с.11-12)
В свою чергу, на підставі укладеного між відповідачами від 05.01.2009р. договору №10, відповідач - ПНВКП "Атон" виступив продавцем і зобов'язався відвантажити, а відповідач - ТОВ ТД "Онікс" - прийняти та оплатити товар та нафтопродукти в асортименті, зазначеному в рахунках і накладних на відвантаження товару. (а.с.12)
На виконання зазначених угод протягом жовтня-листопада 2009р. відповідач-1 (ПНВКП "Атон"), виконуючи договірні зобов'язання, відвантажив відповідачу-2 (ТОВ ТД "Онікс") товар на загальну суму 5984209грн. 71коп.
В свою чергу, відповдіач-2 на виконання договірних зобов'язань у жовтні-листопаді 2009р. відвантажив позивачу товар на загальну суму 5979363грн. 39коп.
В процесі виконання договірних зобов'язань відповідачі відповідно до ст.601 ЦК України 31.10.2009р. та 30.11.2009р. склали угоди про припинення зобов'язань по оплаті одержаних на підставі вищеназваних договорів товарів у зв'язку із заліком зустрічних однорідних вимог, по яких сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому, кредитором за одним зобов'язанням був боржником у іншому зобов'язанні.
Про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, між сторонами складено угоди від 31.10.2009р. та 30.11.2009р., копії яких надані в матеріали справи.
Позивач за підстав, викладених в позовній заяві, посилається, що укладення оспорюваних договорів не було направлене на реальне настання правових наслідків з огляду на проведення безтоварних господарських операцій, оскільки їх здійснення не підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, в зв'язку з чим порушено норми ст.ст.655, п.1 ст.622 Цивільного кодексу України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", отже, просить суд визнати їх недійсними на підставах, встановлених ч.5 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, господарський суд визнав позов безпідставним і відмовляє у його задоволенні з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Судом встановлено, що укладені між відповідачами договори підписані уповноваженими представниками: від імені ПНВКП "Атон" директором Головченко В.Ю., від імені ТОВ ТД "Онікс" - директором Нікітченко А.Г.; договори засвідчені мокрими печатками юридичних осіб, їх оригінали надані суду для огляду.
В процесі судового розгляду та дослідження доказів встановлено, що на виконання умов договору від 05. 01.2009р. за №10 ПНВКП "Атон" (продавець) відвантажено ТОВ ТД "Онікс" (покупець) бухгалтерський рахунок 361:
1. накладна №908 від 01.10.2009р. - бензин - 107275грн.;
2. накладна №941 від 09.10.2009р. - соняшник - 200466грн.;
3. накладна №942 від 09.10.2009р.- пшениця, ячмінь - 400018грн.;
4. накладна №949 від 12.10.2009р. - щебінь, цемент - 43226грн. 50коп.;
5. накладна №960 від 13.10.2009р. - фракція бензи - 70406грн. 56коп.;
6. накладна №975 від 16.10.2009р. бензол - 266840грн.
7. накладна №978 від 16.10.2009р. - газовий конденс. - 299700грн.
8. накладна №984 від 19.10.2009р. - газовий конденс.- 441730грн.;
9. накладна №1013 від 23.10.2009р. - КМТА - 153992грн. 30коп.;
10. накладна №1012 від 23.10.2009р. - газовий конденсат - 143640грн.;
11. накладна №1023 від 20.10.2009р. - продукт. товари - 47200грн.;
12. накладна №1027 від 27.10.2009р.- кур. тушка - 22227грн. 47коп.;
13. накладна №1033 від 27.10.2009р. - газовий конденсат - 185959грн. 40коп.;
14. накладна №1042 від 28.10.2009р. - газовий конден., бензин - 286605грн.
15. накладна №1049 від 29.10.2009р. - тушка кур. - 42439грн. 04коп.;
16. накладна №1055 від 30.10.2009р. - продукт. товари - 38133грн.;
17. накладна №1056 від 30.10.2009р. - паливо, КМТА - 147944грн.;
18. накладна №1056 А від 30.10.2009р. - цемент, щебінь - 63255грн. 86коп.
у листопаді 2009р. на суму 3023151грн. 58коп., в тому числі:
1. накладна №1058 від 02.11.2009р. бензин, дизпаливо - 400544грн. 44коп.;
2. накладна № 1067 від 03.11.2009р. бензин, КМТА - 266683грн. 91коп.;
3. накладна №1069А від 04.11.2009р. склобанка - 218088грн. 18коп.;
4. накладна №1074 від 05.11.2009р. склобанка - 121911грн. 79коп.
5. накладна №1076А від 06.11.2009р. газовий конденсат - 77483грн. 70коп.;
6. накладна №1080А від 10.11.2009р. КМТА, авт. паливо - 209010грн. 24коп.
7.накладна №1090А від 13.11.2009р. КМТА - 108558грн. 72коп.;
8. накладна №1091А від 13.11.2009р. газов. конд. - 295358грн.;
9. накладна №1101 від 17.11.2009р. бензин - 168590грн.
10. накладна №1095А від 16.11.2009р. бензин - 168590грн.;
11. накладна №1123 від 23.11.2009р. філе кур. - 10001грн. 75коп.;
12. накладна №1119 від 23.11.2009р. бензин - 104056грн. 50коп.
13. накладна №1129А від 25.11.2009р. щебінь, бітум - 111735грн. 13коп.
14. накладна №1130А від 25.11.2009р. бензин, авт. паливо - 441617грн. 55коп.;
15. накладна №1136А від 27.11.2009р. бензол - 132533грн. 27коп.
16. накладна №1144 від 30.11.2009р. бензин, дизпаливо - 188388грн. 40коп.;
Всього відвантажено товару на загальну суму 5 984 209грн. 71коп.
Накладні на відвантажений товар мають необхідні реквізити, містять підписи представників продавця і покупця, засвідчені мокрими печатками юридичних осіб, їх оригінали надані для огляду і досліджені судом. На відвантажений товар по кожній накладній продавцем виписано і видано покупцю оригінал податкової накладної. Копії податкових накладних надані суду для огляду і досліджені судом.
На виконання договору б/н від 05.01.2009р. ТОВ ТД "Онікс" (продавець) відвантажив ПНВКП "Атон" (покупець) (бух. рахунок 631):
у жовтні 2009р. товар на загальну суму 2 961 892грн. 40коп., у тому числі:
1. накладна №757 від 29.10.2009р. - 167099грн. 40коп.;
2. накладна №717 від 14.10.2009р. дизпаливо, бензин - 269254грн. 44коп.;
3. накладна №676 від 01.10.2009р. бензин - 317423грн. 52коп.
4. накладна №679 від 01.10.2009р. товар 35 найм. - 56290грн. 61коп.;
5. накладна №684 від 02.10.2009р., товар 33 найм. - 57433грн. 38коп.
6. накладна №691 від 07.10.2009р. бензин - 239481грн.
7. накладна №702 від 09.10.2009р. дизпаливо - 160049грн. 40коп.;
8. накладна №711 від 13.10.2009р. бензин - 210245грн. 86коп.;
9. накладна № 713 від 13.10.2009р. товар, 28 наймен. - 19290грн. 72коп.;
10. накладна №729 від 19.10.2009р. товар, 27 наймен. - 197295грн. 47коп.
11. накладна №730 від 19.10.2009р. дизпаливо, бензин - 342794грн. 40коп.;
12. накладна №733 від 20.10.2009р. бензин -175446грн. 00коп.;
13. накладна №738 від 22.10.2009р. бензин - 201652грн. 92коп.;
14. накладна №740 від 23.10.2009р. бензин - 225827грн. 28коп.
15. накладна №741 від 23.10.2009р. товар, 28 наймен. - 74913грн. 90коп.;
16. накладна №753 від 28.10.2009р. товар. 22 наймен. - 44987грн. 40коп.
17. накладна №759 від 30.10.2009р. товар, 24 наймен. - 60676грн. 42коп.
18. накладна №695 від 07.10.2009р. дизпаливо - 141730грн. 26коп.
у листопаді 2009р. товар на суму 3017470грн. 99коп., у тому числі:
1. накладна №765 від 02.11.2009р. бензин - 190704грн.;
2. накладна №767 від 03.11.2009р. бензин - 296450грн. 03коп.;
3. накладна №770 від 03.11.2009р. товар, 14 наймен. - 19478грн. 28коп.;
4. накладна №774 від 05.11.2009р. дизпаливо - 360835грн. 50коп.;
5. накладна №776 від 05.11.2009р. бензин, дизпаливо - 413502грн. 60коп.;
6. накладна №787 від 13.11.2009р. товар, 28 наймен. - 41204грн. 46коп.
7. накладна № 788 від 16.11.2009р. бензин - 193428грн. 22коп.;
8. накладна №790 від 17.112009р. товар, 33 наймен. - 17233грн. 55коп.;
9. накладна №801 від 20.11.2009р. бензин - 330720грн.;
10. накладна №802 від 20.11.2009р. товар, 31 наймен. - 41842грн. 36коп.;
11. накладна №811 від 24.11.2009р. бензин - 363731грн. 04коп.;
12. накладна №814 від 25.11.2009р. бензин - 365980грн. 16коп.
13. накладна №817 від 27.11.2009р. бензин - 324001грн. 08коп.
14. накладна №821 від 30.11.2009р. товар, 28 наймен. - 58359грн. 71коп.
всього відвантажено товару на загальну суму 5979363грн. 39коп.
Накладні на відвантажений товар мають необхідні реквізити, містять підписи представників продавця і покупця, засвідчені мокрими печатками юридичних осіб, їх оригінали надані для огляду і досліджені судом. На відвантажений товар відповдіач-2 видав відповдіачу-1 як покупцю оригінали податкових накладних. Оригінали податкових накладних надані суду для огляду.
Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, пунктом п'ятим зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.
Відповідно до ст.215 ЦК України загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені ст.203 цього Кодексу.
Як зазначає позивач, вчинені між сторонами усні правочини з поставки (купівлі-продажу) товару вчинялися без мети настання реальних наслідків з огляду на відсутність документів з оприбуткування товару, з чого зроблено висновок, що товар між відповідачами не приймався та не передавався.
Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В процесі розгляду справи встановлено, що протягом жовтня, листопада 2010р. між відповідачами укладено два договори, пов'язані з купівлею-продажем товарів (промислових і продуктових), в яких відповідачі одночасно виступили як продавцями, так і покупцями, тобто були кредиторами і боржниками у зобов'язаннях одночасно.
Від імені відповідача - ПНВКП "Атон" накладні на відпуск товару відповдіачу-2 (продаж) і одержання товару від відповдіача-2 (покупку) підписувалися засновником ПНВКП "Атон" Головченко В.Ю., який припинив свою участь у складі засновника 13.07.2011р., передавши належну йому частку у статутному фонді підприємства у розмірі 100% гр.ОСОБА_1 у повному обсязі на підставі нотаріально посвідченої заяви. (а.с.23)
Відповідно до статуту ПНВКП "Атон" предметом діяльності підприємства, у тому числі, є роздрібна та оптова торгівля пальним, продуктами харчування, м'ясом та м'ясними продуктами, іншими продуктами харчування, іншими непродовольчими товарами.
Нафтопродукти відвантажувались з ємностей для зберігання паливно-мастильних матеріалів, які ПНВКП "Атон" використовувало на умовах оренди на підставі укладеного з ТОВ "Нафтотранссервіс" договору оренди №30/09/09-ХР, належно засвідчена копія якого надана в матеріали справи.Таким чином, судом в процесі дослідження доказів встановлено, що протягом дії усних правочинів, з моменту їх укладення і до моменту звернення позивача з позовом про визнання їх недійсними, договірні відносини сторін носили товарний характер і були спрямовані на фактичне настання взаємних прав і обов'язків.
Таким чином, судом в процесі дослідження доказів встановлено, що протягом дії усних правочинів, з моменту їх укладення і до моменту звернення позивача з позовом про визнання їх недійсними, договірні відносини сторін носили товарний характер і були спрямовані на фактичне настання взаємних прав і обов'язків.
Щодо відсутності документів, які підтверджують транспортування товару, суд зазначає, що як транспортування, так і безпосередньо його здійснення, не є обов'язковою умовою для договору поставки та відображення її у бухгалтерському обліку, а відтак не є доказом безтоварної операції за договором поставки (купівлі-продажу).
Наведені вище обставини підтверджують, що спірні правочини фактично виконувалися відповідачами.
Згідно з частинами 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними " від 28.04.1978р. №3 роз'яснює, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч.5 ст.205 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Під час судового розгляду встановлено, що зобов'язання, які виникли на підставі договорів поставки у жовтня-листопаді 2009р., мали реальний характер їх укладення, відповідало волі сторін та було направлено на настання реальних правових наслідків, що передбачені вказаними усними правовідносинами.
Висновок позивача щодо недійсності ґрунтується виключно на тому припущенні, що йому не були надані документи, що підтверджують виконання операцій за цими договорами. Обгрунтовуючи недійсність правочинів тим, що вони не були направлені на настання правових наслідків, а також тим, що вони порушували публічний порядок, встановлений чинним законодавством України для суб'єктів підприємницької діяльності щодо ведення бухгалтерського обліку діяльності підприємств, позивач послався на невідповідність цих договорів частині 5 статті 203 ЦК України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду позивач не доказав суду належними та достатніми доказами факт укладення відповідачами недійсних правочинів або господарських зобов'язань, які б не були направлені на реальне настання правових наслідків або порушували публічний порядок, встановлений чинним законодавством України для суб'єктів підприємницької діяльності щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку діяльності підприємств.
Твердження позивача про порушення відповідачами частини 5 статті 203 ЦК України не відповідає дійсності і ґрунтується на невірному тлумаченні вказаної норми. Таким чином, одне тільки посилання на норми ЦК України не є достатньою підставою для визнання договору недійсним.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується також і позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Н.О. Задорожна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України