73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
01.09.2011 Справа № 5024/1333/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ
до Фермерського (селянського) господарства "Сапераві", с. Гладківка Голопристанського району Херсонської області
про стягнення 158203 грн. 53 коп.
за участю
представників сторін:
від позивача - представник ОСОБА_1 дов. від 20.12.2010 р.
від відповідача - не прибув
Публічне акціонерне товариство компанія "Райз" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з фермерського (селянського) господарства (відповідач) про стягнення 85234грн. 31коп. основного боргу, 59329грн.99коп. -28% річних, 41639грн.23коп. пені, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків по розрахунках за поставлений товар згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту №8231/040/17 від 28.03.2008року.
Позивач в позові заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешт на грошові кошти відповідача в розмірі суми позовних вимог.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов або з своєї ініціативи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Заявник не надав доказів, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, тому суд заяву про забезпечення позову відхиляє.
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду двічі не з'являвся, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи.
Ухвала про відкладення розгляду справи від 04.08.2011року направлена відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.
За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд
Між ЗАТ компанія "РАЙЗ" (у зв'язку із зміною найменування - публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз") та фермерським (селянським) господарством "Сапераві" 28.03.2008року укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8231/040/17 згідно з яким позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а відповідач - прийняти і оплатити його вартість на умовах визначених договором.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач в період з 28.03.2008року по 01.08.2008року передав, а відповідач прийняв продукцію за видатковими накладними №ВН-10017-00523 від 28.03.08, №ВН-10017-00524 від 28.03.08, №ВН-10017-00950 від 18.04.08, №ВН-10017-00951 від 18.04.08, №ВН-10017-00952 від 18.04.08, №ВН-10017-01422 від 22.05.08, №ВН-10017-01423 від 22.05.08, №ВН-10017-01553 від 30.05.08, №ВН-10017-01605 від 06.06.08, №ВН-10017-01787 від 23.06.08, №ВН-10017-01880 від 01.07.08, №ВН-10017-01788 від 23.06.08, №ВН-10017-01881 від 01.07.08, №ВН-10017-01882 від 01.07.08, №ВН-10017-01955 від 09.07.08, №ВН-10017-01956 від 09.07.08, №ВН-10017-01966 від 11.07.08, №ВН-10017-01997 від 18.07.08, №ВН-10017-01998 від 18.07.08, №ВН-10017-02052 від 18.07.08, №ВН-10017-02056 від 18.07.08, №ВН-10017-02141 від 31.07.08 на загальну суму 70931 грн. 09 коп. Продукція була отримана відповідачем за наступними довіреностями: серії ЯЛД №194125 від 31 липня 2008р.,Серії ЯЛД №194154 від 18 квітня 2008р., серії ЯЛД №194136 від 30 травня 2008р., серії ЯЛД №194122 від 01 липня 2008р., серії ЯЛД №194123 від 06 червня 2008р., Будь-яких заперечень щодо факту отримання продукції відповідач суду не надав.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином. Належним виконанням відповідно до ст. 599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону.
Виходячи із умов пункту 2.4 договору поставки термін оплати частини товару, яка підлягає оплаті, здійснюється у строк, визначений в додатку №1 який є невід'ємною частиною договору, згідно якого строком оплати визначено 01.10.2008р.
За умовами пункту 2.2 договору розрахунки здійснюються в національній валюті України -гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни договору (її неоплаченої суми) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлено НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору. Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.
Пунктом 2.3 встановлено обов'язок покупця проводити оплату вартості товару та відсотків за користування товарним кредитом шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до пункту 2.2 на банківський рахунок постачальника за реквізитами, зазначеними в договорі.
Пунктом 2.6 договору від 28.03.2008року сторони узгодили, що вартість товару отриманого на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом за користування яким відповідач сплачує проценти в розмірі 12,4% річних від вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту (пункт 2.9).
Строк користування товарним кредитом відповідно до пункту 2.7 починається з дня, наступного за днем отримання товару та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума відстроченого платежу.
Сторони пунктом 2.10 домовилися, що до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов'язань покупця та їх оплати, встановлений пунктами 2.2, 2.3 договору.
Судом встановлено, що до 01.10.08 відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання, сплативши 10000 грн., та 01.08.08 повернув товар на суму 3874 грн.48 коп.
Позивачем відвантажено товару який підлягав оплаті на умовах товарного кредиту станом на 01.10.08 на суму 57056 грн. 61 коп.
Умови щодо відсотків за користування товарним кредитом, викладені в пп. 2.7-2.12 та додатку до договору № 1а від 28.03.2008р.
Розмір відсотків за користування товарним кредитом з 28.03.08р. по 01.10.2010р. становить:
ПеріодТОВАР(його
вартість, в т.ч.
НДС) -товарний
кредит, грн.Сума
відсотків за
користування
товарним
кредитом,
грн.
Дата початкуДата закінченняСтрок, дніВідсоток,
%
28.03.200818.04.20082183 620,9516,67
18.04.2008'22.05.2008348_13_650i79j101,73
22.05.200829.05.20087814 480,6922,22
29.05.200830.05.2008189 480,692,08
3G.05.200806.06.2008789 805,6915,04
06.06.200823.06.200817816 762,5362,46
23.06.200801.07.20088826 262,3446,05
01.07.200809.07.20088834 283,5360,11
09.07.200811.07.20082842 990,2818,85
11.07.200818.07.20087839 732,9260,96
18.07.200831.07.200813857 298,11163,26
31.07.200801.08.20081860 931,0913,35
01.08.200801.10.200861857 056,61762,84
РАЗОМ : 1 345,61
Після перерахування суми боргу за правилами п.2.2 договору та з урахуванням суми відсотків за користуванням товарним кредитом сума боргу відповідача перед позивачем склала суму 85234 грн.31 коп.
Оскільки документального підтвердження перерахування боргу, або будь-яких заперечень відповідач не надав станом на день засідання суду, позовні вимоги в частині стягнення 85234 грн. 31 коп. підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.
Пунктом 7.3 договору поставки встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлений строк вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, відповідач сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Позивач нарахував пеню за період з 01.10.08 по 16.05.11 у сумі 41639 грн.23 коп. із розрахунку облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, при прийнятті рішення судом першої інстанції враховано, що частиною 4 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно з ч.ч. І, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 258 ЦК України до позовів про стягнення штрафних санкцій застосовуються річний строк позовної давності.
Судом встановлено, що право на нарахування штрафних санкцій у позивача виникло з 01.10.08, відповідно нарахування має бути проведено протягом 6 місяців до 01.05.09. позивач мав звернутися з позовом про стягнення штрафних санкцій до 01.05.10. Фактично позивач заявив позов 12.07.11.
Таким чином, в частині позовних вимог про стягнення пені позовні вимоги заявлені за межами строків позовної давності, тому суд відмовляє у їх задоволенні.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7.5 договору поставки сторонами встановлено інший розмір річних -28% з простроченої суми в межах якого позивачем і нараховано річні в сумі 59329 грн. 99 коп. У відповідності з ч.5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно п. 7.5 договору покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості (ціни) тоару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування коштами у розмірі 28 (двадцять вісім) відсотків річних з простроченої суми.
Таким чином, сума 28% річних за користування чужими коштами становить:
Період .Строк, дніСума
заборгованості,
грн.Розмір
відсотків за
неправомірне
користування
чужими
коштами, %
річнихСума відсотків за неправомірне користування
чужими коштами, грн.
Дата початкуДата закінчення
01.10.200808.04.200918958 402,22288 467,52
08.04.200915.06.20096887 076,07284 542,27
15.06.200912.08.20095887 076,07283 874,29
12.08.200908.06.201030087 076,072820 039,42
08.06.201008.07.2010ЗО87 076,07282 003,94
08.07.201010.08.20103387 076,07.282 204,34
10.08.201006.10.20105787 076,07283 807,49
06.10.201016.05.2011222•84 501,462814 390,71
РАЗОМ:59 329,99
Перевіривши правильність нарахування 28% річних суд дійшов до висновку про їх правильність та доведеність позовних вимог в цій частині.
Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеній сумі.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково в сумі 144564 грн. 30 коп. В решті відмовити.
2. Стягнути з фермерського (селянського) господарства "Сапераві" (с.Гладківка Голопристанського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 31827520) на користь публічного акціонерного товариства компанія "Райз" (м. Київ вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201) - 85234 грн.31 коп. - основного боргу з урахуванням відсотків за користування товарним кредитом, 59329 грн. 99 коп. -28% річних, 1445 грн. 64 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 05.09.2011р.