73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
30.08.2011 Справа № 5024/1329/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Одеської залізниці, м. Одеса
до Приватної фірми "Баланс", м. Херсон
про зобов'язання звільнити земельну ділянку
за участю представників сторін:
від позивача - ю/к юридичного сектору ОСОБА_1 дов. від 04.01.2011 р.
від відповідача - представник ОСОБА_2 дов. № 72 від 29.07.2011 р.
Одеська залізниця (позивач) звернулась до суду з позовом про зобов'язання приватного підприємства "Баланс" (відповідач) звільнити земельну ділянку площею 0,0014га та 0,0051га, та частину будівлі Херсонського Технологічного центру з обробки провізних документів, яка розташована за адресою м. Херсон вул. Привокзальна,1.
Позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки, на його думку, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують позовні вимоги у розумінні ст. 32 ГПК України. Також відповідач пояснив, що він звернувся до Суворовського районного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради та про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.06.07.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Одеській залізниці 19.01.00 Херсонською міською радою було видано Державний акт на право постійного користування землею ХС № 000922 від 10.01.00 в межах міста Херсон площею 147,9284 га на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 482 від 21.12.99.
У відповідності із ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яке перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.
Таким чином, наданий позивачем державний акт на право постійного користування є належним доказом, який посвідчує його право землекористувача на земельну ділянку площею 147,9284 га в межах м. Херсона.
Згідно із ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Позивач в ході землекористування у 2009 році встановив порушення у свого землекористувача, у зв'язку з цим, звернувся до суду за захистом порушеного права у відповідності до правил, визначних ст. 152 ЗК України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається у доведені позовних вимог або їх спростуванні.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач для доведення факту свого порушеного права надав акт обстеження від 02.07.09, згідно якого встановлено наступне.
При комісійному обстеженні 02.07.09 території станції Херсон, у тому числі Херсонського технологічного центру по обробці перевізних документів, який розташовано у місті Херсоні по вул. Привокзальній, 1 комісією у складі посадових осіб Одеської залізниці було виявлено, що на земельній ділянці Одеської залізниці відповідачем приватною фірмою "Баланс" самовільно, без погодження з Одеською залізницею, збудовано капітальну будівлю на фундаменті та незаконно використовується площа 0,0014 га земель смуги відводу Одеської залізниці.
Оглядом акту суд встановив, що до складу комісії, яка проводила обстеження у 2009 році входили фахівці та посадові особи із числа працівників залізниці.
Із огляду зазначеного акту суд дійшов до висновку, що акт від 02.07.2009року не є належним доказом про самовільне зайняття зе мельної ділянки відповідачем, оскільки згідно ст. 5, ст. 9 ЗУ "Про державний кон троль за використанням та охороною земель" державний контроль за використан ням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земе льних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
Відповідно до постанови пленуму ВГС України від 17.05.2011р. № N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ, що витікають із земельних відносин" в якій зазначено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентст ва земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використан ням і охороною земель від 12.09.2007 року N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподія ної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земе льних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючо го шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Із наведеної постанови витікає, що нею встановлено вищенаведений перелік документів, які можуть належним чином, підтверджувати факт такого правопорушення як самовільне зайняття земельної ділянки та після встановлення якого у позивача виникає право на захист, спосіб якого визначений ст.152 ЗК України.
У судовому засіданні позивач не довів на якій саме земельній ділянці відбулося самовільне зайняття земельної ділянки з послідуючою самозабудовою, оскільки в наданому акті відсутні будь-які схематичні плани з прив'язкою до план-схем, визначених у державному акті на право постійного землекористування.
Із огляду на наведене суд дійшов до висновку. що наданий акт не може доводити факт самовільного захвату відповідачем земельної ділянки право постійного користування на яку набув саме позивач. Крім того, зазначений акт складався за 2 роки до звернення до суду, тому дані які в ньому відображені за час могли змінитися.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивачем надані не належні докази, які не можуть підтверджувати факти, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог у частині зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0014 га.
Судом встановлено, що за результатом перевірки тільки 14.04.2011р. Одеською залізницею листом №77/ДНКМ відповідачу було запропоновано добровільно звільнити незаконно займану земельну ділянку та приміщення Херсонського Технологічного центру з обробки провізних документів. Відповіді на звернення не надійшло на адресу позивача.
Позивачем у позові також зазначено, що відповідачем використовується частина будівлі Херсонського Технологічного центру з обробки провізних документів, та використовується додатково площа 0,0051 га, однак будь-яких документальних доказів цього факту позивачем не надано.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги, тому відмовляє у їх задоволенні.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 05.09.2011р.