22 вересня 2011 року справа № 5020-1154/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1154/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ-Троянда-Крим”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 1 793,83 грн,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.01.2011;
відповідача - не з'явився;
Суть спору:
25.07.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „АТ-Троянда-Крим” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 1 793,83 грн, у тому числі суми основного боргу -1639,36 грн, пені -74,04 грн, інфляційного відшкодування -64,61 грн, 3% річних -15,82 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.07.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився та явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача,
24.06.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «АТ-Троянда-Крим»(Постачальник, далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець, далі - відповідач) укладений договір поставки №282/09 (далі -Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача, а відповідач приймати та своєчасно оплачувати, товар на умовах та в порядку, передбаченому Договором. Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у витратних та податкових накладних, що свідчать про прийом товару та є невід'ємною частиною Договору /арк.с.7/. Пунктом 6.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 та у випадку відсутності заяв від сторін про припинення Договору вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. В силу пункту 6.1 Договору він є продовженим на 2010 та 2011 рік.
Згідно розділу 4 Договору поставка товару здійснюється по цінам, зазначеним у витратних накладних. Розрахунки за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або в касу позивача. Відповідач оплачує вартість кожної партії товару протягом семі календарних днів з моменту отримання партії товару.
Як зазначив позивач, на виконання умов Договору їм було поставлено відповідачеві та прийнято його працівниками товар за витратними накладними №Р110009625 від 28.12.2010 на суму 628,71 грн, №Р110009672 від 30.12.2010 на суму 440,94 грн, №Р110001345, №Р110001345/1 від 01.03.2011 на суму 569,71 грн, а всього на суму 1 639,36грн (арк.с.8-9). Зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконував, отриманий товар не оплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість останнього за Договором склала 1 639,36грн.
Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач вважає, що передача товару відповідачу підтверджується витратними накладними №Р110009625 від 28.12.2010, №Р110009672 від 30.12.2010, №Р110001345, №Р110001345/1 від 01.03.2011.
Відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, витратні накладні підписані не встановленою особою, довіреностей, виданих на ім'я зазначеної особи від відповідача на отримання товару, позивачем суду не подано.
Позивач письмово пояснив, що товар поставлявся у магазин, а прийом товару здійснювався працівниками відповідача.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що доставка товару здійснюється на склад відповідача за адресою, зазначеною в заявці.
Відповідно до пункту 3.6 Договору відпуск товару здійснюється тільки при наявності довіреності від відповідача, що надає визначеної особі право здійснювати прийом товару. Відповідач зобов'язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи з відбиттям печатки (штампу) відповідачу у накладної. При відсутності в торгової точки відповідача печатки, відповідач у додаткової угоді вказує перелік осіб, які будуть відповідальними з прийом товару, з обов'язковим прикладенням оригіналів підпису цих осіб.
Як зазначено у накладних, адреса доставки -Рєпіна, 18, Продукти.
Проте, позивачем не подано доказів того, що товар був поставлений у торгову точку саме відповідача та що товар отриманий працівниками відповідача, оскільки на вимогу суду позивачем не подано а ні документи, що підтверджують повноваження осіб, зазначених у накладних №Р110009625 від 28.12.2010, №Р110009672 від 30.12.2010, №Р110001345, №Р110001345/1 від 01.03.2010, на отримання поставленого товару як представників відповідача, а ні додаткової угоди, передбаченої пунктом 3.6 договору поставки №282/09 від 24.06.2009, з переліком осіб, які несуть відповідальність за приймання товару. Також, позивачем не було подано і заявок відповідача, в яких зазначено адресу доставки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що поставка товару за спірними накладними була здійснена саме на виконання Договору та отримання товару здійснювалось саме відповідачем.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 27.09.2011.