"26" вересня 2011 р. Справа № 5/235/09
Миколаїв
За позовомпідприємства “Універсал-Юг” товариства з обмеженою відповідальністю (54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 242-В, код ЄДРПОУ 13850935)
до 1-го відповідачаадміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1)
до 2-го відповідачаМиколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20)
провизнання права власності
за участю прокуратури Миколаївської області
суддя Фролов В.Д.
за участю представників сторін
від позивача: Кривенко Ф.В. -директор
від відповідача 1: ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 18/04.2011 р.
від відповідача 2: ОСОБА_2 за довіреністю № 2499/211/14/22 від 08.09.2011 р.
в засіданні приймає участь: прокурор Круш Т.О.
Підприємство «Універсал-Юг»ТОВ 07.08.2009 р. звернулось до господарського суду з позовом до адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради, Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно -нежитлові приміщення ринку «Україна».
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2011 (суддя Міщенко В.І.) позов про визнання права власності задоволено.
Визнано за Підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю “Універсал-Юг” право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення ринку “Україна”, а саме:
Основні:
Торговий павільйон, загальною площею 134,7 кв. м., літ.В-1;
Торговий павільйон, загальною площею 99,7 кв. м., літ.В-1;
Торговий павільйон, загальною площею 134,7 кв. м., літ.М-1;
Торговий павільйон, загальною площею 160,4 кв. м., літ.Н-1;
Торговий павільйон, загальною площею 67 кв. м., літ.О-1;
Торговий павільйон, загальною площею 72 кв. м., літ.П-1;
Торговий павільйон, загальною площею 404,6 кв. м., літ.Р-1;
Торговий павільйон, загальною площею 64,8 кв. м., літ.С-1;
Торговий павільйон, загальною площею 65,2 кв. м., літ.Т-1;
Торговий павільйон, загальною площею 58,3 кв. м., літ.У-1;
Торговий павільйон, загальною площею 14,5 кв. м., літ.Ф-1;
Торговий павільйон, загальною площею 33,2 кв. м., літ.Х-1;
Торговий павільйон, загальною площею 56,2 кв. м., літ.Ц-1;
Службові:
Кіоск, літ.Ч-1;
Навіс, літ.Ш-1,
які розташовані за адресою: м. Миколаїв, проспект Леніна, 200.
Суд, враховуючи обставини, що позивач є орендарем земельної ділянки, що надана для будівництва торгівельних павільйонів, здійснивши таке будівництво без затвердженої проектно-кошторисної документації, однак з врахуванням дозволів органів архітектури, санітрано-епідеміологічної служби та пожежного нагляду, дійшов висновку, що таке будівництво не порушує прав інших осіб, тому за нормами ст. ст. 328, 331, 376 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 р. (судді: Бандура Л.І., Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2011 залишено без зміни.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.20011 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 04.02.2011 р. у справі № 5/235/09 господарського суду Миколаївської області скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Миколаївської області. При цьому суд вищої інстанції вказав на те, що, вирішуючи спір у даній справі, суд не з'ясував обставин вирішення власником питання про надання позивачу земельної ділянки, розташованої під уже збудованим об'єктом нерухомості на умовах відповідного цільового призначення, відношення власника земельної ділянки щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за позивачем.
Суд не звернув уваги на вимоги абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів.
Обставин прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів чи підстав не прийняття об'єкта в експлуатацію у встановленому порядку, надання дозволу на проведення будівельних робіт, дозволу на спорудження об'єкту містобудування чи підстави не надання відповідного дозволу суд не встановив.
Зазначене свідчить про порушення судом вимог ст. ст. 4 , 38, 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляду господарському суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями справу призначено головуючому судді Фролову В.Д. для розгляду та вирішення по суті.
Розгляд справи двічі судом відкладався: у зв'язку із неявкою в судове засідання представника Відповідача-1 та задоволенням клопотання представника позивача про надання часу для ознайомлення сторін з наданими позивачем доказами -декларацією про готовність об'єкту до експлуатації від 19.09.2011 р.
У судовому засіданні 26.09.2011 р. оголошувалась перерва на 2 години до 12 год. 30 хв. для надання суду необхідних матеріалів з урахуванням поданої позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Представник Відповідача-1 надав суду заперечення на позовну заяву. З огляду на те, що адміністрація Центрального району виконкому Миколаївської міської ради не має повноважень щодо введення в експлуатацію нежитлових приміщень комерційного призначення просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник Відповідача-2 позов заперечує, вказує на те, що Миколаївською міською радою дозвіл на будівництво торгових павільйонів позивачу не надавався, договір оренди земельної ділянки укладався з метою врегулювання земельних відносин між сторонами.
Представники прокуратури Миколаївської області позовні вимоги не визнають як необґрунтовані, надали суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням поданої позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Заслухавши представників сторін, прокуратури, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно - нежитлові приміщення ринку «Україна», виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів в містах. Від іменні та в інтересах територіальних громад відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" розпорядження землями територіальних громад здійснюють місцеві ради, до виключної компетенції яких належить вирішення питань регулювання земельних відносин.
Статтею 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлені повноваження виконавчих органів місцевих рад в галузі будівництва, до яких віднесено: надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, зупинення будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності, видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт.
Позивачу дозвіл на будівництво не видавався, земельна ділянка для будівництва не надавалася, а чинний договір оренди стосується обслуговування ринку, два інші договори оренди є припиненими.
Відповідно до норми частини другої ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до частини четвертої ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи містобудування".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року № 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи містобудування", ст. 30-1 Закону України „Про планування і забудову територій" та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 (які діяли на час звернення позивача до суду) та ч.2 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (яка діє на час розгляду справи), експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією шляхом видачі інспекцією ДАБК сертифіката відповідності. А також затвердження акту вводу в експлуатацію органом місцевого самоврядування.
Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, що не відповідають проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам та неприйнятих у встановленому порядку, забороняється.
Статтею 182 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення підлягають державній реєстрації.
Крім того, після визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомості, останній усупереч вимогам ст. 116 Земельного кодексу України набуде право власності і на земельну ділянку під цим об'єктом.
Статтею 375 ЦК України передбачено, що здійснювати будівництво має право власник земельної ділянки та інші особи з дозволу власника.
Миколаївською міською радою дозвіл на будівництво ГЕП «Універсал Юг»не видавався, оскільки на момент розгляду справи чинним є лише один договір оренди земельної ділянки площею 1704 кв.м, наданої позивачу на підставі рішення Миколаївської міської ради № 2/18 від 22.07.2002 для розширення та обслуговування ринку по вул. Комсомольській ріг пр. Леніна.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового прав та інтересу. Проте, позивачем не надано будь-яких доказів порушення його прав чи свобод.
Крім того, позивачем в ході розгляду справи не надано належних в розумінні ст. 34 ГПК України доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог і дотримання норм містобудівного та земельного законодавства.
Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Суддя В.Д.Фролов