ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/27322.09.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед»
До Міністерства оборони України
Про зобов'язання вчинити дії
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1-дов.
Від відповідача: ОСОБА_2 -дов.
В судовому засіданні присутній представник військової прокуратури центрального регіону України Грищенко М.А.
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Відповідача сплатити на користь позивача 3 527 105 грн. за договором про закупівлю продукції за державні кошти від 24.12.2008р. №13.
В судовому засіданні від 21.06.2011р. представником Відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
19.07.2011р. в судовому засіданні представником військової прокуратури центрального регіону України було повідомлено суд в письмовій та усній формі про вступ у справу на стороні відповідача, в зв'язку з захистом фінансово-економічних інтересів держави.
Зазначене повідомлення відповідає ст. 29 ГПК України, тому прийнято судом.
26.07.2011р. за заявою представника Відповідача, судом було продовжено термін розгляду справи №4/273, в порядку передбаченому ст. 69 ГПК України.
09.08.2011р. представником відповідача та представником прокуратури були надані письмові пояснення у справі №4/273.
Також, 09.08.2011р. за заявою представника позивача, представника відповідача та представника прокуратури, судом продовжено термін розгляду справи №4/273, в порядку передбаченому ст. 69 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24 грудня 2008 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІнтерМед»було укладено Договір №13 про закупівлю продукції за державні кошти.
Відповідно до умов договору Позивач зобов'язався поставити для потреб Міністерства оборони України устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно Специфікації, а Відповідач зобов'язався забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки та за цінами наведеними в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 2.2 Договору, загальна сума Договору складає 3 527 105, 00 грн. (три мільйони п'ятсот двадцять сім тисяч сто п'ять грн. 00 коп.) без ПДВ.
У відповідності з п. 2.3 Договору, загальні обсяги та сума Договору підлягає зменшенню у разі зменшення бюджетних призначень під час уточнення показників Державного бюджету України на 2008 рік.
Оплата вартості продукції відповідачем здійснюється за рахунками-фактурами позивача, підписаними без використання факсиміле, директором (уповноваженою особою), головним бухгалтером та завіреними печаткою позивача. (п. 3.2 Договору).
Згідно п. 4.1 Договору передбачено, що продукція повинна постачатись на умовах DDP -склад замовника відповідно до Міжнародних правил «Інкотермс»у редакції 2000 року згідно з положеннями цього договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Одержувачами продукції є військові частини замовника згідно додатку 3 до Договору.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що датою виконання зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата його надходження у кількості та якості, що відповідають вимогам цього договору до місця призначення, відповідно до п. 4.2, та прийняття його вантажоотриувачем відповідача відповідно до п. 5.1 цього Договору.
Відповідно до п. 4.5 Договору сторони передбачили, що продукція, яка надійшла до вантажоотримувачів замовника після кінцевого терміну поставки, оплаті не підлягає та повертається виконавцю.
Згідно з п. 5.1 Договору, приймання-передача продукції оформляється актом прийому за накладною, яка підписується матеріально-відповідальними особами кожної із сторін. В накладній у повній відповідності до Специфікації (Додаток-1 до Договору), обов'язково зазначається: найменування продукції, назва виробника, одиниця виміру, кількість продукції, ціна за одиницю продукції та загальна вартість поставки.
Додатковою угодою від 24.12.2008 року до Договору позивач та відповідач погодили викласти п. 4.2 Договору у новій редакції, відповідно до якої одержувачем продукції є військова частина А1952. На позивача був покладений обов'язок до 31.01.2009р. за власні кошти, враховуючи вантажно-розвантажувальні, пусконалагоджувальні роботи, за нарядами відповідача доставляти продукцію військовим частинам відповідача згідно додатку 3 ( вантажоотримувачі відповідача). У разі порушення умов п. 4.2 сторони передбачили, що позивач сплачує відповідачу повну провізну плату вантажу за тарифами, затвердженими Міністерством транспорту України для автомобільного транспорту, на момент настання підстав для порушення виконання умов Договору.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо поставки продукції за Договором позивачем є видаткова накладна №РН-0000608 від 25.12.2008р. про відпуск Міністерству оборони України продукції на загальну суму 3 527 105 грн., яка містить відмітку про отримання продукції Котляренко на підставі довіреності ЯЛФ № 544475 від 25.12.2008р. Ця довіреність видана Департаментом охорони здоров'я на отримання від позивача цінностей за видатковою накладною №РН-0000608 від 25.12.2008р. (медичне обладнання у кількості 160 шт.) Матійчуку О.М.
Згідно наряду №962-08/37 від 26.12.2008р. Департаментом охорони здоров'я Міністерства оборони України підтверджено повернення вантажовідправником А1952 до позивача само вивозом за дорученням НБЖ №413310 від 26.12.2008р. неоплаченого майна за централізованими розрахунками на загальну суму 3 527 105 грн.
26.12.2008р. між відповідачем в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України Кудренка М.В., що діяв на підставі наказу Міністерства оборони України №320 від 05.06.2007р. та позивачем був укладений Договір №14/3 на відповідальне зберігання продукції згідно умов якого позивач приймає з 26.12.2008р. на відповідальне зберігання на безоплатній основі майно загальною вартістю 3 527 105 грн. та зобов'язується повернути його відповідачу у схоронності за першою вимогою не пізніше двох робочих днів з дня одержання такої вимоги. Відповідач зобов'язався передати майно позивачу по акту приймання-передачі не пізніше 26.12.2008р. та одержати майно після припинення договору в місці його здавання, якщо інше не встановлено сторонами додатково.
У відповідності з актом приймання-передачі від 26.12.2008р. тимчасово виконуючий обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України Кудренко М.В. передав позивачу майно на загальну суму 3 527 105грн.
Згідно зі ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За Договором №14/3 на відповідальне зберігання продукції від 26.12.2008р. підтвердженням приймання майна позивачем на відповідальне зберігання є акт приймання-передачі продукції.
Однак викладені в акті від 26.12.2008р. факти про приймання-передачу на відповідальне зберігання обладнання спростовуються нарядом №962-08/37 від 26.12.2008р. про повернення неоплаченого майна за централізованими розрахунками за яким позивач отримав майно на загальну суму 3 527 105 грн. зі складу військової частини А1952.
З зазначеного слідує, що позивач отримавши майно на загальну суму 3 527 105грн. зі складу військової частини А1952 нарядом №962-08/37 від 26.12.2008р. про повернення неоплаченого майна за централізованими розрахунками, не міг прийняти це ж майно від відповідача на відповідальне зберігання.
Крім того, суду доведено, що відповідно до наказу Міністерства оборони України №320 від 05.06.2007р. «Про затвердження тимчасової інструкції з проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти в Міністерстві оборони України за централізованими розрахунками»керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України надано лише право на укладання від імені Міністерства оборони України договорів за результатами процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти з учасниками-переможцями торгів (тендерів) у віданні яких знаходиться предмет закупівлі, в межах кошторисних призначень та не надано право на укладання договорів на відповідальне зберігання продукції.
Таким чином, зазначений правочин вчинений всупереч вимогам ст. 207 ЦК України, відповідно до якої правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Враховуючи вищевикладені обставини, те що договір зберігання належить до категорії реальних договорів, позивач не є професійним зберігачем виходячи зі статуту останнього та безоплатності договору, а тимчасово виконуючий обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України Кудренко М.В. не мав повноважень відповідно до наказу Міністерства оборони України за №320 від 05.06.2007р. на укладення такого роду договорів, суд приходить до висновку, що Договір №14/3 на відповідальне зберігання продукції від 26.12.2008р. укладений без додержання вимог, які є необхідними для чинності правочину.
В порядку ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно до погоджених сторонами умов поставки відповідно до ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) DDP: А.4 Продавець зобов'язаний надати недовантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
Незважаючи на підписання сторонами додаткової угоди №1 від 24.12.2008р. до Договору №13 про закупівлю продукції за державні кошти від 24.12.2008р., відповідно до якої одержувачем продукції вказана військова частина А1952, сторони не змінили положень договору про закупівлю продукції за державні кошти, відповідно до яких датою виконання зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата її надходження до місця призначення та її прийняття вантажоотримувачами відповідача, переліченими у додатку 3 до Договору.
Також, позивачем не надано доказів, які б підтверджували повноваження особи-представника відповідача на отримання продукції від позивача. Відповідно до довіреності серії ЯЛФ № 544476 від 25.12.2008р. повноваження на отримання продукції від позивача було надано заступнику командира військової частини Матійчуку О.М. Наказом від 28.11.2008р. № 136 командира військової частини А1952 створена спеціальна комісія у складі чотирьох чоловік, уповноважена на отримання матеріальних цінностей у військовій частині А1952. Підпис Котляренко у видатковій накладній не засвідчений гербовою печаткою Міністерства оборони України, у графі відсутні реквізити довіреності, що надають повноваження на отримання продукції.
Таким чином, підтвердження про отримання продукції уповноваженою особою відповідача відсутні.
Суду також доведено, що Позивачем не зазначено той факт, що 26.12.2008р. медичне обладнання, ввезене на територію військової частини А1952 по Специфікації (додатку 1 до Договору) було повернуто позивачу на підставі Наряду № 962-08/37 від 26.12.2008р. у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування. Дану продукцію отримано представником позивача на підстав довіреності, виданої позивачем від 26.12.2008р. серія НБЖ №413310. З тексту довіреності вбачається, що вона видана на отримання від військової частини А1952 цінностей за Нарядом № 962-08/37 від 26.12.2008р.
Відповідно до пункту 045 наряду № 962-08/37 від 26.12.2008р. підстава (мета операції) -повернення неоплаченого майна за централізованими розрахунками.
Отже, виходячи з зазначеного, уповноважуючи представника на отримання продукції, позивач завідомо знав про її повернення у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування та погодився на її прийняття.
Таким чином, продукція, що була ввезена на територію військової частині А 1952 відповідно до Специфікації до Договору №13 від 24.12.2008р., фактично не була передана, не перейшла у власність та не перебувала у користуванні Міноборони.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України, Міністерство оборони України є бюджетною установою, головним розпорядником бюджетних коштів та фінансується із державного бюджету.
Згідно зі ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
У відповідності з п. 3.1 Договору, оплата за цим Договором здійснюється за рахунок коштів загального фонду КПКВ 2101080, що відповідає принципу цільового використання бюджетних коштів.
Статтею 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Суддя І.І. Борисенко
Повне рішення складено: 26.09.2011р.