ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/18926.09.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Форум - ДС"
про стягнення 210 780,63 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 529 від 05.09.2011 року;
від відповідача: не з'явились
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" до закритого акціонерного товариства "Форум - ДС" про стягнення 210 780,63 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма Октан" (далі - позивач) та закритим акціонерним товариством „Форум-ДС" (далі - відповідач) укладено генеральний договір № 1/1-4 поставки нафтопродуктів, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач - протягом 10 днів з моменту поставки і передачі йому нафтопродуктів - розраховуватись шляхом перерахування грошових сум на поточний рахунок позивача в банку.
Всього відповідачу поставлено 20 337 літрів нафтопродуктів на загальну суму в розмірі 119 661,72 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами звірки взаємних розрахунків.
Згідно платіжного доручення № 73 від 03.02.2011 року, відповідач сплатив за отримані нафтопродукти 23 000,00 грн.
Станом на момент звернення з позовом до суду, відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе грошові зобов'язання перед позивачем по оплаті нафтопродуктів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на суму 96 661,72 грн.
Відповідно до вищевикладеного, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" звернулось до суду з вимогою про стягнення з закритого акціонерного товариства "Форум - ДС" заборгованості за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 1/1-4 в розмірі 96 661,72 грн., інфляційних збитків в розмірі 10 591,14 грн., 3 % річних в сумі 3 245,16 грн., пені в розмірі 18 288,25 грн., збитків у вигляді упущеної вимоги в розмірі 34 615,03 грн. та 47 379,33 грн. процентів за користування товарним кредитом.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.07.2011 року порушено провадження у справі № 33/189 та призначено до розгляду на 06.09.2011 року.
У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 06.09.2011 року оголошено перерву до 13.09.2011 року, а також винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 26.09.2011 року, а також задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача - закритого акціонерного товариства "Форум - ДС" на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Форум - ДС".
В судове засідання 26.09.2011 року з'явився представник позивача та надав суду пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав уточнення позовних вимог від 12.09.2011 року та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 96 661,72 грн., інфляційних збитків в розмірі 13 007,687 грн., 3 % річних в сумі 4 246,20 грн., пені в розмірі 22 652,35 грн., збитків у вигляді упущеної вимоги в розмірі 30 132,88 грн., 44 079,80 грн. процентів за користування товарним кредитом, а також 2 107,81 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6 500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, проте через відділ діловодства господарського суду м. Києва заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість представника забезпечити явку в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточнення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.01.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»(далі - позивач, продавець за договором) та закритим акціонерним товариством «Форум-ДС»(далі -відповідач, покупець за договором) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 1/1-4, відповідно до умов якого постачальник, протягом строку дії договору, зобов'язався на підставі заявок покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти (далі - товар) належної якості, що відповідає державним стандартам, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.
Згідно положень п. 3.2. договору сторони погодили, що оплата за поставлені партії нафтопродуктів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту поставки нафтопродуктів.
Судом встановлено, що на виконання умов генерального договору поставки нафтопродуктів № 1/1-4/K від 01.01.2009 року, на підставі заявок відповідача, позивачем здійснено поставку нафтопродуктів відповідачу на загальну суму 119 661,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаємних розрахунків між сторонами та видатковими накладними, а саме:
- № Рн100513/002 від року 13.05.2010 року на суму 31 703,00 грн.,
- № Рн100514/001 від року 14.05.2010 року на суму 31 654,00 грн.,
- № Рн100517/005 від року 17.05.2010 року на суму 36 415,02 грн.,
- № Рн100521/002 від року 21.05.2010 року на суму 31 605,00 грн., які були отримані останнім, про що свідчать довіреності га отримання товарно-матеріальних цінностей.
Вищевказані накладні та довіреності приймаються судом в якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.
Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, не виконав в повному обсязі взяті на себе грошові зобов'язання, таким чином, на дату розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 1/1-4/K від 01.01.2009 року становить 96 661,72 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
02.02.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»(продавець за договором), закритим акціонерним товариством «Форум-ДС» (покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС»(правонаступник, новий кредитор за договором) підписано додаткову угоду до генерального договору поставки нафтопродуктів № 1/1-4 від 01.01.2009 року, відповідно до умов якої сторони погодили, що з дати укладення даної угоди всі права та обов'язки належні закритому акціонерному товариству «Форум-ДС»(код ЄДРПОУ 31777631) за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 1/1-4 в повному обсязі переходять до товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС»(код ЄДРПОУ 34352350).
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 1/1-4/K від 01.01.2009 року у товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС»перед товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»в сумі 96 661,72 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 22 652,35 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку та проценти за користуванням товарним кредитом в розмірі 44 079,80 грн.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до умов п. 7.3. договору, за невиконання покупцем свого грошового зобов'язання, покупець несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Згідно п. 3.3. договору, у разі прострочення терміну розрахунку, визначеного п. 3.2 договору, покупець зобов'язався сплатити продавцю суму боргу, а також нараховану на цю суму пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Положеннями пункту 7.4. договору встановлено, що у разі прострочення покупцем терміну розрахунку, передбаченого п. 3.2. договору, отримана ним партія товару вважається переданою на умовах товарного кредиту строком на увесь час прострочення платежу починаючи з дня наступного за кінцевим днем оплати визначеним п 3.2 договору з урахуванням сплати 0,12 % від суми заборгованості за кожен день користування товарним кредитом.
Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та положень статті 536 Цивільного кодексу України.
Суд встановив, що розрахунок пені, наданий позивачем є не вірним, а саме не вірно визначено період нарахування пені.
Розрахунок суми пені:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
19987.7024.05.2010 - 24.05.2010110.2500 %0.056 %*11.23
51641.7025.05.2010 - 27.05.2010310.2500 %0.056 %*87.01
88056.7228.05.2010 - 31.05.2010410.2500 %0.056 %*197.83
119661.7201.06.2010 - 07.06.2010710.2500 %0.056 %*470.45
119661.7208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*1868.69
119661.7208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*1839.18
119661.7210.08.2010 - 29.11.20101127.7500 %0.042 %*5691.31
Всього:10 636.53
Таким чином, в частині стягнення пені в розмірі 12 015,82 грн. відмовити.
Отже, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10 636,53 грн., відповідно до розрахунку суду та процентів за користуванням товарним кредитом в розмірі 44 079,80 грн. -за розрахунком позивача.
Крім того, позивач просить суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в сумі 13 007,68 грн. та 4 246,20 грн. -3 % річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Суд наводить власний розрахунок збитків від інфляції:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
24.05.2010 - 03.02.201119987.701.0621239.24
25.05.2010 - 03.02.201131654.001.0621962.55
28.05.2010 - 03.02.201136415.021.0622257.73
01.06.2010 - 03.02.201131605.001.0621959.51
04.02.2011 - 13.09.201196611.721.0312994.96
Всього:10 413.99
Таким чином, в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 2 593,69 грн. відмовити.
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 10 416,69 грн. відповідно до розрахунку суду та 3 % річних в розмірі 4 246,20 грн. за розрахунком позивача.
Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 30 132,88 грн. упущеної вимоги.
Відповідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до п.1 ч.2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ч.2 статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушено права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;
- вини.
При відсутності хоч би одного з цих елементів цивільна відповідальності не наступає.
Судом не встановлено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення.
Судом встановлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які підтверджують не отриманий прибуток (упущену вигоду), в зв'язку з не переведенням грошових коштів на рахунок ЗАТ «Альфа-Банк» згідно договору банківського рахунку № 106813 від 13.10.2008 року, оскільки вимоги ґрунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати прибуток в сумі 30 132,88 грн., якби відповідачем не було б порушено грошового зобов'язання за договором поставки, що не дає підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди. Таким чином, враховуючи вищезазначене, упущена вигода в розмірі 30 132,88 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 6 500,00 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
До матеріалів справи позивач надав копію угоди про надання правової допомоги від 11.04.2011 року, копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 11.04.2011 року, копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 11.04.2011 року, копію платіжного доручення № 38 від 11.04.2011 року, як доказ про сплату за адвокатські послуги в розмірі 6 500,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2527 від 30 03 2006 року видане ОСОБА_2
Дослідивши подані документи суд встановив, що позивач не надав суду доказів надання послуг адвоката щодо ведення справи у суді, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позовна підписана генеральним директором ТОВ «Фірма Октан» ОСОБА_3., а під час судового розгляду інтереси позивача представляли представники за довіреністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволення позовної вимоги про відшкодування витрат на юридичні послуги.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-ДС» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1, ідентифікаційний код 34352350) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»(03055, м. Київ, вул. Політехнічна, 31, ідентифікаційний код 24718890) заборгованість в розмірі 96 661 (дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 72 коп., пеню в розмірі 10 165 (десять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 70 коп., три проценти річних в розмірі 4 246 (чотири тисячі двісті сорок шість) грн. 20 коп., індекс інфляції в розмірі 10 413 (десять тисяч чотириста тринадцять) грн. 99 коп., проценти за користування товарним кредитом в розмірі 44 079 (сорок чотири тисячі сімдесят дев'ять) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 655 (одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп. та 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 28.09.2011 року