ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 1/21126.09.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон Каре»
Про стягнення 1 515,71 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача ОСОБА_1, довіреність № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011
від відповідача не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі -позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон Каре»(далі -відповідач) про стягнення 1 515,71 грн.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 3510834 від 04.02.2003р.
Ухвалою суду від 22.08.2011р. порушено провадження у справі № 1/211 та призначено розгляд на 09.09.2011 р.
09.09.2011р. представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини свої відсутності суд не повідомив.
Суд відклав розгляд справи на 26.09.2011, у зв'язку з відсутністю представників сторін.
26.09.2011 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення по суті спору.
Відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини свої відсутності суд не повідомив.
Суд вирішив розглядати справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представником позивача надано всі необхідні документи для розгляду справи по суті спору.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, станом на 01.08.2011, а саме: 02156, м.Київ, вул. Братиславська 14-Б.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання електричної енергії від 04.02.2003р. № 3510834.
Відповідно до п.1 договору позивач зобов'язується постачати електричну енергію, відповідач -своєчасно здійснювати оплату електричної енергії та виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього.
Згідно п.4.2 договору для визначення величини використаної електроенергії відповідач знімає та надає за установленою формою до позивача показання розрахункових електролічильників відповідно до календарного графіка та веде облік електричної енергії в журналі встановленої форми.
Згідно п.5 додатку 2.5 до договору відповідач зобов”ячався щомісячно направляти свого представника до позивача, для надання звіту за спожиту активну електроенергію. Крім цього, відповідач надає підписаний акт про приймання-передачі товарної продукції та завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.
У разі неподання відповідачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін та/або неможливості отримання позивачем даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється середньодобовим обсягом споживання у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Крім того, позивач може самостійно знімати показання електролічильників та видавати відповідачу платіжні документи для оплати електроенергії за весь період.
Згідно п.13 додатку 2.5 до договору відповідач до 20 числа поточного розрахункового місяця здійснює попередню сплату платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на наступний розрахунковий період.
Відповідно до п.18 додатку 2.5 відповідач самостійно здійснює остаточний розрахунок за активну електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду та сумою коштів, сплачених відповідно до п. 13, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду.
Крім того, відповідно до п.4.4 договору відповідач зобов'язаний надавати позивачу прогнозовані величини споживання електричної енергії та потужності на наступний рік не пізніше 1 жовтня поточного року.
Згідно п.4.2 Правил користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, визначено, що у разі ненадання відповідачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється позивачем за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.
Оскільки відповідачем не були дотримані дані вимоги, а додаток 8а «Обсяги постачання електричної енергії» на 2011 рік не подавався, позивачем на виконання п.4.2 ПКЕЕ було визначено очікувані обсяги постачання електроенергії у січні 2011 року у розмірі 1989 кВт/г (на підставі звіту за січень 2010 року 1980 кВт/г, втрати у розмірі 0,44%).
Отже у січні 2011 року відповідачем було перевищено договірних величин споживання електричної енергії на 822 кВт/г, що складає 710,51 грн.
Тобто відповідачем порушено договірні зобов”язання щодо своєчасного проведення оплат, внаслідок чого за період з 01.01.2011 по 01.02.2011 виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.08.2011 становить 805,29 грн. та заборгованість за січень 2011 року за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами, яка станом на 01.08.2011 становить 710,42 грн., що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 1 515,71 грн. боргу, а саме: 805,29 грн. -боргу за використану електричну енергію та 710,42 грн. -боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами та судові витрати.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.
Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 102 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 173, 193, 362 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон Каре» (02166, м.Київ, вул. Братиславська 14-Б, код ЄДРПОУ 23726805) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 805 (вісімсот п'ять) грн. 29 коп. -боргу за використану електричну енергію, 710 (сімсот десять) грн. 42 коп. -боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами, держмито в розмірі 102 (сто дві)грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.
Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.І.Мельник
(Дата складання повного тексту рішення 28.09.2011р.)