ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/97
19.09.11
За позовом Nippon Soda Co., Ltd (Ніппон Сода Ко., Лтд)
до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравіт"
про визнання недійсним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 39 від 28 січня 2010 року в частині державної реєстрації препарату інсектицид "Люкс", з.п.; в частині внесення препарату інсектицид "Люкс", з.п. до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів; про зобов"язання Міністерства екології природних ресурсів України виключити препарат інсектицид "Люкс", з.п. з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: Шацька Б.І.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: Духовна О. В.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 39 від 28 січня 2010 року в частині державної реєстрації препарату інсектицид "Люкс", з.п.; в частині внесення препарату інсектицид "Люкс", з.п. до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів; про зобов"язання Міністерства екології природних ресурсів України виключити препарат інсектицид "Люкс", з.п. з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів та з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
Ухвалою суду від 12.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/97, призначено справу до розгляду на 01.08.2011 р. о 11:30 год. та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравіт".
19.07.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Судом заяву задоволено.
01.08.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі разом з документами на виконання вимог ухвали суду.
01.08.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
01.08.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про заміну первинного відповідача - Міністерство екології та природних ресурсів України на належного відповідача - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
01.08.2011 р. третя особа через відділ діловодства суду подала клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні, призначеному на 01.08.2011 р., розглядалися клопотання відповідача та третьої особи про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти задоволення клопотання не заперечував. Клопотання судом задоволено.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.08.2011 р., не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.
Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 01.08.2011 р., не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.
В ході розгляду справи виникла необхідність витребування додаткових доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.11 року розгляд справи відкладено на 05.09.2011 року.
26.08.2011 року позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав пояснення з приводу клопотання відповідача про заміну первинного відповідача.
В судовому засіданні, призначеному на 05.09 2011 року, позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів. Клопотання позивача судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 року, відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, з огляду на те, що серед підстав відмови від державної реєстрації препарату порушення прав інтелектуальної власності інших осіб немає.
В судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 року, третя особа надала письмові пояснення.
В судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 року, відповідач не підтримав подане ним клопотання про заміну неналежної сторони у справі.
Позивач надав пояснення, в яких підтримав клопотання відповідача про заміну неналежної сторони у справі.
Судом визначено, що клопотання відповідача про заміну первинного відповідача - Міністерство екології та природних ресурсів України на належного відповідача - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України буде розглянуте судом в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року, позивач надав усні прояснення та просив замінити первинного відповідача, а саме: Міністерство екології та природних ресурсів України на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Третя особа проти здійснення заміни відповідача у справі заперечувала.
Ухвалою суду від 19.09.2011 року визначено у якості відповідача у справі № 39/144 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
В судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 року позивач позовні вимоги підтримав повністю.
Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечувала. Третя особа надала суду письмові пояснення, в яких просила припинити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог щодо визнання недійсним наказу Міністерсва охорони навколишнього природного середовища України № 39 від 28.01.2010 року, з огляду на те, що зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Клопотання третьої особи про припинення провадження у справі судом відхилено.
У судовому засіданні 19.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у строк, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Позивач є власником патенту України №27285 на винахід „Похідні аміну або їх солі, що мають інсектицидну активність, та інсектицидна композиція на їх основі", термін дії патенту продовжено до 04.10.2015 р.
Об'єктом винаходу за патентом України №27285 на винахід, належний позивачу, є хімічна сполука - ацетаміприд, яка входить до складу деяких пестицидів як діюча речовина, зокрема, до препарату інсектицид „Люкс", з.п.
28 січня 2010 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано наказ № 39 „Про державну реєстрацію препаратів", згідно з яким зареєстровано та внесено до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів інсектицидний препарат „Люкс", з.п. (діюча речовина „Ацетаміприд", 200 г/кг). Третій особі було видано посвідчення про державну реєстрацію препарату інсектицид „Люкс" з.п. серія Б номер 02092.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2009 р. у справі №20/173 за позовом Nippon Soda Co., Ltd до ТОВ „Компанія „Укравіт", Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України про порушення прав власника патенту позовні вимоги задоволено частково, та, зокрема, визнано недійсним повністю патент України №22118 на корисну модель „Засіб захисту рослин інсектицидної дії" і заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укравіт»здійснювати використання в інсектицидний препарат „Люкс", з.п. винаходу, який належить позивачу і охороняється патентом України на винахід № 27285. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2009 р. залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010 р. у справі №20/173.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать винаходи.
Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ч. 2 ст. 459 ЦК України).
Відповідно до ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, за договором чи законом (ст. 463 ЦК України).
Майнові права інтелектуальної власності на винахід належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути:
- визнання прав;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов'язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- визнання незаконним рішення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Одним із таких способів захисту, передбачених законом, є передбачений ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав та охоронюваних інтересів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Визнання незаконним рішення органу державної влади в розумінні ст. 16 ЦК України і визнання недійсним акта органу державної влади в розумінні ч. 2 ст. 20 ГК України по суті є одним і тим самим способом захисту. Таку ж позицію займає Вищий господарський суд України, який у своєму інформаційному листі від 21.01.2009 р. № 01-08/33 зазначає, що „визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування як спосіб захисту порушених прав відповідає приписам чинного законодавства, а саме пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки слова "недійсний" і "нечинний" є синонімами і означають, що оспорюваний акт не має юридичної сили".
Щодо позовних вимог про спонукання Міністерства екології і природних ресурсів України виключити препарат інсектицид „Люкс", з.п., з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, а також виключити інсектицид „Люкс", з.п., з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні,судом встановлено, що згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, серед інших, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Стаття 35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" встановлює способи захисту прав, зокрема визначає, що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. При цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №39 від 28 січня 2010 року в частині державної реєстрації препарату інсектицид «Люкс»,з.п.; в частині внесення препарату інсектицид „Люкс",з.п. до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів; зобов'язання Міністерства екології і природних ресурсів України виключити інсектицид „Люкс", з.п., з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів: зобов'язати Міністерство екології і природних ресурсів України виключити інсектицид „Люкс", з.п., з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
Стаття 464 ЦК України встановлює, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід є: 1) право на використання винаходу; 2) виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст.28 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу визнається, в тому числі: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, зокрема через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.
Статтею 178 Цивільного кодексу України передбачено умови оборотоздатності об'єктів цивільних прав. Зокрема, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Одним із випадків обмеження об'єктів цивільних прав в обороті є законодавчо встановлений обов'язок державної реєстрації такого об'єкту.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про пестициди і агрохімікати" від 2 березня 1995 року з наступними змінами, пестицидами є токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям. Препарат „Люкс", з.п. є інсектицидом - хімічним препаратом для захисту рослин від шкідливих комах, тому розглядається як пестицид в розумінні ст.1 Закону України „Про пестициди і агрохімікати", відповідно, використання і обіг цього препарату підпадає під спеціальні вимоги, встановлені цим законом.
Частиною 2 статті 4 Закону України „Про пестициди і агрохімікати" забороняється ввезення на митну територію України (крім дослідницьких партій, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень), виробництво (крім виробництва для експорту та виробництва дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань), торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації. Аналогічна заборона встановлена Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин), затвердженими спільним наказом Держкомпідприємництва та Мінагрополітики від 01.02.2006 р. №9/30 (далі -Ліцензійні умови). Згідно з положеннями п. 2.1 та 2.2 Ліцензійних умов забороняється провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) до їх державної реєстрації.
Отже, використання в цивільному обороті пестицидів на території України можливе лише після проведення їх державної реєстрації. Державна реєстрація пестицидів виступає тим юридичним фактом, який вводить їх у цивільний оборот на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України „Про пестициди і агрохімікати" державна реєстрація пестицидів і агрохімікатів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони тавколишнього природного середовища в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1996 р. № 295 "Про затвердження Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні" встановлено, що спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який здійснює державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
Відповідно до пп. 20 п. 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1524, державна реєстрація пестицидів та агрохімікатів - один із видів діяльності Міністерства.
Судом встановлено, що наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №39 від 28 січня 2010 року є рішенням відповідача, яким препарат «Люкс»вводиться у цивільний оборот на території України. Тобто всі подальші незаконні дії третьої особи з використання препарату „Люкс", з.п., стали можливими саме внаслідок державної реєстрації цього препарату відповідачем. При цьому, факт незаконного використання третьою особою запатентованого винаходу без дозволу позивача, зокрема, факти незаконного використання третьою особою препарату „Люкс", з.п., що містить запатентовану позивачем хімічну сполуку, встановлені рішенням суду у справі № 20/173.
Відповідно до ст.34 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені ст.28 цього закону вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено.
Як зазначалося, відповідно до ч.3 ст.418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним; ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності або обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Закріплений у ч.3 ст.418 ЦК України обов'язок не допускати порушень прав інтелектуальної власності носить загальний характер і поширюється на усіх суб'єктів правовідносин, включаючи органи державної влади незалежно від предмету їх компетенції.
Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту прав є саме визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.
В силу ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Ст. 20 ГК України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
Суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах з використання об'єктів інтелектуальної власності відповідач 1 не здійснював владних управлінських функцій щодо позивачів, тому не має ознак суб'єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду зазначеного спору в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В рішенні Конституційного Суду, від 02.11.2004, № 15-рп/2004 зазначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Законом України від 10.04.2008 N 250-УІ ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - Протокол), підписаний у м. Женеві 05.02.2008.
Згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 23.04.2008 N 72/13-612/1-1066 "Щодо набрання чинності Протоколом про вступ України до СОТ" Генеральним директором СОТ 16 травня 2008 року визначено датою набрання Протоколом чинності та відповідно набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі.
З набранням чинності Протоколом Україна приєдналася до Марракеської Угоди иро заснування Світової організації торгівлі, невід'ємними частинами якої є угоди та пов'язані з ними правові документи, включені до її додатків. Однією з таких угод є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).
Статтею 41 Угоди ТРІПС передбачено, що члени Угоди повинні гарантувати, що примусові процедури, як визначено в цій частині, що їхнє законодавство передбачає, що дозволяють ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, що підлягають під цю Угоду, зокрема швидкі заходи, спрямовані на недопущення порушень, та заходи, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти їх зловживання.
Такий спосіб захисту порушеного права як вжиття заходів, що стримують від більших порушень, передбачений в Угоді ТРІПС, відповідає нормам чинного законодавства України.
Так, відповідно до ч.5 ст.28 Закону України „Про захист права на винаходи і користні моделі" патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу,за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №39 від 28 січня 2010 року в частині державної реєстрації препарату інсектицид «Люкс»,з.п.; в частині внесення препарату інсектицид „Люкс",з.п. до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів; зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України виключити інсектицид „Люкс", з.п., з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів; зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України виключити інсектицид „Люкс", з.п., з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для задоволення позовних вимог є саме порушення прав інтелектуальної власності позивача, що охороняються патентом України на винахід № 27285. Судом враховано, що оскільки відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як передбачено ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. “Про державне мито” від сплати державного мита звільняються позивачі - за позовами, що випливають з права, зокрема, на винаходи.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
З огляду на задоволення позову у повному обсязі витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 66, 82 -85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №39 від 28 січня 2010 року в частині державної реєстрації препарату інсектицид «Люкс»,з.п.; в частині внесення препарату інсектицид „Люкс",з.п. до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.
3. Зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код 00013735) виключити інсектицид „Люкс", з.п., з Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів.
4. Зобов'язати Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код 00013735) виключити інсектицид „Люкс", з.п., з Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
5. Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код 00013735) на користь Nippon Soda Co., Ltd (Ніппон Сода Ко., Лтд) (Шін-Охтемачі Білдинг, 2-1, 2-Охтемачі, Чійода-ку, Токіо, 100-8165, Японія) 236,00 (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35, ідентифікаційний код 00013735) в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн.)державного мита.
7. Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання повного рішення 23.09.2011 року