ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/32021.09.11
За позовом Приватного підприємства "Всесвіт Ко"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундуклеївський"
про стягнення заборгованості
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача ОСОБА_1 -дов. № 71 від 20.09.2011 р.
від відповідача не з'явився
В судовому засіданні 21.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :
Приватне підприємство "Всесвіт Ко" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундуклеївський" про стягнення заборгованості в розмірі 6 192,06 грн.
Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем внаслідок неповної оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару за Договором № 906_к_10 від 01.112009 року.
Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.
Відповідно до положень ст. ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
01.11.2009 року між Приватним підприємством "Всесвіт Ко" (надалі -позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундуклеївський" (надалі -відповідач, покупець) було укладено договір № 906_к_10 від 01.112009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товар у кількості та асортименті, замовленому покупцем, а покупець оплатити його та прийняти.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем 17.05.2011 року було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 6 936,34 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № КМа0001008 від 17.05.2011 року (належним чином засвідчена накладна долучена до матеріалів справи).
Розділом 3 Договору сторони погодили порядок та строки розрахунків, згідно якого відпуск товару проводиться з умовою сплати протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем згідно видаткових накладних постачальника платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.
Проте, в порушення умов Договору, та чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, оплати поставленого позивачем товару на суму 6 936,34 грн. не здійснив.
18.07.2011 року відповідачем було повернуто товар на загальну суму 988,87 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи накладною на повернення № 000001156 від 18.07.2011 року.
Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5 947,44 грн.
Зважаючи на викладене позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення заборгованості.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі грн. суд вважає належним чином доведеним, документально підтвердженим і відповідачем не спростований, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 947,44 грн. суми основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених договором зобов'язань, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 204,95 грн. пені та 39,67 грн. 3% річних.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.1 Договору, сторони передбачили, що в разі прострочення термінів оплати, покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від суми простроченої оплати.
Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку що вимоги позивача в частині стягнення 204,95 грн. пені та 39,67 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі: 202,01 грн. пені та 39,10 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Отже, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 5 947,44 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 204,95 грн. пені та 39,67 грн. підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 202,01 грн. пені та 39,10 грн. 3% річних.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундуклеївський" (03148, м. Київ, вул.. Г.Юри, 9, кв. 414, код ЄДРПОУ 35081963) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь Приватного підприємства "Всесвіт Ко" (03049, м. Київ, вул.. Курська, 10, 11; 02660, м. Київ, вул.. Пухівська, 1А, код ЄДРПОУ 34453618) 5 947 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім),44 грн. основного боргу, 202 (двісті дві),01 грн. пені, 39 (тридцять дев'ять),10 грн. 3% річних, 101 (сто одна),94 грн. витрат по сплаті державного мита, 235 (двісті тридцять п'ять),86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 26.09.2011