ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28 вересня 2011 р.
Справа № 5010/1903/2011-Б-24/49
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання Тлумацького об'єднання промислових підприємств (ідентифікаційний код 01753374) банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
УПФУ в Тлумацькому районі Івано-Франківської області у своїй заяві, як видно із її змісту, зазначає, що за даним боржником рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 4 155 грн 11 коп., у зв'язку з чим просить суд порушити справу про банкрутство Тлумацького об'єднання промислових підприємств в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до положень абзацу 3 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). В абзаці 7 цієї статті передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.
Згідно викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положень, справа про банкрутство порушується господарським судом якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В свою чергу, ст. 52 цього Закону, передбачає певні особливості банкрутства відсутнього боржника, зокрема, що кредитор може ініціювати порушення справи про банкрутство незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Разом з тим, указана норма не містить жодного виключення щодо безспірності таких вимог кредитора.
Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Як встановлено ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Згідно положень статей 1, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у заяві кредитора про порушення справи про банкрутство повинні бути зазначені розмір вимог кредитора до боржника, обставини, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, докази обґрунтованості вимог кредитора й інші обставини, на яких ґрунтується заява; тобто з урахуванням положень ст. 52 цього Закону, у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. При цьому, усі наведені обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними й належними доказами.
Крім того, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Викладені положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ініціюючий кредитор при подачі заяви залишив без уваги.
Зокрема, у заяві УПФУ в Тлумацькому районі відсутні посилання на відповідні докази, які б підтверджували безспірність всіх кредиторських вимог до боржника, про які йде мова в цій заяві, на загальну суму 4 155 грн 11 коп., а також докази вжиття відповідних заходів до отримання цієї заборгованості в установленому законодавством порядку.
Що ж стосується викладених у заяві доводів ініціюючого кредитора про наявність підстав для визнання Тлумацького об'єднання промислових підприємств банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід зазначити наступне.
Згідно положень ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відомості про відсутність юридичної особи за її місцем реєстрації повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації.
При цьому, необхідно враховувати, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться у стані формування. У зв'язку з цим інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрованих до 01 липня 2004 р. та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.
Таким чином, викладені у заяві ініціюючого кредитора твердження про відсутність підприємницької діяльності боржника і не подання ним податкової звітності до органу державної податкової служби з посиланням на листи ДПІ в Тлумацькому районі № 8 від 16 лютого 2011 р. і № 2047/10 від 13 липня 2011 р. не можуть бути належними доказами відсутності боржника у тому числі з урахуванням наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Так, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, згідно п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", здійснюють державні податкові інспекції в районах. Отже, виходячи із змісту вимог статей 11, 111 цього ж Закону, встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, податкових декларацій відноситься до компетенції органів державної податкової служби. Відповідно ж, УПФУ в Тлумацькому районі такими повноваженнями не наділено, а тому не може стверджувати про зазначені обставини.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів листом з описом вкладення. Копії позовної заяви та доданих до неї документів повинні надсилатися позивачем до моменту подання позовної заяви до суду, виходячи з того, що відповідно до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Перевіривши матеріали, які надійшли разом із заявою УПФУ в Тлумацькому районі, суд установив, що серед них наявний фіскальний чек від 21 вересня 2011 р. про направлення з відділення Укрпошти в м. Тлумач рекомендованого листа на ім'я - ТЛУМ ОБЕДНАННЯ ПРОМ. В своїй заяві УПФУ в Тлумацькому районі зазначило, що цей фіскальний чек є доказом направлення копії заяви боржнику з доданими до неї документами. Однак, зазначене суперечить згаданим вище вимогам ч. 1 ст. 56 ГПК України.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що подану УПФУ в Тлумацькому районі Івано-Франківської області заяву про порушення справи про банкрутство Тлумацького об'єднання промислових підприємств в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід повернути без розгляду згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Керуючись статтями 1, 5, 6, 7, 9 і 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтею 86 ГПК України, суд
заяву управління Пенсійного фонду України в Тлумацькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство Тлумацького об'єднання промислових підприємств в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і додані до неї документи - повернути без розгляду.
Суддя І. В. Ткаченко
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ 28.09.11
< ДОВІДКА - Перелік ухвал у позовному провадженні > ч. 1 ст. 9 ст. 86