29.09.11р.Справа № 8/5005/11712/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майра", (м. Харків)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малбі Беверідж", (м. Черкаси)
2) Приватного підприємства "Агентство "Малбі", (м. Дніпропетровськ)
про стягнення 2 099,08 грн заборгованості за договором поставки № 2411 від 01.09.2010 року
та
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Малбі Беверідж", (м. Черкаси)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Майра", (м. Харків)
2) Приватного підприємства "Агентство "Малбі", (м. Дніпропетровськ)
про визнання договору постачання № 2411 від 01.09.2010р. недійсним
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 12.09.11р.)
від відповідача 1: ОСОБА_2 - представник (дов. б/№ від 08.029.11р.)
від відповідача 2: ОСОБА_3 - представник (дов. б/№ від 01.01.11р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Майра" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малбі Беверідж" (далі-відповідач 1) та до Приватного підприємства "Агентство "Малбі" про стягнення 2 099,08 грн. заборгованості за договором поставки № 2411 від 01.09.2010 року.
Сума позову складається з суми пені у розмірі 2 099,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
01.09.10р. між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання № 2411 від 01.09.10р. за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач повинен був прийняти і оплатити його. Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а відповідач порушив умови договору, оплата товару проводилась з порушенням строків, у зв'язку із чим, згідно договору, за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми поставленого товару.
27.09.11р. від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій вважає, що нарахування пені є безпідставним та необґрунтованим.
Від відповідача - 1 надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просить визнати договір постачання № 2411 від 01.09.10р. недійсним та відмовити сплату пені за первісним позовом.
У зустрічному позові відповідач зазначає, що дійсно, 01.09.10р. між ними був
укладений договір постачання, проте вважає, що договір має бути визнано недійсним на підставі того, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов зазначеного договору, а саме у договорі не було погоджено вичерпного переліку по найменуванню та кількості товару, а найголовніше не була зазначена ціна товару, строки та умови доставки.
Ухвалою суду від 20.09.11р. вказаний зустрічний позов прийнято до розгляду сумісно з первісним позовом.
Позивачем подано відзив на зустрічний позов, в якому він просить суд у задоволенні зустрічного позову відмовити, а первісний позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача, відповідача - 1 та відповідача - 2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.09.2010р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір постачання № 2411 від 01.09.10р. (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених в договорі.
Згідно п.п. 1.5, 2.1, 2.2 договору, перехід права власності до покупця здійснюється в момент передачі товару податковими та товарно-транспортними накладними. Ціна на товар, визначається зі згодою сторін на кожну партію товару окремо та зазначається у відповідних документах. Загальна сума договору визначається загальною сумою поставок товару.
Відповідно п. 4.3 договору, покупець розраховується за товар по наявності товару протягом одного банківського дня з дати поставки товару.
Позивач свої зобов'язання з поставки товару виконав належним чином, що підтверджується актами, податковими накладними та товаро-транспортними накладними (а.с. 20-67).
Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 13.09.11р., відповідач здійснював платежі на користь позивача, з 01.07.10р. по 31.12.10р. заборгованість за актом звірки відсутня, але відповідач порушив умови договору постачання, оплата товару проводилась з порушенням строків оплати (а.с. 3, 4).
Відповідно п. 7.2 договору, прострочення сплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленого товару за кожний день прострочки.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми пені у розмірі 2 099,08 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
01.09.10р. між відповідачем - 2, як поручителем, та позивачем, як постачальником, та відповідачем - 1, як покупцем, було укладено договір поруки № 1(далі-договір), в якому у відповідності із дійсним договором поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед постачальником за виконання обов'язків за відповідача - 1 по договору поставки № 2411 від 01.09.10р. підписаним між постачальником та покупцем (далі-основний договір).
Відповідно п. 3.1 договору, поручитель відповідає перед постачальником за виконання покупця зобов'язань за основним договором, за несвоєчасну оплату покупцем грошових коштів, за поставлений товар, відповідно первинним документам , в строки передбачені основного договору, а також за відшкодування постачальнику збитків та сплату відповідних штрафних санкцій за основним договором.
Згідно п. 6.1. договору, поручитель та покупець несуть солідарну відповідальність перед постачальником за виконання відповідальності за основним договором.
У відповідності до п. 7.1. договору, основний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту припинення дій основного договору.
Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач направив вимогу № 17 від 24.12.10р. про сплату пені як до відповідача - 1 так і до відповідача - 2.
На підставі п. 2.4. договору, строк виконання обов'язків, забезпеченого основним договором - 7 днів з моменту отримання вимогою постачальника. Проте жоден з відповідачів штрафну санкцію так і не сплатив.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Малбі Беверідж" (відповідач - 1) із вищезазначеним позовом не погоджується, в порядку ст. 60 ГПК України, 19.09.11р. пред'являє зустрічний позов про визнання договору постачання № 2411 від 01.09.10р. недійсним та просить суд відмовити сплату пені за первісним позовом.
28.09.11р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Майра" (позивач), подає до господарського суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечує з наступних підстав:
Відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право надіслати господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.
На думку відповідача - 1, договір постачання № 2411 від 01.09.10р. укладений між ТОВ «Малбі Беверідж»та ТОВ «Майра»(в подальшому - договір), не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам ст. 180 ГК України, а саме:
4.2 господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
4.3 встановлено, що при укладенні договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
4.4 умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України «Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину», а саме ч. 5 - «правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним».
Відповідач -1 вважає, що договір має бути визнано недійсним на тій підставі, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов зазначеного договору, а саме умови про предмет договору. У договорі не було погоджено вичерпного переліку по найменуванню та кількості товару, а найголовніше не була зазначена ціна товару, строки та умови доставки.
Позивач з цим не погоджується з наступного:
Відповідно до п. 1.1. Договору постачання № 2411 від 01.09.10р. «Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця цукор - в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити Товар, в строки та на умовах, передбачених в даному Договорі, в кількості зазначеній в заявці Покупця».
Сторони в Договорі чітко визначили товар - цукор.
Відповідно до п. 1.8 договору «Кількість товару, вартість кожної партії Товару зазначається в накладній, що є невід'ємною частиною даного Договору і має силу Специфікації до даного Договору, що складається Постачальником на підставі заявки Замовника».
Сторони зазначили, що кількість товару та ціна кожної партії буде погоджуватись у відповідних накладних, що й було зроблено.
Протягом вересня - грудня 2010 року позивачом передано відповідачу товар на загальну суму 27433000,00 грн., це підтверджується відповідними видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Такі правові наслідки настали - договір було виконано зі сторони позивача в повному обсязі: товар поставлено.
Посилання відповідача -1 на те, що договір підписано директором, без необхідного обсягу цивільної дієздатності (не було отримано згоду Загальних зборів засновників), є необґрунтованим.
Частиною 3 ст. 203 визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
При цьому, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідач -1 згідно договору постачання укладеного від імені товариства директором Крупкою В.І. підтверджується 15 видатковими накладними та банківськими виписками про здійснення оплати (містяться в матеріалах справи).
Крім того, відповідно до п. 3 ст. 92 ЦК України «Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не мають юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Як видно з договору постачання № 2411від 01.09.10р., підпис посадової особи на договорі скріплений печаткою підприємства ТОВ "Малбі Беверідж", в Статуті підприємства не має обмежень щодо діяльності директора, а відтак ТОВ "Майра" не мало підстав для перевірки повноважень особи, що підписала відповідний документ. Про існування такого суто внутрішнього документу як Протоколу Загальних зборів засновників від 02.08.10р. № 01/08 ТОВ "Майра" не знало та не могло ніяк дізнатись, крім як від самого директора ТОВ "Малбі Беверідж", який цей факт приховав. Тому посилання на те, що директор діяв з перевищенням повноважень є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 2 099, 08 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Спірні правовідносини сторін регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.
Згідно ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, за ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пені в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Отже, господарським судом встановлено правомірність нарахування позивачем пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання на підставі п. 7.2. договору.
Викладене є підставою для задоволення первісного позову щодо стягнення пені у сумі 2 099,08 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Обставини, викладені відповідачем у його зустрічному позові спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача -1.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 553, 554, 599, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Первісний позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малбі Беверідж" (18030, м. Черкаси, вул. Пацаєва, 2/1; код ЄДРПОУ 36492837) та Приватного підприємства "Малбі" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 12; р/р 26007001301869 в ДФ ЗАТ "ОТП Банк"МФО 307071, код 20205603 ІПН 202056004623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майра" (61003, м. Харків, пров. Кузнєчний, 1; код ЄДРПОУ 36817495) - 2 099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 08 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін