"28" вересня 2011 р.
Справа № 01/68-64
за позовом приватного підприємства "Лада-2000"
до Луцької міської ради,
третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, підприємця ОСОБА_3, Управління земельних ресурсів Луцької міської ради
про зобов'язання передати у власність земельну ділянку площею 0,0645 га
Суддя: Якушева І.О.,
при секретарі Мороз Д.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. - адвокат (дов. від 20.12.2010р.)
від відповідача: ОСОБА_2. -юрист (дов. № 1.1-8/4812 від 15.11.2010р.)
від третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: підприємця ОСОБА_3. - ОСОБА_4. - адвокат ( дов. №1697 від 4.08.2008р.)
від Управління земельних ресурсів Луцької міської ради: н/з
Суть спору: позивач в позовній заяві на підставі ст.ст.202, 626, 638, 655 Цивільного кодексу України просив зобов'язати Луцьку міську раду виконати договірні зобов'язання, передати у власність земельну ділянку площею 0,0643 га.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на підставі договору від 10.07.2001р. купив у ЗАТ «Рівнеавтошляхбуд»нерухоме та інше майно по вул. Тарасова, 32 у м.Луцьку: приміщення головного корпусу РММ, приміщення гаража, двохповерховий будинок контори, приміщення складу ПММ, приміщення гаража для проведення ремонтів, зовнішній водопровід, огорожу, вагончик-будинок, мийку-естакаду, пожежну водойму, приміщення туалету, приміщення прохідної.
14.10.2003р. Луцькою міською радою було прийнято рішення №12/32.15. про продаж у власність ПП «Лада-2000»земельної ділянки по вул. Тарасова, 32 у м. Луцьку площею 1,2372 га для обслуговування адміністративних та складських приміщень
25.11.2003р. між ПП «Лада-2000»і Луцькою міською радою було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого Луцька міська рада продала, а ПП «Лада-2000»купило земельну ділянку площею 12372 кв.м. (1,2372 га) по вул. Тарасова, 32 у м. Луцьку для обслуговування адміністративних та складських приміщень.
Позивач зазначає, що він розрахувався за земельну ділянку, на підтвердження чого подає копії платіжних доручень №54 від 01.03.2004р., №55 від 05.03.2004р., №63 від 18.03.2004р.
Проте, як стверджує позивач, Державний акт на право власності на земельну ділянку видано Управлінням земельних ресурсів 18.11.2004р. лише на земельну ділянку площею 1,1727 га.
Відповідач у відзиві №246/01-08 від 25.06.2008р. (а.с.38-40), представник відповідача в судовому засіданні позову не визнали, посилаючись на таке:
- у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, що передбачено ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України.
Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування є суб'єктами права власності на землі територіальних громад, що належать до комунальної власності.
Законним розпорядником земель територіальних громад є орган місцевого самоврядування, тобто Луцька міська рада, яка в свою чергу, відповідно до ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" серед інших має виключні повноваження щодо регулювання земельних відносин.
Із матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що дійсно існують розбіжності по розмірах наданої ділянки. У державному акті на право власності на земельну ділянку ПП «Лада - 2000»і акті про встановлення меж земельної ділянки в натурі - 1,1727 га, а в рішенні Луцької міської ради № 12/32.15 від 14.10.2003 року та інших наявних у справі матеріалах - 1,2372 га. Крім того на акті про встановлення меж земельної ділянки в натурі стоїть печатка ПП «Лада - 2000», а також особистий підпис власника, що може свідчити лише про ознайомлення з текстом даного документу та погодження даних, внесених землевпорядною організацією.
Згідно з п. 2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.
На підставі викладеного відповідач з врахуванням уточнення в судовому засіданні просив залучити до участі у розгляді справи третіми особами на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ТзОВ «Маестрія Україна»- яким вносились дані в акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі та Державний акт на право власності на земельну ділянку ПП «Лада - 2000», а також Управління земельних ресурсів Луцької міської ради для дачі пояснень по даному питанню.
Клопотання про залучення ТзОВ «Маестрія Україна»третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом було відхилено та ухвалено викликати працівника ТзОВ «Маестрія Україна»в судове засідання для дачі пояснень на підставі ст.30 ГПК України (ухвали від 09.07.2008р., 20.08.2008р.)
Оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.11.2004р. видавався за підписом голови Луцької міської ради і начальника Луцького міського управління земельних ресурсів, то судом з метою з'ясування розбіжностей в документах щодо розміру земельної ділянки, проданої у власність ПП «Лада - 2000», ухвалено (ухвала від 09.07.2008р.) третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучити на підставі ст.27 ГПК України Управління земельних ресурсів Луцької міської ради.
03.07.2008р. до суду надійшла заява підприємця ОСОБА_3., в якій підприємець просив залучити його третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. На обґрунтування заяви посилався на те, що на земельній ділянці, яку ПП "Лада 2000" просить передати у власність, знаходиться мийка естакади площею 28,6 кв.м. та естакада площею 28,6 кв.м., збудовані ним самовільно. Зазначав, що справа про визнання права власності на самочинне будівництво розглядається господарським судом Волинської області. Вказує, що визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0643 га за ПП "Лада 2000" призведе до порушення його прав на естакаду площею 28,6 кв.м. та на естакаду площею 28,6 кв.м.
Господарським судом на підставі ст.27 ГПК України ухвалою суду від 09.07.2008р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, підприємця ОСОБА_3.
Підприємець ОСОБА_3. у відзиві від 04.09.2008р. (а.с.61) вважає позов ПП «Лада 2000»до Луцької міської ради необгрунтованим, просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на таке:
- в позові стверджується, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 5.11.2003р. позивач повністю виконав умови договору, вніс за платіжними дорученнями №№54, 55, 63 кошти за придбання земельної ділянки. Наведена обставина не відповідає дійсності, скільки пунктами 2.1 та 2.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2003р. визначено, що вартість земельної ділянки, за яку здійснюється продаж, становить 122 365грн. Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунок за придбану ділянку здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку на рахунок покупця до 25.01.2004р.
З платіжних доручень №№54, 55, 63 видно, що позивач за земельну ділянку сплатив не 122 365грн., а 115 985грн. З наведеного вбачається, що позивач не виконав своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2003р. по оплаті вартості землі.
- з акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 18.11.2004р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.11.2004р. видно, що позивач отримав і оформив право власності на земельну ділянку площею 1,1727га. Згідно зі ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актами. Статтею 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно у власність другій стороні покупцеві, а покупець приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму. Згідно зі ст.689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Позивач прийняв у власність земельну ділянку площею 1,1727га., оформив правовстановлюючий документ - Державний акт на право власності на земельну ділянку від 8.11.2004р., що свідчить про виконання ним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 5.11.2003р. частково з власної ініціативи.
- згідно зі ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості товару у строк, встановлений договором бо актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем такого обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 18.11.2004р. і Державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.11.2004р. позивач повідомлений про площу земельної ділянки 1,1727га., він не заявляв претензій до відповідача на протязі майже 4-ох років і не має права ставити питання про порушення умов договору купівлі продажу земельної ділянки від 25.11.2003р.; позивач стверджує, що на земельній ділянці, яка ним не була отримана у власність, знаходяться об'єкти нерухомого майна, придбані ним на підставі рішення Луцької міської ради №426. Наведене твердження необґрунтоване, оскільки згідно з Переліком право встановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухо мого майна, що є додатком №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, є не рішення органів місцевого самоврядування, а договори купівлі-продажу. Згідно з п.1.1 договору купівлі-продажу №02-07/2001 позивач при дбав у ЗАТ «Рівнешляхбуд»мийку-естакади 1 (одну). Разом з цим, позивач не виконав умов договору №02-07/2001 в частині купівлі вказаного об'єкта нерухомості, оскільки у відповідно сті до ст.182 ЦК України не зареєстрував мийку-естакади у Волинському ОБТІ і на час розгля ду даної справи немає належного правовстановлюючого документу на мийку-естакади.
Ухвалами суду від 04.09.2008р., від 16.02.2011р., 22.06.2011р. провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинялось.
Відповідач -Луцька міська рада в поясненнях №439/01-11 від 29.08.2011р. просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:
- згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи приватному підприємству «Лада-2000»видано державний акт від 18 листопада 2004 у відповідності до заяви позивача від 22 березня 2004 року.
Таким чином, трьохрічний строк позовної давності сплинув ще у 2007 році. Поважності причин пропуску зазначеного терміну приватним підприємством «Лада-2000»не наводиться.
Тому слід застосувати строки позовної давності до позовних вимог приватного підприємства «Лада-2000»та відмовити у задоволенні позову.
Приватному підприємству «Лада-2000»Луцькою міською радою надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для обслуговування адміністративних та складських приміщень по вул. Тарасова, 32 у м. Луцьку площею 1,237 га.
В подальшому на підставі рішення Луцької міської ради від 14.10.2003 № 12/32.15 «Про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємству «Лада-2000»для обслуговування адміністративних та складських приміщень»було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Відповідно до п. 7 ст. 128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Таким чином, для оформлення свого права власності приватне підприємство «Лада-2000» звернулося до Луцького міського управління земельних ресурсів з клопотанням про видачу технічного завдання на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по вул. Тарасова, 32 у місті Луцьку. Варто зазначити, що саме у клопотанні приватного підприємства «Лада-2000»вказувалась загальна площа земельної ділянки 1,1727га.
Крім того, оскільки у відповідності до норм ст. 128 Земельного кодексу України підставою для видачі державного акта на право власності є документ про оплату вартості придбаної земельної ділянки, приватним підприємством «Лада-2000» було надано платіжні доручення № 54 від 01.03.2004 p., № 55 від 05.03.2004 p., № 63 від 18.03.2004 р. на загальну суму 115 985 грн., що в свою чергу не відповідає ціні договору купівлі-продажу від 25.11.2003 p..
Отже, на підставі клопотання приватного підприємства «Лада-2000»та у відповідності до технічного завдання, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку приватному підприємству «Лада-2000»для обслуговування адміністративних та складських приміщень по вул. Тарасова, 32 у м. Луцьку розроблялась та погоджувалась на загальну площу земельної ділянки 1,1727 га.
Заслуговує на увагу і той факт, що зменшення розміру земельної ділянки приватного підприємства «Лада-2000»відбувалась внаслідок передачі частини земельної ділянку у приватну власність гр. Пархомея Володимира Анатолійовича, який в свою чергу є директором приватного підприємства «Лада-2000».
Представник позивача в судовому засіданні 01.09.2011р. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить зобов'язати Луцьку міську раду виконати умови договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2003р. щодо передачі у власність приватному підприємству «Лада 2000»земельної ділянки площею 0,0645 га за адресою м. Луцьк, вул. Тарасова, 32.
Представники відповідача, третіх осіб не заперечують проти заяви про уточнення позовних вимог.
У зв'язку із уточненням розміру площі земельної ділянки, щодо якої заявлено вимогу про передачу, судом прийнято заяву представника позивача від 01.09.2011р. про уточнення позовних вимог.
Управління земельних ресурсів Луцької міської ради в письмових поясненнях від 14.09.2011р. посилається на таке:
- приватному підприємству „Лада-2000" Луцькою міською радою було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для обслуговування адміністративних та складських приміщень за адресою: м. Луцьк, вул.Тарасова,32 площею 1,237 га.
На підставі рішення Луцької міської ради від 14.10.2003 року за №12/32.15 „Про продаж земельної ділянки у власність приватному підприємству „Лада-2000" для обслуговування адміністративних та складських приміщень" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2003 року (ВАР №534403). Відповідно до п 2.2 договору купівлі-продажу продаж земельної ділянки вчинено за 122 365 гривень, п 2.3 розрахунки за придбану земельну ділянку здійснюється покупцем (ПП„Лада-2000") шляхом безготівкового перерахування на рахунок продавця (Луцька міська рада) - до 25.01.2004 року.
У відповідності до із п.7 ст. 128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.
Згідно із ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приватне підприємство „Лада-2000" ( далі ПП„Лада-2000" ) звернулось до Луцького міського управління земельних ресурсів з клопотанням про видачу технічного завдання на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку за адресою: м. Луцьк, вул.Тарасова,32, вказувалась площа земельної ділянки -1,1727 га.
Оскільки у відповідності до чинного законодавства ( ст. 128 Земельного кодексу України) підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку є документ про оплату вартості придбаної земельної ділянки, ПП„Лада-2000" було надано платіжні доручення № 54 від 01.03.2004 року, № 55 від 05.04.2004 року, № 63 від 18.03.2004 року на загальну суму 115 985 грн.
Зменшення розміру площі земельної ділянки з 1,237 га до 1,1727 га відбулось шляхом передачі частини земельної ділянки гр.Пархомею Володимиру Анатолійовичу ( є директором ПП„Лада-2000"), земельні ділянки на вул.Тарасова,32 та на вул.Володимирській,45 є суміжними.
Рішенням Луцької міської ради від 29.12.2003 року за № 14/14.1 „Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд та ведення садівництва" передано гр. Пархомею Володимиру Анатолійовичу безоплатно у власність земельну ділянку площею 1027 га для ведення садівництва на вул.Володимирській,45 ( державний акт - зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 5279, серія ВЛ№ 097937 від 14.09.2004 року).
Рішенням Луцької міської ради від 10.10.2003 року за № 12/15 „Про передачу у власність громадянам міста земельних ділянок для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд та ведення садівництва" передано гр. Пархомею Володимиру Анатолійовичу безоплатно у власність земельну ділянку площею 1000 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на вул.Володимирській,45 ( державний акт - зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 5280, серія ВЛ№ 097936 від 14.09.2004р.
Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2011р. заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення факту належності підпису на заяві ПП «Лада»від 22.03.2004 року про надання завдання на виготовлення документації з видачею Державного акта на право власності земельної ділянки по вулиці Тарасова, 32, площею 11727,3 кв.м. для обслуговування адміністративних та складських приміщень Пархомею В.А.
Предметом судового розгляду у справі №01/68-64 є зобов'язання відповідача передати позивачу земельну ділянку площею 0,0645 га.
Оскільки доказів на підтвердження незаконності видачі Державного акта на право власності на землю площею 1,1727 га, доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.11.2003р., на підставі якого видано Державний акт, не подано, сам факт видачі Державного акта позивачем не заперечується, судом відхилено клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення факту належності підпису директора ПП «Лада» на заяві від 22.03.2004 року, в якій він просив видати технічне завдання на виготовлення документації з видачею Державного акта на право власності земельної ділянки.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління земельних ресурсів Луцької міської ради в судове засідання 28.09.2011р. не з'явився.
Враховуючи те, що його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника Управління земельних ресурсів Луцької міської ради, зважаючи на те, що Управління земельних ресурсів Луцької міської ради належним чином було повідомлено про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами, наданими Управлінням поясненнями згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення Управління земельних ресурсів Луцької міської ради про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду уповноважений представник отримав 08.09.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, господарський суд
статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи з матеріалів справи, таким днем є дата видачі ПП «Лада-2000»Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №9059527 (а.с.27) -18.11.2004 року, згідно з яким ПП «Лада-2000»є власником земельної ділянки площею 1,1727 га.
Крім цього, дата видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку збігається із складенням акту про установлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПП «Лада»(а.с.26).
За змістом цього акту ПП «Лада-2000»перенесено в натурі земельну ділянку площею 1,1727 га. Акт зі сторони замовника -ПП «Лада-2000»підписано його директором В.Пархомей. В акті відмічено про те, що заперечень та непорозумінь під час встановлення меж земельної ділянки в натурі не виникло.
Як вбачається з вхідної дати, позовна заява ПП «Лада-2000»надійшла до господарського суду Волинської області 14.05.2008 року, тобто після закінчення трирічного терміну.
Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно із ч.4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності.
Таким чином, як вбачається з позовної заяви та заяви про застосування строків позовної давності, позивачем пропущено строк, в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Обґрунтованого клопотання про поновлення строків позовної давності позивачем не подано, тому суд вважає заяву відповідача про застосування строків позовної давності обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Заперечення позивача про те, що він не пропустив строків позовної давності, судом до уваги не приймаються як необґрунтовані, оскільки відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводів відповідача позивач належними та допустимими доказами не спростував.
Про те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,1727 га було видано ПП «Лада-2000»18.11.2004 року вказано і самим позивачем в позовній заяві. Доказів зворотнього не подано.
Отже, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що у зв'язку з пропуском строку позовної давності вимоги позивача про зобов'язання відповідача передати у власність земельну ділянку площею 0,0645 га задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.257, 261, 267, 526 Цивільного кодексу України, ст..ст.44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в позові відмовити.
Суддя І. О. Якушева
Повний текст рішення
складено та підписано
03.10.11