79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.07.08 Справа № 9/95
Господарський суд Львівської області у складі суддя Данко Л.С.,
При секретарі Козак І.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Прокурора Шевченківського району міста Львова, м. Львів, в інтересах держави в особі Позивача: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Львів,
До відповідача: Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод», м. Львів,
Про стягнення 43054, 53 грн. заборгованості за спожитий природний газ.
За участю представників:
Від прокурора: Несторенко А.А. посвідчення № 55,
Від позивача: Працьовита С.М., довіреність у справі - п/к,
Від відповідача: не прибув.
Представникам роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.22 ГПК України та право відводу судді ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено.
Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Шевченківського району міста Львова, м. Львів, в інтересах держави в особі Позивача: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, в особі Львівської філії Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Львів, до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод», м. Львів, про стягнення 43054, 53 грн. заборгованості за спожитий природний газ.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 06.05.08р. розгляд справи було відкладено (через неприбуття в судове засідання представника відповідача).
Представник прокуратури позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить позов задовільнити.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не представив, повноважного представника в судове засідання, повторно, не направив, не зважаючи на те, що був належним чином 14.04.08р. повідомлений рекомендованою кореспонденцією № 2877980, про день час та місце розгляду справи, повторно, шляхом розсилання ухвали суду від 06.05.08р. в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГС України від 10.12.02р. № 75 -рекомендованою кореспонденцією.
Справа розглядається за правилами передбаченими статтею 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО:
Позов заявлено прокуратурою Шевченківського району м. Львова відповідно до ст.121 Конституції України, п.6 ч.2 ст.20 Закону України "Про прокуратуру", ч.2 ст.2 ГПК України з метою захисту інтересів держави, які, в даному випадку, полягають в тому, що Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" створена для забезпечення потреб споживачів України в природному газі та перебуває у виключно державній власності.
Незадовільний стан розрахунків відповідача за поставлений йому позивачем природний газ завдає матеріальної шкоди державі, унеможливлюючи належні розрахунки ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з країнами - постачальниками газу, що є підставою для стягнення ними штрафних санкцій за неоплачений імпортований природний газ та в подальшому може призвести до обмеження чи припинення поставок газу в Україну, негативні наслідки чого є очевидними.
26.12.2005 року між Львівською філією ДК "Газ України" та ЗАТ "Львівський керамічний завод" був укладений договір на постачання природного газу № 1475.
Згідно з цим договором, Львівська філія ДК "Газ України" передала відповідачу у січні 2006 року 500000 куб. м. природного газу на загальну суму 258 325,53 грн.
Оплату за спожитий газ відповідач провів частково, на суму 213613,61 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2007 року № 24/238 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1657,39 грн. вартості спожитого газу.
Таким чином, заборгованість відповідача за спожитий ним у січні 2006 року природний газ складає: 258325,53 грн. нарахування - 213613,61 грн. проведеної оплати - 1657,39 грн. присудженого рішенням суду = 43054,53 грн., що є 20% ПДВ на вартість газу, спожитого у січні 2006 року.
Згідно з п. 4.1 .Договору ціна за 1000 кубічних метрів газу без врахування вартості транспортування газу територією України для платників податку на додану вартість становить: 422,10 грн., крім того цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 8,442 грн., разом з тим ПДВ, що визначається згідно з чинним законодавством України.
Разом до сплати за 1000 куб. м. газу - 430,542 грн., крім того ПДВ на вартість газу, що визначається згідно з чинним законодавством України.
Таким чином, пунктом 4.1. Договору передбачається можливість зміни ставки ПДВ на вартість газу. Крім цього, жодним пунктом Договору не зафіксовано саме нульову ставку ПДВ.
В п. 4.3. згаданого Договору зазначено, що сторони домовились, що ціна за 1000 куб. м. газу у відповідному періоді споживання газу без врахування вартості транспортування газу територією України встановлюється на рівні граничної ціни, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України для категорії споживачів, до якої належить Покупець. Крім того, покупець сплачує всі податки і збори, встановлені чинним законодавством України.
У п.4.4. Договору зазначено, що сторони домовились, що ціна на газ, змінена у відповідності до п. 4.3. даного договору, є обов'язковою для сторін за даним договором з моменту введення її в дію. У разі зміни ціни на газ сторонами здійснюється перерахунок за спожитий газ за новими цінами та підписується відповідна додаткова угода на зміну ціни.
Тобто, в даному випадку, договором чітко врегульовані права та обов'язки сторін у разі виникнення тих чи інших обставин в процесі виконання цього договору, яких сторони зобов'язані дотримуватися.
Відповідно до п. 2 Постанови КМ України від 27.12.2001 року № 1729 «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом»в редакції Постанови КМУ від 02.03.2006 року № 244 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001р. №1729»(яка набрала чинності з 01.01.2006 року (з дати, вказаної в самому нормативному акті) потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсу газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»передбачено, що за нульовою ставкою ПДВ оподатковуються операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених лише на виконання міжнародних договорів України.
Отже, законодавець не передбачав пільги чи звільнення від оподаткування ПДВ газу, що реалізується на території України, окрім випадків, коли постачання природного газу здійснюється на виконання міжнародних договорів.
Таким чином, у ДК «Газ України»відсутнє право самостійно застосовувати іншу ставку ПДВ, ніж 20%, яка регулюється відповідними актами.
Міжнародні договори України (договори, укладені між двома державами) щодо постачання газу в Україну припинили свою дію у 2005 році і на 2006 та подальші роки не укладалися, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору на постачання природного газу прирівнюється до форс-мажорних обставин (пункт 7.2 ст. "Форс-мажор"). Тобто, рішення органів влади зробили неможливим виконання умов даного договору в частині постачання ЗАТ "Львівський керамічний завод" природного газу, отриманого на виконання міжнародних договорів України.
Постачання імпортованого природного газу в Україну здійснювалося за зовнішньо-економічними контрактами, укладеними не на виконання міжнародних договорів України, а між суб'єктами господарювання двох держав.
На отриманий таким шляхом природний газ дія статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" не поширюється, а як зазначено в пунктах 4.1. та 4.3. договору, в дію вступає чинне законодавство України, а саме Закон України "Про ПДВ", а до ціни на газ нараховується 20% ПДВ.
З 1 січня 2006 року імпортований природний газ НАК "Нафтогаз України" отримує виключно на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів України, що підтверджується відсутністю відповідного Закону України про ратифікацію міжнародного договору на постачання природного газу у 2006 році серед законів України, прийнятих Верховною Радою України протягом 2005-2006 років (докази додано позивачем до матеріалів справи).
Суд звернув увагу на те, що при використанні газу, ввезеного відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, зобов'язання по сплаті 20% ПДВ виникає у споживача газу і він же самостійно сплачує до державного бюджету зазначених 20% ПДВ від вартості газу.
В разі використання природного газу, отриманого на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів України, зобов'язання по сплаті 20% ПДВ виникає у Постачальника газу (ДК "Газ України"), а споживачу надається податкова накладна на відшкодування 20% ПДВ, при цьому Покупець сплачує на рахунок Постачальника вартість газу разом із 20% ПДВ. Таким чином, вартість газу разом із ПДВ залишається незмінною.
При цьому зміна шляху поставки газу (чи на виконання міжнародних договорів України, чи не на виконання міжнародних договорів України) не змінює ціну газу, вона, як і зазначено в п.4.1. Договору складає 422,10 грн., крім того, цільова надбавка до тарифу на газ (2%) становить 8,442 грн., крім того ПДВ на вартість газу, що визначається згідно із чинним законодавством України.
Про зміну джерел походження газу, що реалізується відповідачу за договором на постачання природного газу № 1475 від 26.12.2005 року (не на виконання міжнародних договорів України) і, відповідно, зміну порядку оподаткування цього газу податком на додану вартість позивач повідомляв відповідача, зокрема, листами від 06.04.2006 року № 967/51 та від 12.12.2007 року № 354/51 (в судовому засіданні оглянуто оригінали листів та поштової квитанції №1181786 від 14.12.2007р. і повідомлення про вручення поштового відправлення № 1181786 від 14.12.2007р., належним чином засвідчені їх копії -в матеріалах справи).
Позивачем до матеріалів справи надано судову практику та представник позивача в судовому засіданні наголосив, що Вищим Господарським судом України розглядалася справа № 15/164-06-4436 про стягнення на користь ДК «Газ України»суми, що складала саме 20% ПДВ, що було введено в дію з 01.01.2006 року згідно з Постановою КМУ№ 244 від 02.03.2006 року, додаток до постанови КМУ № 1729 від 27.12.2001 року, пояснив, що при цьому Вищим Господарським судом встановлено: Спору щодо обсягів поставок та правильності встановлення ціни на газ немає.
Укладаючи договір, сторони обумовили, що податок на додану вартість у ціні газу сторони визначають відповідно до вимог чинного законодавства України.
Постановою КМ України «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом»№ 1729 від 27.12.2001 року з внесеними до неї змінами Постановою КМУ № 244 від 02.03.2006 року передбачено, що потреба у природному газі промислових споживачів та інших суб»єктів господарської діяльності задовільняється з ресурсів НАК «Нафтогаз України», отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.
Як зазначив Вищий Господарський суд України, міжнародних договорів України, на виконання яких би укладалися зовнішньоекономічні контракти НАК «Нафтогаз України»щодо поставок природного газу, не укладалося, а тому підстав для застосування до відносин ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та п. 3 Постанови КМУ від 27.12.2001 року - не було.
Як наслідок, касаційна скарга ДК «Газ України», щодо стягнення 20% ПДВ до вартості газу, відпущеного споживачу у січні, лютому, березні 2006 року задоволена.
Представник прокуратури, в свою чергу послався на аналогічна ситуацію, яка виникла у правовідносинах між Львівською філією ДК «Газ України», як постачальником, та ЗАТ «Львівський керамічний завод», як споживачем.
Представник прокуратури свої пояснення обґрунтовував аналогічною судовою практикою з цього питання у справах господарського суду Львівської області та Львівського апеляційного господарського суду № 22/334 і № 15/348, де позовні вимоги Львівської філії ДК «Газ України»щодо стягнення ПДВ на газ, поставлений у 2006 році, задоволені повністю (копії рішень у цих справах -в матеріалах справи).
Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Стаття 175 ГК України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд заслухав пояснення представника прокуратури та позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення.
Судові витрати покласти на відповідача в порядку статті 49 ГПК України, шляхом стягнення державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України, так як Прокурор відповідно до статті 4 Декрету КМ України “Про державне мито» увільнений від сплати останнього за своїми позовами до суду.
Керуючись статтями 22, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод», п. і. 79052, м. Львів, вул. Сяйво, 12 (код ЄДРПОУ 00293605, ІПН платника ПДВ 002936013031) на користь Львівської філії Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України», 79039, м. Львів, вул. Ярошенка, 28 ( код ЄДРПОУ 25559381) 43054 грн. 53 коп. основного боргу.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Львівський керамічний завод», п. і. 79052, м. Львів, вул. Сяйво, 12 (код ЄДРПОУ 00293605, ІПН платника ПДВ 002936013031) на користь Державного бюджету України 430 грн. 54 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати після вступу рішення у законну силу.
Суддя Данко Л.С.
Рішення прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено - 10.06.2008р.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили в порядку визначеному статтею 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя