"09" червня 2008 р.
11:25
Справа № 7/198/08
м. Миколаїв
За позовом: Державного підприємства “Миколаївський морський торгівельний порт», 54002, м.Миколаїв, вул.Заводська, 23
до відповідача: Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області, 54009, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 41
про: 1. визнання протиправним і скасування рішення № 22 від 25.03.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області;
2. визнання таким, що не підлягає виконанню припису № 10/15-732 від 25.03.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області.
Суддя Семенчук Н.О.
Секретар судового засідання Дзюба Ю.Ф.
Представники:
Від позивача:
Панченко С.В., дов. № 09/114 від 06.08.2007р.
Від відповідача:
Прилипко І.О., дов. № 10/15-1435 від 09.06.2008 року
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Миколаївський морський торгівельний порт» звернулось до господарського суду з позовними вимогами (уточнення позовних вимог від 27.05.2008 року) про: 1. Визнання протиправним і скасування рішення № 22 від 25.03.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області; 2. Визнання протиправним і скасування припису № 10/15-732 від 25.03.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач в своєму тлумаченні терміну “рейс судна» обмежується лише перевезенням вантажу, з посиланням на договір морського перевезення вантажу. Разом з тим, ні коносамент, ні рейсовий чартер, які є документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, не визначають взагалі рейс судна в цілому, а визначають лише шлях транспортування партії вантажу з порту відправлення до порту призначення. Вказує, що перевірка проведена правомірно та, що питання які були предметом перевірки затверджені планом роботи відповідача на 1 квартал 2008 року. Щодо підписання начальником припису зазначає, що пунктами 4, 5 ,10 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами передбачено право щодо винесення припису та відповідного його підписання керівником інспекції.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -
встановив:
18.03.2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області було проведено планову перевірку Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на предмет дотримання державної дисципліни цін за період серпень 2007 року -січень 2008 року, за результатами якої було складено акт № 101 від 18.03.2008р. Актом перевірки були встановлені порушення п. 15 Положення “Про портові збори» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про портові збори» № 1544 від 12.10.2000р. (зі змінами та доповненнями) (Далі Положення), а саме позивач стягував із суден групи А, що заходять протягом одного рейсу у два порти України, корабельний збір без застосування 50%-ї знижки базової ставки, також в порушення п. 32 Положення стягував адміністративний збір з суден групи А, для яких він являвся другим портом заходу.
На підставі даного Акту перевірки, Держінспекцією було прийнято Рішення № 22 від 25.03.2008р. про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 1241322,00 грн.
На підставі даного Акту перевірки, відповідачем було винесено Припис № 10/15-732 від 25.03.2008р. з вимогою про усунення в місячний термін порушень у стягненні корабельного і адміністративного зборів відповідно до вимог п. 15 та п. 32 Постанови КМУ “Про портові збори» № 1544 від 12.10.2000р.
ДП «Миколаївський морський торговельний порт» не погодилось з висновками, викладеними в Акті перевірки, та звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами (уточнення позовних вимог від 27.05.2008 року) про: 1. Визнання протиправним і скасування рішення № 22 від 25.03.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області; 2. Визнання протиправним і скасування припису № 10/15-732 від 25.03.2008 року Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області.
Позовні вимог підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 12 Положення, для суден груп А, Б, і Г нарахування корабельного збору здійснюється за кожний вхід у порт і вихід з нього. Відповідно до п. 15 даного Положення, у разі коли судна групи А протягом одного рейсу заходять послідовно у кілька портів України, корабельний збір справляється:
- у разі заходження в два порти -із знижкою 50 відсотків базової ставки у кожному порту;
- у разі заходження більш як у два порти - у першому із знижкою 50, а в кожному наступному -75 відсотків базової ставки.
В Акті перевірки зазначено, що в порушення п. 15 Положення, позивач стягував із суден групи А, що заходять протягом одного рейсу у два порти України, корабельний збір без застосування 50% знижки базової ставки. Розрахунком необґрунтованої отриманої виручки від стягнення корабельного збору (Таблиця № 1) працівниками Державної інспекції по контролю за цінами в Миколаївській області встановлено 34 такі випадки.
Висновок про те, що судна зазначені у таблицях 1, 2 доданих до Акту перевірки, здійснювали послідовний захід у декілька портів України протягом одного рейсу, зроблено відповідачем на підставі даних Генеральних декларацій, в яких зазначаються короткі відомості про рейс судна.
Відповідно до п. 2 Порядку здійснення митного контролю водних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003р. № 1989, генеральна декларація -це документ, що містить загальні відомості про судно і наявність чи відсутність на борту вогнепальної зброї, боєприпасів, наркотичних (психотропних) лікарських засобів, які є в судновій аптечці, а також про суднову касу. Отже, Генеральна декларація не є документом, який може містити інформацію про рейс судна, та відповідно -не є документом, який може вказувати на послідовний захід судна у декілька портів України протягом одного рейсу.
З наданих позивачем доказів (коносаменти, маніфести, листи морських агентств), вбачається, що в усіх випадках, зазначених у таблицях 1, 2 Акту перевірки, судна групи А протягом одного рейсу заходили лише в один з портів України. З факту заходження цими суднами під час перебування в територіальних водах України в два порти України не вбачається, що такі суднозаходи були здійснені саме протягом одного рейсу. Висновок щодо порушення позивачем порядку справляння корабельного збору здійснений відповідачем внаслідок неправильного тлумачення терміну «рейс судна».
Як вбачається з листа Міністерства транспорту та зв'язку України від 11.04.2008р. № 2616/27/14-08, під терміном «рейс судна» слід розуміти закінчений виробничий цикл перевезення вантажу, при якому початок рейсу -момент оформлення вантажних документів на фактично вивантажений вантаж попереднього рейсу, а закінчення рейсу -момент оформлення вантажних документів на фактично вивантажений вантаж, перевезений цим рейсом.
Відповідно до статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Відповідно до статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України, документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є рейсовий чартер, коносамент та інші письмові докази. Згідно до статті 138 Кодексу торговельного мореплавства України, обов'язковими реквізитами коносаменту є місце приймання або навантаження вантажу та місце призначення вантажу.
Отже поняття «рейс судна» безпосередньо пов'язано з договором перевезення вантажу. Згідно коносаментів та маніфестів по усім 34-м суднам, зазначеним в Таблиці № 1, Миколаївський морський торговельний порт виступав в одних випадках:
- портом, в якому здійснювалось фактичне закінчення вивантаження вантажу та оформлення вантажних документів за договором перевезення вантажу з іноземного до українського порту (в таких випадках заходження іноземного судна до іншого українського порту після заходження до Миколаївського морського торгівельного порту - є початком нового рейсу даного судна вже за іншим договором морського перевезення);
- портом, в якому здійснювався фактичний початок навантаження вантажу за договором перевезення від Миколаївського морського торгівельного порту до іноземного порту (в такому випадку Миколаївський морський торгівельний порт був першим українським портом заходження судна під час даного рейсу, а наступним портом заходження завжди був іноземний порт).
В обох випадках у позивача були відсутні будь-які правові підстави для застосування знижок, передбачених п. 15 Положення, адже жодне з суден, зазначених в Акті перевірки, протягом одного рейсу (який було здійснено в рамках одного договору морського перевезення) не заходило в два порти України. Заходження цих суден в інший український порт було пов'язане чи з початком нового рейсу, чи з закінченням попереднього рейсу.
Актом перевірки (Таблиця № 2) встановлено порушення позивачем порядку справляння адміністративного збору по 13 суднам (10 з них під іноземним прапором, 3 -під українським прапором). Що стосується встановлення порушення справляння адміністративного збору по іноземним суднам, то вони встановлені працівниками Державної інспекції по контролю за цінами в Миколаївській області також внаслідок неправильного тлумачення терміну «рейс судна».
Що ж до українських суден («Вал-1736», «Алый», «Александр Житник»), то висновки, щодо порушення позивачем порядку справляння адміністративного збору, зроблені перевіряючими без врахування положень ст. 131 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої каботажні перевезення -це перевезення між портами України. Тобто при каботажному перевезенні судно завжди заходить послідовно у два чи більше портів України. Пунктом 32 Положення про портові збори встановлена спеціальна ставка адміністративного збору для суден у каботажному плаванні, до того ж, Миколаївський морський торгівельний порт був першим портом заходу протягом одного рейсу (Херсон-Миколаїв).
Отже, у Порта були усі правові підстави справляти адміністративний збір з усіх 13-и суден, що зазначені у Таблиці № 2 Акту перевірки.
З наведеного вбачається, що висновки Держінспекції, викладені в акті перевірки, щодо порушення позивачем Положення про портові збори зроблені внаслідок неправильного тлумачення термінів «рейс судна» та «каботажні перевезення».
Пунктом 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів належними засобами доказування правомірності свого рішення, правомірності визначення терміну “рейс судна» саме на підставі даних Генеральної декларації.
У відповідності до ч. 7 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (із змінами та доповненнями), у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене відповідач не необґрунтовано прийняв рішення № 22 від 25.03.2008 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Державного підприємства “Миколаївський морський торгівельний порт» та припис № 10/15-732 від 25.03.2008 року .
За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160-163, 167, 254 КАС України господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 22 від 25.03.2008 року.
3. Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області № 10/15-732 від 25.03.2008 року.
4. Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торгівельний порт» судові витрати в розмірі 3,40 грн.
Постанова у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Н.О.Семенчук