79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.06.08 Справа № 15/122
Справа за позовом: заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, м. Київ,
До відповідача: відкритого акціонерного товариства “Експериментально-конструкторський технологічний інститут захисних покрить», м. Львів
Третя особа: Львівський державний дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання, м. Львів
Про визнання права власності на трансформаторну підстанцію ТП-728 по вул. Зелена, 115б у м. Львові, інвентарний номер 620 на праві повного господарського відання Львівський державний дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання та витребування цього майна балансовою вартістю 5441 грн. з чужого незаконного володіння ВАТ “ЕКТІавтопром».
Головуючий суддя Костів Т.С.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Мороз Н.В.
Секретар Качур Ю.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Лозинський І.П. - представник
від третьої особи: Мартин І.А. - представник
прокурор: Макогон Ю.І.
Права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, сторонам роз'яснено. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Суть спору: Позов заявлено заступником прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, м. Київ, до відкритого акціонерного товариства “Експериментально-конструкторський технологічний інститут захисних покрить», м. Львів, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівського державного дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання, м. Львів, про визнання права власності на трансформаторну підстанцію ТП-728 по вул. Зелена, 115б у м. Львові, інвентарний номер 620 на праві повного господарського відання Львівський державний дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання та витребування цього майна балансовою вартістю 5441 грн. з чужого незаконного володіння ВАТ “ЕКТІавтопром».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.03.2008 р. порушено провадження у справі і призначено справу до розгляду на 17.04.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 17.04.2008 р., 13.05.2008 р., 20.05.2008 р., 03.06.2008 р.. Розпорядженням заступника голови суду від 23.06.2008 року, у зв'язку із заявою Міністерства промислової політики України призначений колегіальний розгляд справи у колегією у складі трьох суддів: головуючий суддя Костів Т.С., суддів Желіка М.Б. та Мороз Н.В.
В судових засіданнях прокурор, представник позивача та представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердили, зокрема, що на балансі Львівського державного дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання обліковується трансформаторна підстанція ТП-728 інвентарний №620 залишковою вартістю 5441 грн., яким протиправно заволодів відповідач, хоча у процесі приватизації правопопередника відповідача спірне майно не увійшло до статутного фонду останнього. Як наслідок, Львівський державний дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання отримує електроенергію на підставі договору про спільне використання технологічних мереж. Просить позов задовольнити.
В судових засідання представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що під інвентарним номером 620 обліковується не спірна трансформаторна підстанція, а електромережі. Посилається на належність відповідачу трансформаторної підстанції, яка розташована у належному відповідачу приміщенні по вул. Зелена, 115б у м. Львові та була передана відповідачу разом із приміщенням у процесі приватизації. Покликається на недоведеність належності позивачу права власності на спірне майно. Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши позицію прокурора, пояснення представників, суд встановив наступне.
Позивач посилається на належність йому, а не відповідачу, трансформаторної підстанції ТП-728 інвентарний номер 620. Зазначена трансформаторна підстанція розміщується в належному відповідачу приміщенні за адресою м. Львів, вул. Зелена, 115б, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, планами та визнано сторонами.
Позивач посилається на обліковування спірного майна на балансі Львівського державного дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання, однак, належних доказів зазначеного твердження суду не надано. Посилання на акт від 20.05.1969 р., яким встановлювались границі обслуговування електромереж та який містить посилання про перебування на балансі дослідного заводу ПКТІ автомобільної промисловості ТП-728 не є переконливим, оскільки не свідчить про наявність спірного майна на балансі третьої особи станом на дату розгляду справи в суді, а зміст акту не дозволяє ототожнити спірне майно із зазначеною в акті ТП-728.
Крім того, у відповідності до п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/225 від 02.04.1994 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності», вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування, передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання. Однак, як вбачається з матеріалів справи, таких доказів передачі трансформаторної підстанції ТП-728 Львівському державному дослідно-експериментальному заводу технологічного обладнання чи його правопопереднику суду не надано. Не вбачається також доказів фінансування, капітального чи поточного ремонту, введення у встановленому порядку в експлуатацію тощо.
При цьому, посилання на акт прийому-передачі основних засобів від 18.01.2001 р., за яким попередній директор Державного Львівського дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання передав нині діючому директору цього заводу основні засоби, серед яких під інвентарним номером 620 значиться електромережа, не заслуговують на увагу. Зокрема, належних доказів того, що електромережа, зазначена під інвентарним номером 620 включає в себе трансформаторну підстанцію, яка станом на дату розгляду справи судом належить позивачу, суду не надано. Крім того, не зважаючи на стверджувану позивачем належність саме йому трансформаторної підстанції, сам позивач звертався до господарського суду Львівської області із позовом до ВАТ “ЕКТІавтопром» про визнання договору про спільне використання технологічних електромереж №8-Е від 30.11.2007 р. (та додатків до нього) між відкритим акціонерним товариством “Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить» та Львівським державним дослідно-експериментальним заводом технологічного обладнання таким, що укладений в редакції, погодженій державним Львівським дослідно-експериментальним заводом технологічного обладнання протоколом розбіжностей від 04.12.2007 р., що підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2008 р. у справі №10/401.
З матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство “Львівобленерго» саме із відповідачем, як основним споживачем електричної енергії, уклало договір №64589 від 23.03.2001 р. про постачання електричної енергії. Твердження позивача про укладення відповідачем із ВАТ “Львівобленерго» договору про постачання електричної енергії внаслідок подання неправдивих відомостей, не заслуговує на увагу як таке, що не доведено у встановленому порядку належними доказами. Сторони цього договору не заперечують правомірності його укладення та обов'язковості для сторін його умов.
30.12.2004 р. між ВАТ “ЕКТІавтопром» (основний споживач) та державним Львівським дослідно-експериментальним заводом технологічного обладнання (субспоживач) був укладений договір №1-Е про спільне використання технологічних електромереж основного споживача, згідно із п. 1.1. якого основний споживач зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених субспоживачу до використання, а субспоживач -своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, у т.ч. за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. У відповідності до п. 10.4. вказаного договору, він укладений на термін до вирішення арбітражним судом спірних майнових питань по приміщенням, але не довше, ніж до 31.12.2005 р.. Таким чином, зробивши застереження щодо спірності належності приміщень, Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання при укладенні цього договору не заперечував належності спірного майна відповідачеві.
Також, не свідчить про належність позивачеві спірного майна твердження позивача про неналежність цього майна відповідачу, оскільки згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач посилається на належність йому спірного майна як такого, що було передано разом із головним виробничим лабораторним корпусом по вул. Зелена, 115б, що підтверджується переліком нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству “ЕКТІавтопром». У відповідності до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, право власності (оперативного управління) у набувача майна виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. У відповідності до ст. 131 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.
Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. У відповідності до ст. 392 ЦК України, лише власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Однак, право власності позивача та право повного господарського відання третьої особи на спірне майно не було доведено суду у встановленому порядку належними доказами.
У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, однак лише у разі його невизнання, оспорювання або порушення.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази в їх сукупності, керуючись ст. 43 ГПК України суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити. Судові витрати відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,
У позові відмовити повістю.
Суддя Костів Т.С.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Мороз Н.В.