79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.07.08 Справа№ 23/353А
Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Бортник О.Ю. (головуюча), Гриців В.М., Хабіб М.І. при секретарі судових засідань Маїк С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства (надалі -КП) “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі», м. Дрогобич,
до відповідача Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради. м. Дрогобич,
про визнання частково нечинним рішення та зобов»язання не чинити перешкод в приватизації
За участю представників:
Від позивача: Корягіна А.І. -директор, Бобечко Б.І. - адвокат,
Від відповідача: Томашик М.В. - представник,
Від третьої особи: Чукла С.Й. -представник.
Суть спору: КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі», м. Дрогобич, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Виконкому Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, про визнання нечинним рішення-ухвали 7-ї сесії Дрогобицької міської ради від 20 березня 2007 р. № 266 в частині затвердження Програми приватизації комунального майна, а саме п. 16 переліку об»єктів, які не підлягають приватизації в 2007 р. та зобов»язання відповідача не чинити перешкод трудовому колективу КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» в приватизації нежилого приміщення, яке розташоване в м. Дрогобичі Львівської області по вул. Л. Українки, 3.
Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що трудовий колектив позивача 20 травня 2004 р. звернувся з письмовою заявою до відповідача надати дозвіл на приватизацію магазину КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі». На вказану заяву трудового колективу відповідач листом від 22.05.2004 р. № 3-29/1479 повідомив, що КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» не може бути приватизовано, оскільки підприємство є спеціалізованим, а саме таким, що повинно обслуговувати пільгові категорії населення. Ухвалою 7-ї сесії Дрогобицької міської ради № 266 від 20 березня 2007 р. приміщення КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» включена до переліку об»єктів, які не підлягають приватизації в 2007 р. Вказану ухвалу в цій частині позивач вважає незаконною, оскільки постановою господарського суду Львівської області від 28 листопада 2006 р. КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» визнаний неспеціалізованим магазином. Крім цього, позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на норми п. 5 ст. 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та п. 3.3. наказу Фонду Державного майна України від 01.07.1997 р. № 683 “Про затвердження Порядку подання на розгляд заяв на приватизацію», якими встановлено вичерпний перелік випадків, коли можлива відмова у приватизації.
За клопотанням Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради до участі у справі ухвалою суду від 12.02.2008 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради.
Ухвалою заступника голови суду в зв»язку з особливою складністю справи призначено її колегіальних розгляд.
За письмовою згодою позивача ухвалою суду від 20.05.2008 р. замінено неналежного відповідача у справі № 23/353 А, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, на належного -Дрогобицьку міську раду.
30 травня 2008 р. позивачем змінено позовні вимоги в частині визнання нечинною ухвали від 20.03.2007 р. № 266 та заявлено вимогу про визнання нечинним рішення Дрогобицької міської ради від 18 березня 2008 р. № 537 в частині затвердження п. 14 розділу 8.2. Програми приватизації комунального майна, де значиться КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі».
Відповідач позовні вимоги у своїх поясненнях від 10.06.2008 р. вважає безпідставними та необгрунтованими, посилаючись на те, що приміщення, в якому знаходиться КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» є об»єктом права комунальної власності, суб»єктом якого є Дрогобицька міська рада, яка вправі на свій розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй майном. Крім цього, відповідач вважає, що позивач не дотримався вимог ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств» та не звертався до органу приватизації з заявою про включення КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» до переліку об»єктів, що підлягають приватизації. У поясненнях від 24.06.2008 р. відповідач наводить додаткові, на його думку, підстави відмови в задоволенні позову. Такими Дрогобицька міська рада, зокрема вважає те, що згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 22.11.88 р. № 393 “Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність» нерухомий об»єкт по вул. Л. Україники, 3 в м. Дрогобичі є пам»яткою -об»єктом культурної спадщини, а тому він відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про тимчасову заборону приватизації пам»яток культурної спадщини» не підлягає приватизації.
У поясненнях від 11.03.2008 р. третя особа просить відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 р. у справі № 1-16/200. Третя особа вважає також, що внаслідок прийняття оспорюваної ухвали не порушено прав КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі», оскільки підприємство як суб»єкт комунальної власності, продовжує користуватись наданим йому в оренду майном, яке і надалі залишається в комунальній власності та здійснює роздрібну і гуртову торгівлю продовольчими товарами.
Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що в позові слід відмовити. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.
За загальновизнаним принципом права обов»язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв»язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Позивач як на підставу порушення свого права посилається на безпідставне та невмотивоване залишення відповідачем без задоволення його численних заяв про надання дозволу на приватизацію приміщення магазину за адресою: м. Дрогобич, вул. Л. Українки, 3. КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» вважає, що приміщення магазину не відноситься до об»єктів, які згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та п.п. 3.3. Наказу Фонду державного майна України не підлягають приватизації. З цих же підстав позивач вважає, що й оспорюване рішення № 537 від 18 березня 2008 р. в частині затвердження п. 14 розділу 8.2. (Перелік об»єктів, які не підлягають приватизації в 2008 р.) Програми приватизації комунального майна є незаконним.
Однак, відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» місцеві ради затверджують за рішенням органів приватизації переліки об»єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців. Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ст. 8 Закону України “Про приватизацію державного майна» покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", а саме: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного майна"; юридичні особи інших держав. Для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі із членів трудового колективу, в порядку, встановленому законодавством України.
Як вбачається з долучених до позовної заяви на обгрунтування позовних вимог звернень від 20.05.2004 р., 14.09.2005 р., 26.07.2006 р., 03.05.2007 р., з вимогою дати дозвіл на приватизацію приміщення позивач до відповідача не зертався. З такими зверненнями звертася трудовий колектив КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» та представник трудового колективу КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» А. Корягіна. У судових засіданнях представники позивача підтвердили, що намір приватизувати приміщення магазину має трудовий колектив комунального підприємства, а не комунальне підприємство як юридична особа. Трудовий колектив підприємства, як покупець, виступав з ініціативою включення приміщення у перелік об»єктів, що підлягають приватизації. Згідно з п. 1.3. Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників або профспілки (затверджено наказом Національної служби посередництва і примирення від 13 травня 2003 р. № 192) трудовий колектив - це усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
Перед прийняттям оспорюваного рішення № 537 від 18.03.2008 р. з заявою № 157/а від 12 березня 2008 р. про включення КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» до переліку об»єктів, що не підлягають приватизації в 2008 р. в порядку ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» звертався не позивач, а представник трудового колективу А. Корягіна.
Вирішуючи спір у справі, суд також виходить з того, що згнідно з Довідкою № 656 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організації України позивач за своєю організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, форма власності позивача -комунальна. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 78 ГК України Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відтак, позивач не може бути суб»єктом приватної власності, яка утворюється внаслідок приватизації державного та комунального майна, а отже і його покупцем. Все майно комунального підприємства, так чи інакше, перебуває у комунальній власності.
З огляду на викладене, відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем права Комунального підприємства “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» на приватизацію майна та приміщення магазину по вул. Л. Українки, 3 у м. Дрогобичі.
Позовна вимога про зобов»язання відповідача не чинити перешкод трудовому колективу КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» в приватизації нежитлового приміщення теж задоволенню не підлягає, оскільки з позовом звернулась юридична особа, а не її трудовий колектив, докази чинення перешкод Комунальному підприємству в приватизації приміщення у матеріалах справи відсутні та КП “Магазин роздрібної та гуртової торгівлі» суду не подані.
На підставі п. п. 1, 3 п. 3 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» КАС України судові витрати у справі слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, та керуючись 51, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167, 258 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.
4. Постанову виготовлено у повному обсязі 02.07.2008 р.
Суддя Бортник О.Ю.