"18" серпня 2011 р. м. Київ К-11446/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька
на постанову господарського суду Донецької області від 19 лютого 2008 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року
у справі №37/78а
за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»(надалі -ОКП «Донецьктеплокомуненерго»)
до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька (надалі -ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004991640/0 від 24.07.2006р.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставним прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за встановлені порушення, що не підтверджуються належними доказами та спростовуються обставинами справи. При чому, позивач стверджує, що протиправність застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість підтверджується поданими до податкового органу уточнюючими розрахунками з цього податку за відповідний період.
Постановою господарського суду Донецької області від 19 лютого 2008р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008р., позовні вимоги було задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0004991640/0 від 24.07.2006р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість шляхом подачі уточнюючого розрахунку не доведено відповідачем як підстава ненадходження до Державного бюджету України належних платежів, та у податкового органу не було підстав для застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, і прийняти у справі нове рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено перевірку своєчасності сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ), про що складено акт від 19.07.2006р. №602/15-3/03337119.
Висновками акта, зокрема, виявлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, при терміні сплати по декларації з ПДВ за вересень 2005р. - 31.10.2005р., платником сплачено узгоджене зобов'язання із запізненням на 149 днів.
Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004991640/0 від 24.07.2006р., яким визначено позивачеві зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого зобов'язання (3696619грн.) в сумі 1848309,50грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені в розрахунку до вказаного вище акта перевірки платіжні доручення є уточнюючими розрахунками позивача до декларації з ПДВ.
Так, 28.02.2006р., 17.03.2006р., 29.03.2006р. позивачем надавались до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із самостійним виправленням виявлених помилок за звітні податкові періоди: лютий 2006р., січень та березень 2006р. відповідно.
Таким чином, оскільки зазначеними уточнюючими розрахунками позивач зменшив податкові зобов'язання з ПДВ, то відсутня несвоєчасна сплата податкового зобов'язання, про яке йдеться в акті перевірки.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Втім, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зменшення позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість шляхом подачі уточнюючих розрахунків не свідчить про порушення терміну сплати узгодженого зобов'язання, яке зменшено в результаті самостійно виявлених помилок в поданих раніше деклараціях.
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 19 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
___________________О.І. Степашко
Суддя Н.Є. Маринчак