"18" серпня 2011 р. м. Київ К-9222/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя
на постанову господарського суду Донецької області від 07 лютого 2008 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року
у справі №26/379а
за позовом Державного підприємства «Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр» (надалі -ДП «ДОРПЦ»)
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (надалі -Жовтнева МДПІ м. Маріуполя)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У грудні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 08.04.2005р. №0000332342/0, №0000332342/1 від 06.05.2005р., №0000332342/2 від 06.07.2005р. та №0000332342/3 від 10.09.2005р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки ДП «ДОРПЦ»є державним підприємством зв'язку, яке займається розповсюдженням друкованої продукції, теле - і радіопрограм і тому розмір плати за землю не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.
Постановою господарського суду Донецької області від 07 лютого 2008р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008р., позовні вимоги було задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 08.04.2005р. №0000332342/0, від 06.05.2005р. №00003323342/1, від 06.07.2005р. №0000332342/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 27904,00грн. та фінансових санкцій у сумі 13952,00грн., у загальній сумі -41856,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.09.2005р. №00000332342/3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2,23грн. судового збору.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що аналіз норм Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», дає підставу для висновку щодо наявності зв'язку між змістом ст.4 стосовно організації фінансово-економічної та іншої державної підтримки засобів масової інформації і ст.5, положення якої забезпечують цю підтримку. Таким чином, суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах повинен бути застосований однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю державними підприємствами зв'язку та закладами культури, які звільняються від сплати земельного податку згідно до ст.12 Закону України «Про плату за землю».
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено перевірку ДП «ДОРПЦ»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету плати за землю та комунального податку за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р., про що складено акт від 07.04.2005р. №61/23-111-1/01183712.
Висновками акта, зокрема, встановлено, що в порушення ст.ст.2,5,12,14 та 15 Закону України «Про плату за землю»позивачем неправомірно задекларовано у зведених розрахунках земельного податку на 2002 та 2003 роки пільгу з земельного податку, що призвело до заниження зобов'язання зі сплати цього податку.
На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято оскаржуване повідомлення-рішення від 08.04.2005р. №0000332342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю на загальну суму 63712,00грн. у т.ч. основного платежу 35808,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 27904,00грн.
За наслідками апеляційного оскарження, в результаті розгляд скарг платника податку, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.05.2005р. №00003323342/1 та від 06.07.2005р. №0000332342/2, в яких сума зобов'язання залишилась незмінною.
В подальшому, за результатами розгляду повторної скарги позивача, рішенням ДПА у Донецькій області від 06.09.2005р. №14415/10/250135 було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000332342/0 від 08.04.2005р. (№0000332342/1 від 06.05.2005р.) в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904,00грн. та фінансових санкцій у сумі 13952,00грн., з підстав порушення вимог п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо визначення податкового зобов'язання з податку на землю за 2002р., тобто після закінчення встановленого цією статтею строку - 1095 днів.
Таким чином було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000332342/3 від 10.09.2005р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 27904,00грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 13952,00грн., у загальній сумі 41856грн.
Як встановлено в ході розгляду справи, ДП «ДОРПЦ» 30.01.2003р. подав до податкового органу зведений розрахунок земельного податку на 2003р., де зазначав, що земельний податок не підлягає сплаті. У Додатку 2 до зазначеного розрахунку позивач вказав, що користується пільгою щодо сплати земельного податку на підставі п.4 ст.5 Закону України «Про плату за землю»у розмірі 100% до загальної суми на земельну ділянку площею 21968,12кв.м.
Згідно довідки №2014/03 від 27.01.03р., виданої Маріупольським міським управлінням земельних ресурсів, про земельну ділянку кадастрового номеру 1412300000:02:000:000 за адресою: вул. Кленова балка, 3, користувачу - ДП «ДОРПЦ» виділено земельну ділянку площею 21968,12кв.м., з грошовою оцінкою -127,02грн. за кв.м., категорія - землі транспорту та зв'язку, цільове призначення - громадське використання.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимог адміністративного позову з огляду на такі обставини.
Частиною 5 статті 5 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»встановлено, що розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле - і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.
Згідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури.
Преамбулою Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»визначено, що вказаним Законом встановлюються правові, економічні, організаційні засади державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів і, як складова частина законодавства України про свободу слова та інформаційну діяльність, посилює систему правового регулювання в інформаційній сфері.
У частині 1 статті 1 цього Закону зазначено, що державна підтримка засобів масової інформації це сукупність правових, економічних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури. Визначаючи сферу дії цього Закону, законодавець поширив його норми також на телерадіоцентри - та підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність засобів масової інформації (частина друга статті 2).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», державна підтримка засобів масової інформації здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, подання фінансової допомоги.
При цьому, частина 5 статті 5 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»не встановлює пільги щодо плати за землю, яка справляється зазначеними в ній державними підприємствами зв'язку, а передбачає граничний рівень такої плати, який не може перевищувати розмір плати заземлю закладам культури. Тим самим законодавець запровадив однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю до суб'єктів господарювання, які діють в інформаційній сфері та потребують державної підтримки.
Цей закон прийнятий пізніше в часі, ніж Закон України «Про систему оподаткування», тому й підлягає застосуванню як спосіб подолання колізії двох законів.
Крім цього, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У даному випадку норми різних законів по-різному визначають права та обов'язки платника податку, тому рішення повинно прийматись на користь платника податку.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 07 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
___________________О.І. Степашко
Суддя Н.Є. Маринчак