"18" серпня 2011 р. м. Київ К-18778/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області
на постанову господарського суду Харківської області від 11 грудня 2006 року
та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року
у справі № АС-04/448-06
за позовом Приватного підприємства «Соснівське»(надалі -ПП «Соснівське»)
до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (надалі -Красноградська МДПІ у Харківській області)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У серпні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Красноградської МДПІ у Харківській області №0000042301/0 від 19.01.2005р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акта перевірки суперечать дійсним обставинам справи, які спростовують правомірність прийнятого за наслідками перевірки оскаржуваного рішення.
Постановою господарського суду Харківської області від 11 грудня 2006р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007р., адміністративний позов було задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської МДПІ у Харківській області №0000042301/0 від 19.01.2005р. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для стягнення коштів в разі нецільового використання в безспірному порядку, не потребується прийняття рішення податковим органом, а податковий орган має право на звернення до суду з позовом про стягнення відповідної суми.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 11 грудня 2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007р., як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти у справі нове рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України №488 від 11.04.2002р. за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., про що складений акт перевірки №23/23-32464832 від 19.01.2005р.
Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що в порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 Порядку акумуляції тавикористання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, позивачем не перераховано на спеціальний рахунок №26044278393052 суму податку на додану вартість 11302,00грн., термін сплати по якій настав. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що на підставі постанови КМУ від 11.04.2002р. №488, вищевказані кошти в сумі 11302,00грн. вважаються такими, що використані за нецільовим при значенням.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301/0 від 19.01.2005р. відповідно до п.п. "б" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого відповідно до постанови КМУ №488 від 11.04.2002р. «Про внесення змін до постанови КМУ від 26.02.1999р. №271 та п.п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 11302,00грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є сільськгосподарським товаровиробником, у зв'язку з чим на підставі указу Президента України від 02.12.1998р. №1328/98 «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників»повинен подавати спеціальну податкову декларацію №2 по податку на додану вартість.
Згідно п 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»( в редакції, яка діяла протягом 2004р.) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Згідно п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001р. №374), з врахуванням змін внесених постановою КМУ №488 від 11.04.2002р., залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
При чому, застосування будь-яких штрафних (фінансових) санкцій до платників податку сільськогосподарських товаровиробників у випадку порушення ними вимог законодавства щодо особливого порядку оподаткування податком на додану вартість передбаченого п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», законодавством не передбачено.
В акті перевірки зроблений висновок про те, що в порушення п 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, позивачем не були перераховані на спеціальний рахунок №26044278393052 суму податку на додану вартість 11302,00грн., термін сплати по якій настав.
Згідно постанови КМУ від 11.04.2002р. №488, вищевказані кошти в сумі 11302,00грн. вважаються такими, що використані за нецільовим призначенням.
Судами попередніх інстанцій також зазначено, що в ході перевірки відповідачем не були встановлені будь-які розбіжності у сумах податку на додану вартість, які підлягали сплаті позивачем до бюджету згідно його декларацій та сумах визначених за результатами перевірки. Такі суми взагалі не визначені відповідачем, будь-яка невідповідність даних заявлених позивачем у податкових деклараціях в ході перевірки не встановлено. Податкове зобов'язання, як сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки, взагалі не визначено відповідачем, як того вимагає п.п. "б" п.4.2.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином у відповідача не було права застосовувати до позивача штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду апеляційної інстанції не спростовані.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 11 грудня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
___________________О.І. Степашко
Суддя Н.Є. Маринчак