"18" серпня 2011 р. м. Київ К-20304/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року
у справі № 2а-643/08 (2а-3250/07)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (ДПІ у Київському районі м. Харкова)
про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У жовтні 2007 року позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення від 18.09.2007р. № 29/51702/0.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує про незаконність нарахування податковим органом штрафних санкцій за ненадання декларації з ПДВ в той час, коли позивач не є платником податку на додану вартість.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2008р. позовні вимоги було задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №29/51702/0 від 18.09.2007р.
Мотивуючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що після надання заяви про перехід на загальну систему оподаткування, позивач підприємницької діяльності не здійснювала, а отже, не мала підстав нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість, а отже, й нести відповідальність за неподання декларації.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що позивач у перевіреному періоді фактично перевищила суму граничного розміру операцій з поставки товарів (послуг) і підлягала обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість з липня 2005р., проте, не зареєструвалася платником вказаного податку. Таким чином, до позивача обґрунтовано застосовані норми Закону «Про податок на додану вартість»щодо визначення обов'язку зареєструватися платником податку та відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008р., як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2008р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 23.09.2004р. по 31.03.2007р., про що складено акт №3954/17-218-НОМЕР_1 від 04.09.2007р.
За даними перевірки та обліку підприємця виручка від реалізації за період з 01.01.2005р. по 30.06.2005р. перевищила 500000,00 тис.грн. та склала - 565690,00 грн. Враховуючи вимоги ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва», а саме у разі порушення вимог, встановлених ст.1 вищезазначеного Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку і звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) підприємцем було надано заяву 05.07.2005р. до ДПІ у Київському районі м. Харкова, про здійснення діяльності з 01.07.2005р. із застосуванням загальної системи оподаткування.
Таким чином, за висновками перевірки встановлено, що в порушення п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»-податкові декларації з ПДВ до ДПІ у Київському районі м. Харкова за період; липень 2005р. -грудень 2006р. позивачем не надавались, чим порушено п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 вказаного Закону та абз. „а” п.п.4.1.4 п.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі зазначених висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №29/51702/0 від 18.09.2007р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2890,00грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Разом з тим, оскільки обсяг виручки позивача за зазначений період перевищив 500000,00грн., позивач надав до ДПІ у Київському районі м. Харкова заяву про перехід на загальну систему оподаткування.
Однак, в порушення п.п.2.3.1. п.2.3. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємець з липня 2005р. не зареєструвалася платником вказаного податку.
Відповідно до вимог п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з оптової торгівлі, місце надання яких знаходяться на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ.
Порядок реєстрації осіб як платник ПДВ передбачено ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність реєстрації позивача платником ПДВ, не звільняє від відповідальності за порушення Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надання податкової декларації з ПДВ у випадках передбачених цим Законом.
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
___________________О.І. Степашко
Суддя Н.Є. Маринчак