"18" серпня 2011 р. м. Київ К-7304/08
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 18.12.2007 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року
у справі №2-23/7793-2007А
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної республіки Крим
про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та податкових вимог, -
встановив:
У травні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Автономної республіки Крим з позовом, з урахуванням доповнення до позовних вимог від 23.10.2007 року, в якому ставить питання про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автомної республіки Крим №7890000991503/03331 від 02.04.2007 року на суму 51015,05грн., в тому числі 34010,03 -плата за землю, 17005,02 - штрафні санкції, а також визнання нечинною першу податкову вимогу 4425/10/24-0 від 20.04.2007р. №1/98 та другу податкову вимогу 6528/10/24-0 від 03.06.2007р. №2/41 на суму 51015,05грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної республіки Крим при проведенні невиїзної камеральної перевірки податкового розрахунку земельного податку не встановлені всі обставини, які мають суттєве значення для визначення суб'єкта (платника) податку на землю, не враховані вимоги податкового законодавства у відношенні до фактичного користувача земельною ділянкою, а отже податкове рішення-повідомлення не відповідає нормам діючого законодавства.
Постановою господарського суду Автономної республіки Крим від 18.12.2007 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року, позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим №7890000991503/03331 від 02.04.2007 року про визначення податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 51015,05грн., у тому числі: основний платіж -34010,03 гривень, штрафні санкції - 17005,02грн.; визнано нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим 4425/10/24-0 від 20.04.2007 року №1/98; визнано нечинною другу податкову вимогу Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим 6528/10/24-0 від 03.06.2007 року №2/141; стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»судовий збір в сумі 3,40 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у матеріалах справи доказах дійшли висновку, що у перевіряємий період позивач не був ні власником, ні користувачем земельної ділянки, на яку нараховано основний платіж та штрафні санкції, правоустановчих документів на земельну ділянку на цей період не мав, а податкові вимоги відповідачем були направленні з порушення вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку податкового розрахунку земельного податку на 2005 рік Відкритого акціонерного товариства «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст», за результатами якої складено акт від 26.03.2007 №524/1503/24038199.
Висновками перевірки, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Автономної республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2007 №7890000991503/03331 про визначення податкового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в сумі 51015,05грн. (основний платіж - 34010,03грн., штрафні санкції - 17005,02 грн.).
Крім того, на адресу позивача від Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим надійшло дві податкові вимоги, а саме: перша 4425/10/24-0 від 20.04.2007 року №1/98 та друга 6528/10/24-0 від 03.06.2007 року №2/141 на суму 51015,05грн., у тому числі: основний платіж - 34010,03грн., штрафні санкції - 17005,02грн.
Зі статті 2 Закону України «Про плату за землю»вбачається, що користування землею в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, як визначається у залежності від грошової оцінки земель.
Згідно Постанови Ради Міністрів від 11.01.2005 №9 «Про передачу земельної ділянки оренду Відкритому акціонерному товариству «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»було припинено право постійного користування земельною ділянкою Кримському територіальному виробничому об'єднанню автомобільного транспорту, та прийняте рішення передати в оренду земельну ділянку площею 6,29 га позивачу строком на 49 років.
Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, яка необхідна орендарю для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.
Слід зазначити, що між позивачем та Белінською сільською Радою існували фактично договірні відносини стосовно земельною ділянки, якою користувався позивач, то у податкового органу не було підстав для визначення позивачу плати за користування земельною ділянкою у якості податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб. Саме тому у позивача не було підстав для нарахування та сплати земельного податку, що повністю узгоджується з вимогами частини 2 статті 15 Закону України «Про плату за землю», якою передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.
Крім того, з матеріалів вбачається, що копія акту перевірки від 26.03.2007 №524/1503/24038199 не була підписана позивачем, а також відсутні відомості про те, що позивач один примірник акту отримав, з обов'язками, правами, відповідальністю платника податків та порядком оскарження рішень і дій посадових осіб органів державної податкової служби ознайомився, відсутні відомості про дату вручення платнику податків акту камеральної перевірки.
Що стосується направлення вимог, то відповідно до підпункту 5.2 4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»при зверненні платником податків до суду з позовом про визнання нечинним рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що на момент проведення перевірки з 01.01.2005 року по 31.12.2005року позивач не був ні власником, а ні користувачем вищевказаної земельної ділянки, правоустановчих документів на земельну ділянку на цей період не мав. Крім того, на момент перевірки заборгованість перед бюджетом за основним платежем із земельного податку за позивачем не числиться.
Також слід зазначити, що Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим була повідомлена про звернення Відкритого акціонерного товариства «Оздоровчий комплекс «Автомобіліст»до господарського суду Автономної Республіки Крим, однак, відповідачем були направлені на адресу позивача податкові вимоги.
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної республіки Крим -залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної республіки Крим від 18.12.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
___________________О.І. Степашко
Суддя Н.Є. Маринчак