"09" серпня 2011 р. м. Київ К-44775/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року
у справі №2а-3853/09/0570
за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»)
до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 19.01.2009р. №0005001312/3/1275/10/15-16-23/3 та №0005011312/3/1276/10/15-16-23/3.
Обґрунтовуючи вимоги позову зазначає, що висновки податкового органу про порушення підприємством законодавства з оподаткування не відповідають дійсним обставинам справи та свідчить про визначення зобов'язань зі сплати податків у спосіб, не передбачений законом.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009р., адміністративний позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 19.01.2009р. №0005001312/3/1275/10/15-16-23/3 та №0005011312/3/1276/10/15-16-23/3.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія суду апеляційної інстанції, виходив з відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу самостійно визначеного платником податків.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Протягом тривалого часу за позивачем обліковується заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість, у зв'язку із чим відповідач неодноразово звертався до суду із вимогами щодо стягнення з позивача суми податкової заборгованості. Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду та постановами Донецького господарського суду Донецької області було розстрочено виконання судових рішень про стягнення з позивача сум податкової заборгованості з податку на додану вартість. Протягом червня-липня 2008 року позивачем було здійснено низку перерахувань грошових коштів в рахунок виконання розстрочених судових рішень.
В подальшому, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі -ПДВ) відповідно до декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року №4828 від 05.06.2008 року, про що складено акт №744/15-16-23/3-33161769 від 18.08.2008 року.
Висновками проведеної перевірки встановлено порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», у зв'язку із чим позивачем було несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1378347,38грн. у тому числі із затримкою до 30 календарних днів.
Крім того, 18.08.2008 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ відповідно до декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року №45564 від 20.06.2008 року, про що складено акт № 745/15-16-23/3-33161769 від 18.08.2008 року.
Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки № 745/15-16-23/3-33161769 від 18.08.2008р. невиїзною документальною перевіркою було встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», у зв'язку із чим позивачем було несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1834073,23 грн. у тому числі із затримкою до 30 календарних днів.
На підставі зазначених висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2008р. №0005011312/0/30506/10/15-16-23/3 та №0005001312/0/30504110/15-16-23/3, якими до позивача були застосовані штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»в сумі відповідно 183407,32 грн. та 137834,75 грн.
В порядку процедури апеляційного узгодження були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.01.2009р. №0005001312/3/1275/10/15-16-23/3 та №0005011312/3/1276/10/15-16-23/3.
В ході судового розгляду справи встановлено, що фактично причиною виникнення спору між сторонами стало зарахування відповідачем коштів, перерахованих позивачем на виконання розстрочених судових рішень (із врахуванням змісту призначення платежу, самостійно визначеного платником податку) в рахунок сплати податкових зобов'язань, що виникли за податковими деклараціями за квітень та травень 2008 року.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено порядок сплати зобов'язань платників податків, зокрема п.п.17.1.7 п.17 ст.17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що узгоджені суми податкових зобов'язань позивача підтверджено наявними копіями податкової декларації та платіжних доручень із зазначенням періодів за які проведено оплату у відповідних графах призначення платежу.
Так, в платіжних дорученнях № 10192, 10193, 10190 від 06.06.2008 року, № 10210 від 09.06.2008 року, № 10448, 10440, 10443, 104393, 10442, 10444, 10445, 10447, 10449, 10310, 10446, 10450 від 10.06.2008 року, № 10844 від 18.06.2008 року, № 10826 від 19.06.2008 року, № 9314, 10950 від 24.06.2008 року, № 10872, 10877 від 26.06.2008 року, № 10976 від 01.07.2008 року, № 10980, 10981 від 02.07.2008 року, № 11218, 11221, 11216, 11219, 11213, 11217, 11215, 11214, 12220, 11212, 12211, 11209, 112293, 11210 від 03.07.2008 року, № 12423 в року від 04.07.2008 року, № 13511 від 11.07.2008 року, № 13521 від 14.07.2007 року, № 13532 від 16.07.2008 року, № 13546 від 18.07.2008 року, № 13598 від 29.07.2008 року, № 13625, 13645, 13628 від 30.07.2008 року позивачем було визначено призначення платежу на виконання розстрочки погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Строки погашення податкових зобов'язань визначені підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», якою передбачено що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
За нормами чинного законодавства України при направлені податковим органом коштів платника податків на погашення податкових зобов'язань ним в обов'язковому порядку має прийматися до уваги призначення платежу, визначене платником податку.
Підпунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд апеляційної інстанції цілком правильно звернув увагу на те, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлює порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинним на час виникнення правовідносин), податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Цілком правомірно, також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.
Крім того, дійсно п.п. 8.6.2 п. 8. 6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п. "б" п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку -залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак