"09" серпня 2011 р. м. Київ К-35908/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Україніська торгова компанія «Ріо-Плюс»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року
у справі №14/119А (А5/2379-2/391)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Україніська торгова компанія «Ріо-Плюс»(надалі -ТОВ «Західно-Україніська торгова компанія «Ріо-Плюс»)
до відповідача Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (надалі -ДПІ у Залізничному районі м. Львова)
про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, -
встановив:
В листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 06.10.2005р. №22675/23-0/0/0003662300 та №22676/23-0/0003672300/0.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту №562/23-2/32326774 від 07.09.2005р., яким виявлено списання часнику, проведене на підставі акту на списання №4 від 29.06.2005р. в сумі 54795грн. Позивач стверджує про помилкове застосування відповідачем норм Наказу Міністерства торгівлі СРСР №75 від 23.03.1984р., замість норм Наказу Міністерства торгівлі СРСР №88 від 02.04.1987р., відповідно до якого норми убутку часнику визначені на рівні 0,40% у весняний період. Однак пізніше, у запереченні №14 від 23.0-9.2005р. позивач вказав, що прийнятий до уваги відповідачем акт на списання №4 від 29.06.2005р. та накладна №3 від 02.06.2005р. були лише чорновиками, а фактично списання відбулось на підставі акту на списання часнику від 02.08.2005р., на підставі якого були вчасно відкориговані валові витрати за три квартали 2005р. і сума податку була сплачена повністю.
Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.
Останнім рішенням суду першої інстанції - постановою господарського суду Львівської області від 02 вересня 2008р. позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення рішення від 06.10.2005р. №22675/23-0/0/0003662300 від 06.10.2005р. №22676/23-0/0003672300/0. Судові витрати в сумі 3,40грн. присуджено з державного бюджету на користь позивача.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість було проведено відповідачем на основі помилково визначеної бази оподаткування. Так, суд дійшов висновку, що враховуючи договір купівлі-продажу та ВМД а також у відповідності до вимог п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем правильно відкориговано валові витрати та самостійно погашено податкові зобов'язання з огляду на списання часнику, і позивач мав підстави для віднесення до валових витрат суму списаного часнику в розмірі 0,40% з огляду на Наказ Міністерства торгівлі СРСР «Про затвердження норм природного убутку продовольчих товарів у торгівлі та інструкцій їх застосування» №88 від 02.04.1987р.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове, яким у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судова колегія апеляційної інстанції мотивувала рішення тим, що оскільки уточнюючі декларації були подані позивачем до ДПІ у Залізничному районі м. Львова після проведення документальної перевірки (перевірка тривала з 16.08.2005р. по 29.08.2005р.), то, з урахуванням приписів п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-111 від 21.12.2000р., відповідач -ДПІ у Залізничному районі м.Львова, встановивши факт порушення податкового законодавства зі сторони позивача, правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.10.2005р. №22675/23-0/0/0003662300 та №22676/23-0/0003672300/0.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009р. та залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 02 вересня 2008р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.04.2004р. по 31.06.2005р., про що складений акт №562/23-2/32326774 від 07.09.2005р.
Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення п.п. 5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток в ІІ-му кварталі 2005р, в сумі 13670грн.; а також в порушення п.п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість в 2005р. на суму 10935,00грн.
Так, в ході проведеної перевірки податковим органом встановлено, що в порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат у ІІ-му кв. 2005р. списаний часник на суму 54674,00грн., який придбаний у Sp.Z.O.O «АМЕХ»(Польща) згідно договору купівлі-продажу №7/12/ІМ від 03.02.2005р. та вантажно-митної декларації №004001 від 11.03.2005р., загальною вартістю 56803,25грн.
За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.10.2005р.:
- №22675/23-0/0/0003662300, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 15037 грн. у т.ч. 13670 грн. основного платежу та 1367 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- №22676/23-0/0003672300/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16402,50грн. у т.ч. 10935 грн. основного платежу та 5467,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу №7/12/ІМ від 03.02.2005р. за вантажно-митною декларацією №004001 від 11.03.2005р., позивач придбав у Sp. Z.O.O «АМЕХ» (Польща) часник фактурною та митною вартістю товару 21269,41грн., мито та митні збори - 29533,78 грн. Тобто, загальна вартість придбаного товару становила 56803,25грн.
Згідно даних бухгалтерського обліку підприємство відобразило дане придбання проводкою: Дт 282 Кт 631 у І-му кварталі 2005 року.
Оплати за часник не було, кредиторська заборгованість станом на 01.07.2005р. становила 27269,47грн.
В кінці І-го кварталу 2005р. часник було передано на відповідальне зберігання ТОВ «Фірма «Патрон і Ко», згідно договору зберігання (схову) майна №1/3 від 31.03.2005р. та накладної приймання-передачі №1/03/2005 від 31.03.2005р. в кількості 19800кг на загальну суму 56803,25грн.
Згідно п. 4.1 Договору відповідальність за втрати, зменшення кількості, пошкодження, зміну якості майна покладені на ТОВ «Фірма «Патрон і Ко». Згідно накладної №3 від 02.06.2005р. ТОВ «Фірма «Патрон і Ко»було повернуто часник позивачеві в сумі 54795грн. (позивачем було продано часник на суму 2008,00грн., таким чином залишок часнику становив 54795грн.), після чого його було списано у зв'язку з непридатністю до вживання.
При цьому, позивач не зобов'язав фірму-охоронця відшкодувати завдані збитки у повному обсязі на загальну суму 56803,25грн.
Проте, згідно платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 19.10.2005р. позивач оплатив Sp. Z.O.O «АМЕХ»20000 доларів США, у т.ч. за договором №7/12/ІМ від 03.02.2005 р. - 5148 доларів США (курс 1 долар США = 5,039 грн. відповідно до меморіального ордеру від 19.10.2005 р.), чим підтверджується посилання відповідача в акті від 07.09.2005р. про те що станом на дату перевірки вартість часнику не була повністю оплачена.
Згідно Наказу Міністерства торгівлі СРСР № 75 від 23.03.1984 року підприємство мало право віднести на валові витрати суму списаного часнику в розмірі 0,22% від загальної вартості товару, тобто 54796 х 0,22 % - 121 грн.
Разом з тим, актом списання часнику у зв'язку з непридатністю до вживання № 4 від 29.06.2005р., позивач списав часник у повному обсязі на загальну суму 54795грн. У податковому обліку придбання часнику було віднесено до складу валових витрат у ІІ-му кварталі 2005 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що норми убутку мають розраховуватись відповідно до Наказу Міністерства торгівлі СРСР № 75 від 23.03.1984р.
Так, згідно Наказу Міністерства торгівлі СССР №75 від 23.03.1984р. «Про затвердження диференційованих розмірів списання втрат непродовольчих і продовольчих товарів в магазинах (відділах, секціях) самообслуговування» на валові витрати позивач мав право віднести суму списаного часнику лише в розмірі 0,22%.
Отже, підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат списаний часник згідно акту списання №4 від 29.06.2005р. на загальну суму 54674,00грн., тобто 54795-121=54674грн.
Пунктом 17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції цілком правомірно зазначив, що позивачем проведено коригування валових витрат на підставі акту списання часнику №4 від 29.06.2005р., що підтверджується уточнюючими деклараціями з податку на прибуток та з податку на додану вартість за другий квартал 2005р., які були подані податковому органу у вересні 2005р., тобто після проведення документальної перевірки позивача.
Відповідно до п.п7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно п.п 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивачем в порушення вимог п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону «Про податок на додану вартість»зайво віднесено до податкового кредиту в 2005 році суму ПДВ в розмірі 10935 грн. по товарах, вартість яких не відноситься до складу валових витрат.
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західно-Україніська торгова компанія «Ріо-Плюс»-залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак