"09" серпня 2011 р. м. Київ К-54521/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області
на постанову Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 16 квітня 2009 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року
у справі №2-а-25/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (надалі - УПСЗН)
про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми по щомісячним виплатам на дитину, -
встановив:
Позивач звернувся до Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання незаконною відмову УПСЗН у виплаті заборгованості, яка утворилася внаслідок виплати щомісячної компенсації у розмірі, нижчому ніж передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнення з відповідача недоотриманої щомісячної компенсації на дитину -ОСОБА_2. в розмірі 3537,50 гривень.
Обґрунтовуючи вимоги позову зазначає, що його неповнолітній син ОСОБА_2 має статус дитини, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, тому відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на щомісячні соціальні виплати у розмірі 50% мінімальної заробітної плати. Однак УПСЗН щомісячні виплати нараховувались у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України, а також Законами «Про Державний бюджет України»на 2007 і 2008 роки, які в цій частині Рішеннями Конституційного суду України визнані неконституційними. Нараховані у такий спосіб кошти відповідачем були сплачені у грудні 2008 року. Посилаючись на те, що таким чином порушуються конституційні права його дитини на належний соціальний захист, ОСОБА_1. просить суд визнати протиправними дії та стягнути з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України невиплачені суми соціальних виплат за період з грудня 2007р. по грудень 2009p., виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час фактичної виплати спірних сум.
Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 16.04.2009р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009р., позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав неправомірною відмову відповідача в перерахунку щомісячної виплати на дитину у відповідності з частиною 6 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, зобов'язав УПСЗН Кіровської районної у м. Макіївки ради провести ОСОБА_1. як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, яка має дитину, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок щомісячних виплат у відповідності до частини 6 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період: грудень 2007 року, та з 22 травня по грудень 2008 року та здійснити виплату недоотриманих сум в розмірі 2063,70гривень. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія суду апеляційної інстанції, виходив з того, що дії УПСЗН Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з виплати ОСОБА_1. за встановлений судом період щомісячної допомоги дітям, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, та їх батькам в розмірах, визначених Законами України «Про державний бюджет»на названі роки та постановами Кабінету Міністрів України, є протиправними, тому з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню невиплачена сума у загальному розмірі 2063,70грн. (213,50 грн. + 68,20 грн. + 984грн. + 512грн. + 286грн). Вимоги позивача стосовно виплати спірної соціальної виплати за період з 1 січня по 22 травня 2008р. у розмірі визначеному п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не ґрунтуються на Законі, оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким встановлювались інші розміри державної грошової допомоги дітям, що підлягають виплаті за рахунок коштів Державного бюджету, був чинним до 22 травня 2008 року.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти у справі нове рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. є інвалідом ІІІ групи та віднесений до І категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії, є батьком дитини шкільного віку, якій надано статус дитини, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-XII (в редакції станом на час виплат) передбачено, що на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення щомісяця виплачується 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку.
Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 року №1687 були внесені зміни до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 та затвердженого нею Порядку про покладення на управління праці та соціального захисту населення додаткових завдань щодо ведення персоніфікованого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 16.05.2008 року №279-VI постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року №1687 була опублікована 14.11.2003 року в Офіційному віснику України №44.
При визначенні недоплаченої суми щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи за 2007 рік судм враховано, що рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення пункту 6 частини 1 статті 30 підлягають застосуванню у 2007р.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин, виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 50% мінімальної заробітної плати станом на день виплати.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України». У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2008 року.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм ч.6 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області -залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м.Макіївки Донецької області від 16 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________ А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак