"09" серпня 2011 р. м. Київ К-33893/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 20 травня 2008 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року
по справі №7/186/08 (22-а-5287/08)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва
про визнання частково недійсним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -
встановив:
У березні 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 вернувся до господарського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва про визнання частково недійсним та скасування в сумі 1470,00 грн. рішення про застосування штрафних санкцій №0000432300 від 18 лютого 2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час перевірки при визначенні суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків було включено кошти, які знаходились у складському приміщенні, тобто не на місці проведення розрахунків та відповідно неправомірно визначені штрафні санкції в сумі 1470,00 грн.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 20 травня 2008 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
05 лютого 2008 року працівниками ДПА у Миколаївській області була здійснена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці «закусочної з літнім майданчиком», про що складено акт перевірки від 05 лютого 2008 року №14000169/23-50, яким встановлено порушення відповідачем п. 2, 5, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі акту перевірки №14000169/23-50 від 05 лютого 2008 року, Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м.Миколаєва прийняте рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій від 18 лютого 2008 року №0000432300, яким застосовано до СПД ОСОБА_1. штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1810,00 грн.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вимогами п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У разі не відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
В акті перевірки №14000169/23-50 від 05 лютого 2008 року зазначено, що позивачем порушено вимоги п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечена відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями виписаними та виданими з початку робочого дня. Сума невідповідності склала 294,00 грн. (Розрахунок - 308,00-3,50-10,50=294,00).
Судом встановлено, що грошові кошти, що знаходились на складі не правомірно класифіковано відповідачем як такі, що знаходились на місці проведення розрахунків і не правомірно віднесено до загальної суми 308,00 грн. вказаної в акті перевірки. Отже штрафні санкції в розмірі 1470,00 грн. застосовані відповідачем згідно вимогам ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»неправомірно.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 20 травня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________ А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак