"09" серпня 2011 р. м. Київ К-33062/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області
на постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2008р. у справі
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2009р.
по справі №1/129/08 (22а-12689/08)
за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська” атомна електрична станція
до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ДП НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южноукраїнська АЕС” звернулось з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2008 року № 0000031702/1 в частині визначення податкових зобов'язань в розмірі 4885,94грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9771,88грн.
Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідач протиправно застосував до цього штрафні санкції в сумі 9771,88грн. за нібито порушення позивачам пунктів 3.1.1., 3.4. статті 3,, підпункту “е” пункту 4.2.9 статті 4, пункту 7.1. статті 7, пункту 8.1.1. статті 8, підпункту “а” пункту 17.2 статті 17, підпункту “а” пункту 19.2. статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Позивач зазначив, що є податковим агентом, утримувати податок з наданих ним додаткових благ не зобов'язаний, оскільки відповідно п.п.13.4, 13.5. ст.13, п.14.1. ст.14 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” сплата податку з додаткових благ є обов'язок фізичної особи, яка отримала ці блага.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2008р. залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2009р.адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2008 року №0000031702/1 в частині визначення податкового зобов'язання в розмірі 4885,94грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9771,88грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40.
Не погоджуючись з постановленими рішеннями Южноукраїнська ОДПІ в Миколаївській області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати вищевказані рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд. Посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, ст.13, ст.14 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” ст.1216 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства, якою встановлено, що позивач протягом 2005р. -9 місяців 2007р. надавав додаткові блага у вигляді вартості послуг за проживання, харчування -фізичним особам згідно спільних рішень адміністрації та профкому ВП “Южноукраїнська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом”, кошторисів та рахунків про сплату за проведення відповідних заходів. При здійснені господарської діяльності у 162 випадках не утримав податок з доходів фізичних осіб, отриманих ними у не грошовій формі у вигляді додаткових благ, а саме, у 142 випадки за період з 01.01.2005 року по 30.09.2007 року, у 20 випадків неутримання податку з доходів фізичних осіб, що не є працівниками позивача, за надані додаткові блага в вигляді харчування, проживання в готелі та інше, що є порушенням пунктів 3.1.1., 3.4. статті 3, підпункту “е” пункту 4.2.9 статті 4, пункту 7.1. статті 7, пункту 8.1.1. статті 8, підпункту “а” пункту 17.2 статті 17, підпункту “а” пункту 19.2. статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 15.01.2008 року на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення від 18.02.2008 року № 0000031702/1 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 8555,36грн. та застосування штрафної санкції в сумі 20472,49 грн.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що надання позивачем додаткових благ у вигляді харчування, проживання в готелі є додатковими благами, доходи з яких згідно п.1.1 ст.1, п.4.2.9 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” прирівнюються з метою оподаткування до подарунків.
З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції, зазначивши, що платниками податку з доходів фізичних осіб -додаткових благ, отриманих не від працедавця, є фізичні особи, що їх отримали, шляхом включення їх до складу загального річного оподаткованого доходу та відображення у річній декларації про майновий стан і доходи, а не позивач, як податковий агент.
Касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно п.1.15. ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” позивач є податковим агентом, тобто юридичною особою яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Вказана норма визначає лише поняття податкового агента, але не містить норм щодо обов'язку податкового агента утримувати податок з доходів в усіх, без винятку, випадках виплати такого доходу фізичним особам.
Відповідно пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” якщо додаткові блага надаються особою, що не є продавцем платника податку, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
Порядок оподаткування подарунків визначається статтею 14 вказаного вище закону, відповідно пункту 14.1 якої кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.
Оподаткування спадщини визначається статтею 13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, пунктом 13.4 якої встановлено, що особами, відповідальними за сплату податку до бюджету є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2005 року №67 “Про реалізацію статті 13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” також встановлено, що дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб згідно із статтею 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб і відображається ним у річній декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація).
Тобто, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що платниками податку з доходів фізичних осіб -додаткових благ, отриманих не від працедавця, є фізичні особи, що їх отримали, шляхом включення їх до складу загального річного оподатковуваного доходу та відображення у річній декларації про майновий стан і доходи, а не позивач, як податковий агент.
Суди попередніх інстанцій правильно прийшли до висновку що оскаржене податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте з порушенням чинного податкового законодавства та підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов'язань в розмірі 4 885,94 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9 771,88 грн.
Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак