"09" серпня 2011 р. м. Київ К-46285/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року
у справі №2а-29678/08/0570
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (ВАТ «Енергомашспецсталь»)
до відповідача Державної податкової інспекції у м.Краматорську (надалі -ДПІ у м.Краматорську)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Краматорську від 01.06.2006р. №0007611503/3/21047/10/15-3 та №0000041503/3/21046/10/15-3.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що відповідачем було застосовано до позивача фінансові санкції за порушення встановлених строків сплати податкового зобов'язання з податку на землю. Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.6.1.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань застосовуються безпосередньо після сплати податкового зобов'язання. Застосування фінансових санкцій за порушення строку сплати податку у 2002 році суперечить ст. 15 наведеного закону, якою встановлений строк для нарахування податкового зобов'язання -1095 днів. У 2002, 2003 роках відповідачем здійснювалися документальні перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, однак під час цих перевірок ці порушення в актах перевірок не відображались та фінансові санкції за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю не застосовувались.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2008р. позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Краматорську від 01.06.2006р. №0007611503/3/21047/10/15-3 та №0000041503/3/21046/10/15-3; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність своїх рішень, що є предметом оскарження у справі.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ч. 1 ст. 25 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати земельного податку справляється пеня в розмірах, визначених законом. При цьому, строки сплати податку за землю у 2002 році були встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», який відповідно до п.20 статті 2 Бюджетного кодексу України є законом, що затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України на протязі бюджетного періоду та не відноситься до закону з питань оподаткування. Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлює строки сплати земельного податку шляхом відсилання до норм іншого закону.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2008р.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом за період з 01.07.2002р. по 31.01.2002р., про що складено акт від 03.11.2005р. №165/15-03-00210602.
В акті перевірки встановлено несвоєчасну сплату податку за землю, чим порушено ст.51 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», а також п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі зазначених висновків та за наслідками апеляційного узгодження зобов'язання прийнято податкові повідомлення-рішення з визначенням штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на землю: від 01.06.2006р. №0007611503/3/21047/10/15-3 та 0000041503/3/21046/10/15-3.
Згідно до преамбули Закону України «Про плату за землю», цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом (ст. 2 Закону України «Про плату за землю»).
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Втім, дію ч.2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»було зупинено на 2002 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2002 рік»від 20.12.2001р №2905.
Так, статтею 51 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік»визначено, що земельний податок сплачується платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Тобто, граничним терміном сплати земельного податку за звітний місяць є 30 календарний день з наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З наведеного вбачається, що строки сплати податку за землю у 2002 році були встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2002 рік».
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, спірних податкових повідомлень-рішень, штрафні (фінансові) санкції до позивача було застосовано на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, строки сплати податку за землю у 2002 році були встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», який відповідно до п.20 статті 2 Бюджетного кодексу України є законом, що затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України на протязі бюджетного періоду та не відноситься до закону з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за прострочення встановлених строків сплати земельного податку справляється пеня в розмірах, визначених законом.
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
За таких обставин, судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» -залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________ А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак