"09" серпня 2011 р. м. Київ К-30283/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2008 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009 року
у справі №2а-2578/08/2
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -СПД ОСОБА_2.)
до відповідача Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі -ДПІ у м.Сімферополі)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі № 0003301701/0 від 26.08.2008р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом без з'ясування всіх обставин справи.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2008р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009р., позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі № 0003301701/0 від 26.08.2008р.; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що оскільки висновки податкового органу в акті перевірки №5932/17-1/2120707788 від 12.08.2008р. щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині нарахування та сплати податку з доходів найманих працівників, не відповідають дійсним обставинам справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову СПД ОСОБА_2.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 04.07.2008р., про що складений акт №5932/17/-1/2120707788 від 12.08.2008р.
Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем ч. «е»п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Так, в акті перевірки №5932/17-2120707788 від 12.08.2008р. зафіксовано, що згідно з наданими до перевірки документами позивач діяльність у період з 01.07.2005р. по 04.07.2008р. не здійснювала, податки не сплачувала. Разом з тим, згідно з наданих до перевірки довідок про доходи позивач працювала у підприємстві «Елегант»та отримувала на вказаному підприємстві заробітну плату.
За наслідками проведеної перевірки, з посиланням на п.п. «е»п.п.6.3.3 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003301702/0 про нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 482,48грн.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, і до яких, зокрема відносяться дивіденди, нараховані резидентом -емітентом корпоративних прав.
Згідно з п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.
Позивачем надані в матеріали справи докази того, що у період 2005-2008 роки нею не здійснювалось підприємницької діяльності, і згідно податкової звітності за цей період, зазначалось про відсутність підприємницької діяльності, отриманого доходу та нарахованих податкових платежів.
За таких обставин, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що в період, охоплений перевіркою, позивач мав найманих працівників, був податковим агентом, що зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок таких найманих працівників, а також нести відповідальність за порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог.
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак