"09" серпня 2011 р. м. Київ К-47608/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009р.
у справі №2-а-107/08 (22-а-14581/08/9104)
за позовом Корпорації «Укрпромфарфор «Елікор-Україна»
до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області (надалі - ДПІ у Полонському районі Хмельницької області)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У червні 2008 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом, в якому ставить питання про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Полонському районі Хмельницької області №0000462301/0 від 30.05.2008 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що фактичною підставою для донарахування податкових зобов'язань є розрахунки з ПП ОСОБА_1. на підставі бартерного договору, який, в свою чергу, податковий орган вважає недійсним та нікчемним в силу закону. При цьому, позивач стверджує, що вказані висновки відповідача про нікчемність договору не відповідає обставинам справи та суперечить закону.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009р., позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Полонському районі Хмельницької області №0000462301/0 від 30.05.2008р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 53835,47грн. основного платежу та в сумі 26918,00грн. штрафних санкцій.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов висновку, про відповідність умов бартерного договору від 10.01.2007р. вимогам цивільного законодавства, оскільки висновок контролюючого органу про порушення ПП ОСОБА_1. вимог податкового законодавства належним чином не доведено, так як приватний підприємець ОСОБА_1, на час виконання договору була зареєстрована платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) відповідно до свідоцтва №НОМЕР_1 від 27.07.2000р. та перебувала на загальній системі оподаткування.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Полонському районі Хмельницької області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р., про що складено акт №416/231-31919238 від 20.05.2008р.
Висновками проведеної перевірки, зокрема, контролюючий орган встановив, що ПП ОСОБА_1. поставляла товар для позивача з метою заниження об'єкту оподаткування, не сплачуючи податків, в зв'язку з чим такі дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто на порушення ст. 228 ЦК України укладалися правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушували публічний прядок, а отже є нікчемним. Таким чином, оскільки, на думку податкового органу, угоди міни (бартеру) позивача з ПП ОСОБА_1. є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, для обох сторін правочину. Тому відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 53835,47грн.
На підставі зазначених висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.05.2008 року №0000462301/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 118555,грн. у т.ч. 65417,00грн. основного платежу та 53138,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Судами встановлено, що позивач оскаржує донарахування податкового зобов'язання прийняте на підставі висновків про нікчемність укладеної угоди з ПП ОСОБА_1.
Так, 10.01.2007р. між Корпорацією «Укрпромфарфор «ЕЛІКОР-Україна»та ПП ОСОБА_1. укладений бартерний договір на загальну суму орієнтовно 200000,00грн., згідно з яким остання зобов'язалась передати у власність позивача фарбу керамічну та матеріали на замовлення, а корпорація в свою чергу - прийняти товар і розрахуватись за нього з ПП ОСОБА_1. фарфоровим посудом в асортименті підприємства. На підставі операції із виконання вказаного договору, позивачем сформовано податковий кредит на суму 53835,47грн.
Вказуючи про нікчемність бартерного договору від 10.01.2007р, укладеного між Корпорацією «Укрпромфарфор ЕЛІКОР -Україна»та приватним підприємцем ОСОБА_1. контролюючий орган дійшов висновку, що ПП ОСОБА_1. поставляла товар для позивача з метою заниження об'єкту оподаткування, не сплачуючи податків, в зв'язку з чим такі дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не включаються до складу податкового кредиту (бюджетного відшкодування) суми податку, що сплачені платником в ході проведення завідомо збиткових операцій, тобто операцій, що не спрямовані на отримання економічної вигоди. Формою здійснення таких завідомо збиткових операцій можуть бути укладені між платниками податку договори, які слід визнавати нікчемними із застосуванням встановлених наслідків.
Статтею 215 Цивільного кодексу України (дальше ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Натомість, достатньою підставою для висновку про його нікчемність є встановлення у судовому порядку ознак, із наявністю яких Цивільним кодексом України пов'язана така нікчемність. Проте, в порушення вказаних норм ДПІ у Полонському районі Хмельницької області висновок про нікчемність бартерного договору від 10.01.2007р. укладеного між корпорацією «Укрпромфарфор «ЕЛІКОР-Україна»та ПП ОСОБА_1. зроблено в односторонньому, позасудовому порядку, що й стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, висновок контролюючого органу про порушення ПП ОСОБА_1. вимог податкового законодавства належним чином не доведено, оскільки на час виконання договору від 10.01.2007р. приватний підприємець ОСОБА_1 була зареєстрована як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 27.07.2000р.
Так, судам встановлено, що поставка товару у 2007 році здійснювалась на підставі заявок на кожну партію товару із зазначенням кількості та виду товару, що підтверджується товарними та податковими накладними та самим відповідачем в акті перевірки позивача.
За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про невідповідність висновків податкового органу стосовно нікчемності угоди між Корпорацією «Укрпромфарфор «ЕЛІКОР-Україна»та ПП ОСОБА_1. дійсним обставинам справи.
Доводами касаційної скарги не спростовано зазначених висновків суду.
Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області -залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак