"09" серпня 2011 р. м. Київ К-46937/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю «Інтер Експрес Сервіс-Україна»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року по справі № 2-а-1938/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Експрес Сервіс-Україна»
до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,, -
встановив:
У серпні 2008 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Експрес Сервіс-Україна»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області № 0000302311/0 від 20 червня 2008р..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання рішення Протоколу засідання постійно діючої комісії для розгляду спірних питань ДПА у Львівській області від 23.04.2008 р. і на виконання листа ДПА у Львівській області № 11275/7/23-414/448 від 28.05.2008р. в доповнення до акту перевірки №164/23-1/34107409 від 07.05.2008р. відповідачем ДПІ у Буському районі Львівської області протягом 28-29.05.2008р. була проведена невиїзна перевірка ТОВ «Інтер Експрес Сервіс-Україна»з питань оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиційних послуг за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2007р., по результатам якої складено акт перевірки №212/23-1/34107409 від 29.05.2008р.. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено ПДВ на суму 1120643 грн.. На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000302311/0 від 20.06.2008р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1680965 грн., з яких 1120643 грн. за основним платежем та 560322 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Листом ДПІ у Буському районі Львівської області № 699/10/23-1/140 від 21.07.2008 р. були внесені зміни до податкового повідомлення-рішення № 0000302311/0 від 20.06.2008р. в частині зміни номера акта перевірки № 00010/2311/34107409 від 29.05.2008р. на №212/23-1/34107409. Позивач зазначає, що податковим органом допущено ряд порушень під час проведення перевірки та при прийнятті податкового повідомлення-рішення, зокрема, без достатніх правових підстав проведено невиїзну (камеральну) перевірку, законодавством не передбачено прийняття додаткових актів перевірки у формі доповнення до попереднього акта перевірки, в додатковому акті перевірки встановлені інші обставини, ніж встановлені перевіркою у перевіреному періоді; невиїзна (камеральна) перевірка проводилася виключно на підставі даних, вказаних у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок, а також відповідачем порушені строки надіслання податкового повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року позов вимоги задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року рішення першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «Інтер Експрес Сервіс-Україна»звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Проведеною перевіркою встановлено, що позивач ТОВ «Інтер Експрес Сервіс-Україна»надавав транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів. Між позивачем та ТОВ «Атем», ТОВ «БК Транс», ТОВ «Візаві», ДП «Формула», СПД Смілянець В.В., ТОВ «Фірма «Лагер сервіс»були укладені договори доручення на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і локальному сполученню, в рамках яких позивач зобов'язався залучати перевізників шляхом укладення відповідних договорів між експедитором і перевізником.
На виконання прийнятих на себе зобов'язань позивачем укладалися договори з постачальниками транспортних послуг (перевізниками) - Фірмою Expres servis z.r.o. (Чеська Республіка), ТОВ «Медобори», ТОВ «ТЕП «Транском»та ін..
Згідно складених актів виконаних робіт вартість реалізованих транспортно-експедиційних послуг за обревізований період склала 5603215 грн., при цьому при реалізації цих послуг під час перевезення вантажів за межами митного кордону України платником податку застосовувалася нульова ставка оподаткування ПДВ, тобто податкове зобов'язання з наведених послуг склало 0 грн..
Відповідно до вимог пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою податку поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.
У разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.
Аналіз вимог Глави 65 ЦК України, ст.316 ГК України, Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», Закону України «Про транспорт»вказує на те, що договір на транспортне експедирування за своєю природою є посередницьким договором, який передбачає можливість виконавця транспортно-експедиційних послуг організовувати їх виконання із залученням інших осіб.
Суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про те, що право на застосування нульової ставки згідно із пп.6.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість» має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів. У разі коли надання транспортних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів чи вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою п.6.1 ст.6 цього Закону, а саме за ставкою 20 відсотків.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що з гідно з п.п.3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого п.6.5 ст.6 наведеного Закону, місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку.
Враховуючи зазначені норми законодавства, визначальною умовою для визначення порядку оподаткування податку на додану вартість операцій з надання послуг є місце їх надання (за виключенням тих операцій, за якими встановлено окремий порядок оподаткування).
Таким чином, у разі надання резиденту-замовнику транспортних послуг за межами України, виконавцем яких є резидент-експедитор, такі послуги включаються до об'єкта оподаткування ПДВ резидента-експедитора за повною ставкою, оскільки такі послуги надані на митній території України.
Судом встановлено, що позапланова невиїзна перевірки проведена відповідачем в доповнення до акта перевірки № 164/23-1/34107409 від 07.05.2008 р. на виконання вимог вищестоящого податкового органу, не суперечить вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
У травні 2008 р. ДПІ у Буському районі Львівської області зверталася в порядку п.9 ст.11-1 зазначеного Закону до позивача з вимогою № 3310/10/23-1/140 про надання копій документів, яка була залишена без задоволення зі сторони позивача.
Контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, правомірність нарахування штрафних санкцій та їх відповідність вимогам ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю «Інтер Експрес Сервіс-Україна»-залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак