"09" серпня 2011 р. м. Київ К-38916/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області та Державного підприємства «Свердловантрацит»
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року
у справі №2а-130/09/1270
за позовом Державного підприємства «Свердловантрацит» (надалі -ДП «Свердловантрацит»)
до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області (надалі -ДПІ у м.Свердловську)
про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У квітні 2008 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про зобов'язання вчинити певні дії. З урахуванням уточнення позовних вимог від 27.01.2009р., позивач просив:
- визнати протиправними дії ДПІ у м. Свердловську щодо розподілу та спрямуванню сум, сплачених платіжними дорученнями №2936 від 07.03.2008 року, №2986 від 11.03.2008 року, №3042 від 12.03.2008 року, №3118 від 13.03.2008 року, №3120 від 13.03.2008 року, №3203 від 14.03.2008 року, №3315 від 17.03.2008 року, №3317 від 17.03.2008 року, №3319 від 17.03.2008 року, №3403 від 18.03.2008 року, №3502 від 19.03.2008 року, №3504 від 19.03.2008 року, №3533 від 19.03.2008 року, №3534 від 19.03.2008 року, №3536 від 20.03.2008 року, №3538 від 20.03.2008 року, №3629 від 21.03.2008 року, №3656 від 24.03.2008 року, № 3584 від 25.03.2008 року, №3711 від 26.03.2008 року на погашення податкового боргу та пені згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2008 року;
- зобов'язати ДПІ у м. Свердловську поновити в особовому рахунку ДП «Свердловантрацит»податковий борг ДП «Свердловантрацит»у сумі 3283186,50грн., який виник 30.01.2004 року та був узгоджений 20.01.2004 року, у тому числі за основним платежем -2 188 791 грн. та штрафної санкції -1094395,50 грн.;
- зобов'язати ДПІ у м. Свердловську укласти договір розстрочки з ДП «Свердловантрацит»про розстрочення суми податкового боргу у розмірі 2 188 791 грн., який виник до 01.01.2005 року відповідно п. 10.2.1. ст. 10 Закону 2711;
- зобов'язати ДПІ у м. Свердловську прийняти рішення про списання суми штрафної санкції у розмірі 1094395,50 грн., яка була нарахована до 01.01.2005 року та підлягає списанню відповідно до п.п. «в»п.9.1.2 Закону 2711;
- зобов'язати ДПІ у м. Свердловську суми сплачені платіжними дорученнями №2936 від 07.03.2008 року, №2986 від 11.03.2008 року, №3042 від 12.03.2008 року, №3118 від 13.03.2008 року, №3120 від 13.03.2008 року, №3203 від 14.03.2008 року, №3315 від 17.03.2008 року, №3317 від 17.03.2008 року, №3319 від 17.03.2008 року, №3403 від 18.03.2008 року, №3502 від 19.03.2008 року, №3504 від 19.03.2008 року, №3533 від 19.03.2008 року, №3534 від 19.03.2008 року, №3536 від 20.03.2008 року, №3538 від 20.03.2008 року, №3629 від 21.03.2008 року, №3656 від 24.03.2008 року, №3684 від 25.03.2008 року, №3711 від 26.03.2008 року врахувати виключно в рахунок сплати у відповідності з призначенням платежу, визначеним у платіжних дорученнях та внести відповідні зміни до картки особового рахунку ДП «Свердловантрацит».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДП «Свердловантрацит» вважає суми податкового боргу та штрафних санкцій виникли та були узгоджені до 01.01.2005р., тому підпадають під дію Закону №2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»та підлягають розстроченню та списанню.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ДПІ у м. Свердловську, прийняті та вчинені щодо справляння податків ДП «Свердловантрацит»на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нову, якою позов ДП «Свердловантрацит» задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Свердловську щодо розподілу та спрямування сум, сплачених платіжними дорученнями: №2936 від 07.03.2008р., №2986 від 11.03.2008р., №3042 від 12.03.2008р., №3118 від 13.03.2008р., №3319 від 17.03.2008р., №3403 від 18.03.2008р., №3502 від 19.03.2008р., №3504 від 19.03.2008р., №3533 від 19.03.2008р., №3534 від 19.03.2008р., №3536 від 20.03.2008р., №3538 від 20.03.2008р., №3629 від 21.03.2008р., №3656 від 24.03.2008р., №3684 від 25.03.2008р., №3711 від 26.03.2008р. на погашення податкового боргу та пені згідно ухвали Вищого адміністративного суду від 19.02.2008р. Зобов'язано ДПІ у м. Свердловську суми сплачені вищевказаними платіжними дорученнями врахувати виключно в рахунок сплати у відповідності з призначенням платежу, вказаним у платіжних дорученнях та внести відповідні зміни до картки особового рахунку ДП «Свердловантрацит». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки спірними платіжними дорученнями ДП «Свердловантрацит» здійснив сплату податку на додану вартість за поточний місяць, то контролюючий орган не мав підстав для зміни призначення платежу шляхом направлення коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань інших податкових періодів.
Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2009р. та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 03 березня 2009р.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, в частині, якою скасовано відмовлено у задоволенні адміністративного позову, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, позивач також звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій в частині відмови у позові та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.
Контролюючим органом було проведено позапланову документальну перевірку ДВАТ «Шахта ім. Я.М. Свердлова»(правонаступником якої є ДП «Свердловантрацит») з питання достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість (надалі -ПДВ) за період січень-вересень 2001р. та липень 2003р., про що складений акт №19/11/23-4/00177997 від 20.01.2004р.
Висновками акта, зокрема, встановлено: порушення вимог п.п. 7.4.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено податковий кредит за уточнюючими деклараціями з ПДВ за липень 2003 року на суму 21893,47 грн.; п.п. 7.4.5. п.7.4., 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено податковий кредит за уточнюючими деклараціями з ПДВ за січень-вересень 2001 року на суму 2188790,73 грн.; зменшення чистої суми податкових зобов'язань за уточнюючими деклараціями з ПДВ за червень-вересень 2001 року, липень 2003 року на суму 2210684грн..;
На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012344/0/0 від 20.01.2004 року, згідно якого ДВАТ «Шахта ім. Я.М. Свердлова»зменшено суму бюджетного відшкодування за січень-вересень 2003 року на загальну суму 2 210 684 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 103 152,70 грн.
За матеріалами справи вбачається, що у травні 2006 року ДП «Свердловантрацит»звернулося з адміністративним позовом до господарського суду Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську №0000012344/0 від 20.01.2004 року. За наслідками судового розгляду справи 12/368н-ад постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. було скасовано рішення суду першої інстанції у цій справі (постанову господарського суду Луганської області від 13.11.2006р., якою були частково задоволені позовні вимоги, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську №0000012344/0 від 20.01.2004р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2003 року на суму 21 893грн. та відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8757,20грн.) та задоволено адміністративний позов ДП «Свердловантрацит»у повному обсязі, а саме податкове повідомлення-рішення №0000012344/0 від 20.01.2004 року було скасовано у повному обсязі.
12.04.2007 року рішенням першого заступника начальника ДПІ у м. Свердловську №24 від 12.04.2007 року відповідно до постанови Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року по справі №12/368н-ад, а саме визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000012344/0 від 20.01.2004 року зі зменшення податкового кредиту з ПДВ у сумі 2 210 684,00 грн., яка розстрочена згідно Закону №2711, внесено зміну до договору про реструктуризацію податкового боргу (без пені та штрафних (фінансових) санкцій) від 28.07.2006 року №108/-06 та додатку №2 графіка сплати розстроченого податкового боргу.
Разом з тим, 19.02.2008 року ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2008 року у справі 12/368н-ад постанова Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року була скасована, а постанова господарського суду Луганської області від 13.11.2006 року про часткове задоволення позову залишена в силі.
Листом №4-45/172 від 20.03.2008р. позивач звернулося до ДПІ у м. Свердловську про укладення додаткової угоди про відновлення зменшення суми ПДВ за договором розстрочки від 28.07.2006р. №108/1-06 на суму 2 188 791грн.
Згідно відповіді ДПІ у м. Свердловську за вих. №4963/24 від 26.03.2008р. в укладенні додаткової угоди про відновлення зменшення суми ПДВ за договором розстрочки від 28.07.2006р. №108/1-06 відмовлено, оскільки сума податкового боргу, визначена згідно податкового повідомлення-рішення №0000012344/0 від 20.01.2004 року узгоджена з моменту проголошення ухвали Вищого адміністративного суду України, тобто 19.02.2008р., у зв'язку з чим розстроченню чи списанню відповідно до норм Закону України від 23.06.2005р. №2711-ІV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»по зазначеному повідомленню-рішенню відсутні.
З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проводилась сплата поточних нарахувань з ПДВ при здійсненні реалізації вугілля за певні податкові періоди на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002 року.
Так, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 07.03.2002 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 року №892 «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості», та пункт 7-1 викладено в такій редакції:
п.7-1 суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.
Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі «Призначення платежу»платник податку робить такий запис: «Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002р. №270»(надалі -Постанова КМУ №270). Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що позивачем дійсно здійснювалось погашення поточних податкових зобов'язань з ПДВ не за власним розсудом, а на виконання зазначеної Постанови КМУ №270, яка приймалась з метою стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості, шляхом визначення джерел сплати заробітної плати та з метою забезпечення надходження поточних платежів ПДВ до державного бюджету.
За приписами п.п.11.1 розділу 11 Інструкції податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.
Під погашенням податкового боргу за певним видом платежу розуміється зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом (п.11.4 розділу 11 Інструкції).
При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Крім того, законодавцем на час правовідносин не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.
До того ж, п.п. 8.6.2 п. 8. 6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень пп. «б»п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.
Доводами касаційних скарг зазначені висновки суду апеляційної інстанції не спростовані.
За таких обставин, судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області та Державного підприємства «Свердловантрацит»-залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року -залишити без змін.
Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду від 13 жовтня 2009 року в частині зупинення постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________Г.К. Голубєва
___________________М.І. Костенко
___________________С.Е. Острович
___________________А.О. Рибченко
Суддя Н.Є. Маринчак