"04" серпня 2011 р. м. Київ К-15052/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,
при секретарі Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2007 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року
по справі №2-а-13180/07
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м.Вінниці
треті особи: Управління Державного казначейства у м.Вінниці, Управління Державного казначейства України у Вінницькій області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача, пов'язану з ненаданням управлінню державного казначейства у м. Вінниці висновків щодо СПД-ФО ОСОБА_1. по бюджетному відшкодуванню сум від'ємного значення по ПДВ та зобов'язання відповідача надати управлінню державного казначейства у м. Вінниці висновки щодо СПД-ФО ОСОБА_1. на бюджетне відшкодування сум від'ємного значення ПДВ в розмірі 628789,00грн. на рахунок платника податку.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2007 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями ДПІ у м.Вінниці звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в 2006 році проведено позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на підставі ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За результатами перевірок складені довідки №№1218/17 від 19.07.2006 року, 1474/17 від 15.08.2007 року, 1613/17 від 11.09.2006 року, 1730/17 від 04.10.2006 року, 1902/17 від 03.11.2006 року, б/н від 27.12.2006 року.
Вказані довідки підтвердили факти проведення невиїзної документальної чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, та не встановлення порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем.
При цьому, перевіркою встановлено, що згідно наданих на перевірку документів ОСОБА_1. являється учасником зовнішньо-єкономічної діяльності: закуповує шкіри ВРХ, згідно договору №1/0106 від 05.01.2006р. з Компанією ТОВ «Пеллевіннї», договору №1/606-5Д від 18.10.2005р. переробляє їх в напівфабрикат «Вет-блю», який в подальшому експортує. Перевезення шкір від постачальників до переробника здійснюється транспортом ТОВ «Пеллевінні»згідно договору №4/0406 від 01.04.2006р. за рахунок СПД-ФО ОСОБА_1. Перевезення зі ст. Жмеринка за межи митного кордону України вантажними автомобілями ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс»за рахунок «WET BLUE LEATHER LTD».
Крім того, СПД-ФО ОСОБА_1., на виконання умов контракту №1 від 10.10.2005р. та додаткової угоди до даного контракту, який передбачає грошову форму розрахунків (банківським переказом на валютний рахунок продавця на умовах 100% попередньої оплати) фірмі «WET BLUE LEATHER LTD»(США), відвантажив напівфабрикат «Вет-блю.
Як зазначили суди, що позивачем в судовому засіданні надано листи Національного бюро Інтерполу від 26.02.2007 року, №ІР/9457/06/С31/5114/БС/А7/3, від 09.08.2007 року №ІР/9457/06/С25/13753/ЕС/А7/1, якими підтверджено факт реєстрації в штаті Нью-Джерсі США під реєстраційним номером 0100582422 контрагента по договору.
Разом з тим, поза увагою судів попередніх інстанції залишено посилання податкового органу на те, що співробітниками головного відділу податкової міліції ДПІ у м.Вінниці для встановлення легітимності покупця-нерезидента (фірми «WET BLUE LEATHER LTD») направлено запит до НЦБ Інтерполу в Україні. Відповідно до листа №6/521 від 01.02.2007р. УМВС України у Вінницькій області, повідомлення НЦБ Інтерполу в Україні та листа №11898/7/26-0617 від 13.06.2007р. ДПА України фірма «WET BLUE LEATHER LTD»не зареєстрована як юридична особа в США (а.с.119 т.1).
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанції зроблені висновки тільки на підставі тих документів, які знаходяться в матеріалах справи, при цьому не враховано, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між позивачем та «WET BLUE LEATHER LTD»з реалізації товару реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.
Слід також вказати, що визнаючи правомірність стягнення з Держаного бюджету бюджетного відшкодування в спірній сумі, судами не було надано належної оцінки доводам податкового органу про те, що штат працюючих у позивача відсутній, що викликає сумніви в реальності господарської операції (а.с.34 т.1).
Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.
Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановляє, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.
Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.
Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці -задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року -скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ С.Е. Острович
___________________ О.І. Степашко
___________________ Є.А. Усенко