04 серпня 2011 року м. Київ К-42679/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,
при секретарі Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року
у справі №2а-3324/10/1670
за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова «Укртатнафта»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)
за участю Прокуратури Полтавської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 року у повному обсязі задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2007 року №0000652302/0/187, від 18 січня 2008 року №0000652302/1/3, від 31 березня 2008 року №0000652302/2/15, від 12 червня 2008 року №0000652302/3/38, що винесені на підставі Акту позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансова промислова нафтова компанія «Укртатнафта»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період вересень 2007 року. від 25 грудня 2007 року №821/23-309/00152307, якими підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за період вересень 2007 року, на суму 46 445 989,00 грн.
Судове рішення мотивовано приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких право позивача на податковий кредит виникло по факту отримання податкових накладних від ТОВ «Техно-Прогрес». Несплата податку до бюджету особою, що не є контрагентом покупця при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит такого покупця, який сплатив податок в ціні товару своєму безпосередньому постачальнику.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду залишена без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на положеннях пункту 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку суду, чинним законодавством на суб'єкта підприємницької діяльності не покладено обов'язку дослідження руху товару по всьому ланцюгу його постачання, а також обставин щодо сплати ними ПДВ до бюджету.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Кременчуцька ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яку обґрунтовано порушенням судами положень Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зокрема пункту 1.8, щодо поняття надмірної сплати ПДВ. Скаржник зазначав, що податковий кредит ПАТ «Укртатнафта»сформовано за рахунок непрямих взаємовідносин з ТОВ «Таїз». Дана особа податок на додану вартість до бюджету не перераховує, керуючись вимогами ст.ст.9, 25 та 32 Закону України «Про іноземні інвестиції», рішенням Автозаводського районного суду від 19.01.2004р. та ухвалою Автозаводського районного суду від 23.01.2004р., якими застосовано гарантії захисту іноземних інвестицій до ЗАТ СП «Тайстра»та його дочірніх підприємств (в т.ч. ТОВ «Таіз»). Враховуючи, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку, однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата них сум до Державного бюджету України.
Крім цього, скаржник вказував на порушення судами положень п.7.2.4, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5, 7.7.5, щодо порядку формування податкового кредиту, порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, та віднесення операцій позивача до числа тих, за якими не дозволяється включення витрат по сплаті податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Скаржник просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду по справі із прийняттям нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.
В запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Укртатнафта»зазначило, що правомірність оскаржуваних судових рішень підтверджується обставиною реальності господарських операцій по поставці нафти, а також тим, що реальною метою їх здійснення було настання господарської вигоди для позивача та його безпосереднього контрагента, а не податкової вигоди для позивача.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між АТ «Укртатнафта»та ТОВ «Техно-Прогрес»було укладено договори купівлі-продажу нафти. На виконання договорів купівлі-продажу ТОВ «Техно-Прогрес»відвантажувало АТ «Укртатнафта»нафту сиру, що підтверджується актами прийому-передачі, копії яких залучені до матеріалів справи. ТОВ «Техно-Прогрес»зареєстроване платником податку на додану вартість у Державній податковій інспекції в м. Полтава, про що видане відповідне свідоцтво. АТ «Укртатнафта»оплатило вартість отриманої нафти на загальну суму 963 090 822,00 грн., в т.ч. ПДВ -160 515 137,00 грн., платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи. Придбана АТ «Укртатнафта»нафта була використана в господарській діяльності підприємства.
Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний суд України вказав на необхідність дослідження судами доказів щодо інформованості позивача про обставину звільнення одного з постачальників в ланцюгу постачання від сплати ПДВ за рішенням суду та про наявність умислу у позивача на отримання саме податкової вигоди, а не досягнення господарського результату.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуванні, операціях у межах господарської діяльності платника податку (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 етапі 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 етапі 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) подачку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктам 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається з матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність податкових накладних виписаних ТОВ «Техно-прогрес»відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Отже судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що несплата податку на додану вартість особою, ще не є продавцем товару не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»умовою бюджетного відшкодування покупцю є фактична сплата ним суми податку в ціні товарів (послуг) продавцю. Якщо один із постачальників по ланцюгу постачання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування податку у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Принцип індивідуалізації юридичної відповідальності встановлений статтею 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок безпосередньо до бюджету, сума податку додається до ціни придбаного товару.
Матеріали справи не містять первинних документів чи інших доказів, зміст яких свідчить про інформованість позивача про участь в процедурі поставки нафти осіб, звільнених від сплати податку до бюджету за рішенням суду. Економічний ефект від співпраці позивача з ТОВ «Техно-Прогрес»по поставці нафти підтверджений умовами самих договорів, зокрема щодо розрахунків за товар та його вартістю.
Судами встановлено, що в досліджуваному Кременчуцькою ОДПІ періоді, поставка нафти від ТОВ «Техно-Прогрес»в адресу ПАТ «Укртатнафта»здійснювалась на базисі DDP- резервуари АТ «Укртатнафта»безпосередньо на вузлі обліку нафти. Поставка нафти супроводжувалась складанням податкових накладних, рахунків, актів приймання -передачі, згідно з якими ТОВ «Техно-Прогрес” передало, а ПАТ «Укртатнафта»прийняло нафту сиру російських родовищ на вузлі обліку нафти згідно маршрутних доручень в кількості 426 222тони.
Відповідач не заперечує, що постачальник нафти ТОВ «Техно-Прогрес»включило отриману від АТ «Укртатнафта» суму податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань, чим виконало приписи підпунктів 7.2, 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до Порядку приймання та здачі нафти, затвердженого наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 2 квітня 1998 року N 81/38/101/235/122 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», приймання та здача нафтопродуктів повинна здійснюватися у резервуарах споживача, транспортних засобах або у вузлах обліку відповідно до договору між постачальником та покупцем. Результати приймання-здачі нафтопродуктів з нафтопродуктопроводів оформляється відповідними актами.
Згідно долучених позивачем до справи актів з вузлів обліку нафти слідує, що транспортна організація здійснила переміщення трубопроводом нафти сирої російських родовищ до резервуарів АТ «Укртатнафта»та передала, а АТ «Укртатнафта»прийняло нафту у кількостях, визначених партіями. Акти прийому-здачі нафти на вузлах обліку, складені позивачем та ВАТ «Укртранснафта», містять відбиток штампу Центральної енергетичної митниці «Під митним контролем», що передбачено Порядком митного контролю та митного оформлення нафти, що переміщується через митний кордон України трубопровідним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 р. N1958. Акт приймання-передачі нафти перевізниками - товаротранспортний документ, який містить дані про кількість та якість нафти, поставленої протягом доби на підставі одного маршрутного доручення, підписаний перевізниками або перевізником і одержувачем (відправником) і має відбиток штампа "під митним контролем".
Поняття митного контролю закріплено в Митному кодексі України - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів в тому числі шляхом: митного огляду, обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Таким чином, реальність господарських операцій по постачанню нафти від ТОВ «Техно-Прогрес»додаткового підтверджується актами з вузла обліку нафти з відповідними відмітками митного органу.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком щодо безпідставно зменшення податковим органом АТ «Укртатнафта»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 46 445 989,00 грн. Доводи Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції не спростовують документально обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області -залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ С.Е. Острович
___________________ О.І. Степашко
___________________ Є.А. Усенко
Суддя Н.Є. Маринчак