27 січня 2011 року м. Київ К-13668/09
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Васильченко Н.В., Черпіцька Л.Т., Леонтович К.Г., Чалий С. Я, Калашнікова О.В.
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області про стягнення заборгованості по виплаті дитині війни, -
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2007 р, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області про стягнення заборгованості по виплаті дитині війни частково задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільник нарахувати та виплатити позивачці надбавки до пенсії як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 року відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині позовних вимог відмовлено. .
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 р скасувати та відмовити позивачу в позові.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач перебуває на обліку у відповідача та відноситься до категорії громадян, яким встановлений статус «дитини війни», що підтверджується відповідною копією пенсійного посвідчення яка знаходиться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Таким чином, він має право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно зі статтею шостою Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Відтак, правильними є висновки судів про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Також протягом указаного терміну діяли приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача.
За таких обставин є обґрунтованими та законними висновок про часткове задоволення позову, зокрема визнання протиправною бездіяльності відповідача в період із липня по грудень 2007 року та зобов'язання здійснити підвищення пенсії позивачу в цей період на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2009 р залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, передбачені КАС України.
Суддя Н.В. Васильченко