Справа № 2270/515/11
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Курко О. П.
22 вересня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Курка О. П.
суддів: Залімського І. Г., Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
В січні 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002001742/2 від 03.09.2010 року та №0002001742/3 від 21.12.2010 року якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 89820,5 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року відмовлено у задоволені вказаних позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідач у наданих суду письмових поясненнях проти доводів апеляційної скарги заперечив, мотивуючи їх безпідставністю. Зазначив, що постанова суду першої інстанції від 14.03.2011р. є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить апеляційний суд залишити її без змін.
Враховуючи, що в судове засідання належним чином повідомлені представник сторін не з'явились, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного її вирішення, колегія суддів згідно ст. 197 КАС України визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Кам'янець-Подільською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р., за наслідками якої складено акт №15/173/НОМЕР_1 від 12.04.2010 року.
Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.1.4 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ФОП ОСОБА_2 завищено податковий кредит з ПДВ за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. на суму 81409 грн., в результаті віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємця (не мали реального характеру) - придбання за усними угодами товарно-матеріальних цінностей ( макулатури) від ТОВ "Центр "Послуги Консультації Рішення", ТОВ "Проекти Інвестиції Управління", ТОВ "Компанія "Будівельні технології та дизайн", ТОВ "Ян Дженерал Продактс".
На підставі викладених вище висновків та за наслідками розгляду скарг позивача в процесі реалізації процедури адміністративного оскарження, Кам'янець-Подільської ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002001742/2 від 03.09.2010 року, а в подальшому і №0002001742/3 від 21.12.2010 року, якими визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 89820 грн. 50 коп., з яких 59880 грн. 00 коп., - за основним платежем та 29940 грн. 50 коп., - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Колегією суддів встановлено, що виявлене в ході проведеної перевірки порушення полягає у тому, що операції по взаємовідносинах між позивачем і вищевказаними юридичними особами не мали реального товарного характеру - факт здійснення господарських операцій по придбанню товарно - матеріальних цінностей (поставки товарів) документально не підтверджено, фактично перевіркою встановлено лише документування операцій з видачею податкових та видаткових накладних.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.
Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон Про ПДВ) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг). Вказаними приписами статті передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Аналіз норм Закону про ПДВ дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.
Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.
В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" законодавець визначив поняття первинного документу, під яким необхідно розуміти документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем стверджувалось, що у періоді, який підлягав перевірці нею закуплялась сировина, зокрема макулатура у ТОВ "Центр "Послуги Консультації Рішення", ТОВ "Основа - Промтрейд", ТОВ "Проекти Інвестиції Управління", ТОВ "Компанія "Будівельні технології та дизайн", ТОВ "Ян Дженерал Продактс", договори на поставку якої були укладені із даними контрагентами в усній формі з проведенням оплати у готівковій формі.
Однак, в ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено відсутність будь-яких поставок товарів, фактично перевіркою було виявлено лише документування операцій, на підставі інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах - видаткових та податкових накладних, які не дають повного і достатнього підтвердження фактичного здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ (макулатури) від зазначених суб'єктів господарювання.
Судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на ту обставину, що вищезазначені контрагенти з якими співпрацювала позивачка не могли займатись господарською діяльністю щодо збирання, заготівлі вторинної сировини (макулатури) з огляду на те, що у ТОВ "Центр "Послуги Консультації Рішення", ТОВ "Основа - Промтрейд", ТОВ "Проекти Інвестиції Управління" , ТОВ "Компанія "Будівельні технології та дизайн", ТОВ "Ян Дженерал Продактс" відсутній такий вид діяльності згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Крім того, зазначені підприємства згідно відпрацьованої податковим органом інформації з Центральної бази даних юридичних осіб ДПА України не могли здійснювати господарську діяльність з ФОП ОСОБА_2 через об'єктивні причини (відсутність основних засобів, працівників, відсутність за місцем знаходження, тощо).
Позивачем в процесі розгляду справи не надано документів, які б документально підтверджували рух товару від продавців (постачальників) до покупця, а наявні видаткові та податкові накладні фактично лише здійснюють документування операцій по регістрам бухгалтерського обліку.
Отже, виходячи з того, що первинні документи які б підтверджували реальне здійснення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій відсутні, вбачається, що позивач намагається отримати вигоду виключно за рахунок бюджету (шляхом заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету). Таким чином податковим наслідком вказаних правочинів, укладених в усній формі та без мети реального настання правових наслідків (ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України) стало безпідставне формування податкового кредиту.
Наведене свідчить про те, що підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0002001742/2 від 03.09.2010 року та №0002001742/3 від 21.12.2010 року не має.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Курко О. П.
Судді /підпис/ Залімський І. Г.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар